Всеукраїнське обʼєднання "Свобода"

Партія заснована: 16 жовтня 1995 р.

Попередні назви: СНПУ

Код ЄДРПОУ: 00013215

Опис партії

Партія ідентифікує себе як соціал-націоналістична та є чи не єдиною українською партією з виразно виявленою ідеологічною належністю. Також “Свобода” є однією з небагатьох партій з тривалою історією існування.

Партія має мережу регіональних осередків, особливо в західних областях України. Станом на січень 2020 року політсила представлена в 15 облрадах, а її члени є міськими головами в таких обласних центрах, як Тернопіль (Сергій Надал), Івано-Франківськ (Руслан Марцінків), Хмельницький (Олександр Симчишин). Регіональний розріз електоральних уподобань (станом на жовтень 2019 року) показує, що найвищий рівень підтримки наявний цих же містах.

Про наміри “Свободи” поборотися за представництво в місцевих та обласних радах у 2020 році свідчать факти гречкосійства, зафіксовані на Волині та в Івано-Франківську

З партії неодноразово виходили її члени. Так 5 листопада 2019 року з неї вийшов екс нардеп Юрій Левченко та депутати Київради Прохор Антоненко й Святослав Кутняк. Згодом "свободівці" разом із представниками "Нацкорпусу" та ГО "Сокіл" вимагали від екс-"свободівців" Київради Антоненка та Кутняка скласти мандати. Свої дії вони мотивували партійною дисципліною й обранням депутатів до Київради як представників партії. Раніше, у 2018 році в Тернополі з міської ради відкликали трьох екс-“свободівців”Ігоря Турського, Івана Сороколіта, Романа Навроцького. Попередньо їх виключили з партії та фракції

На позачергові вибори до парламенту в 2019 році партія балотувалась склавши спільний список з низкою націоналістичних організацій. До нього увійшли ВО “Свобода”, “Національний корпус”, “Правий сектор”, “Державницька ініціатива Яроша”, “Організація українських націоналістів”, “Конгрес українських націоналістів”. До партійного списку потрапили 224 кандидати. Зазначимо, що в першій десятці не було жодної кандидатки, а партія стала однією з небагатьох, котрі проігнорували дотримання гендерного балансу. Разом з тим, єдиною представницею націоналістів у парламенті ІХ скликання стала фігурантка антикорупційних розслідувань Оксана Савчук, котра перемогла у 83-му виборчому окрузі (м. Івано-Франківськ).

На президентських виборах 2019 року від кандидатом від “Свободи” став Кошулинський. Тягнибок зробив неочікувану заяву, повідомивши, що не балотуватиметься на посаду глави держави й натомість пропонує правим силам підтримати свого соратника. За результатами голосування Кошулинський здобув підтримку 307 244 виборців (1,62%), посівши 9-те місце.

Соціологічні рейтинги у 2016-2017 роках свідчили про падіння рівня підтримки партії, “свободівці” почали шукати союзників для об'єднання зусиль. Так 16 березня 2017 року утворився союз “Свободи”, партій “Національний корпус”, “Правий сектор”, “Конгрес українських націоналістів” та націоналістичних організацій ОУН і С14. 

У  2015 року на місцевих виборах політсила провела до рад різних рівнів 1441 депутатів (1,32%). 

З початком російської агресії на Сході України та в Криму партійці сформували військове об’єднання “Легіон Свободи” та беруть участь у війні на Донбасі.

Парламентські вибори 2014 року стали для “Свободи” не успішними: партія отримала 4,71% (742 тисячі голосів) і не змогла потрапити до ВРУ VIII скликання, провівши лише шістьох мажоритарників.

Найбільшу підтримку політсила отримала на парламентських виборах 2012 року, здобувши 10,44%, або 2,1 млн голосів виборців. За результатами виборів-2012 “Свобода” провела до Ради 37 народних депутатів – 25 за списком і 12 мажоритарників. Фракцію очолив Тягнибок, а “свободівця” Руслана Кошулинського обрали віце-спікером парламенту. Останній був єдиним легітимним керівником України впродовж 20-21 лютого 2014 року, під час Революції Гідності. Тоді за пропозицією Кошулинського депутати проголосували за усунення Віктора Януковича від влади. 

На місцевих виборах 2010 року партія Тягнибока вперше заявила про себе в Центральній Україні – провела до Київської облради 5 депутатів. Загалом на тих виборах “Свобода” здобула 2209 мандатів у місцевих радах різних рівнів, зокрема й у семи обласних. Окрім того, “свободівець” Надал став мером Тернополя, а згодом його переобрали на другий термін.

На позачергових виборах 2007 року “Свобода” покращила свій попередній результат удвічі (0,76%, або майже 179 тисяч голосів), але цього однаково недостатньо для подолання прохідного бар’єра.

На парламентські вибори 2006 року партія вийшла з “Програмою захисту українців”, у якій, зокрема, обстоювала статус української мови та вимагала визнати ОУН і УПА борцями за незалежність України. Проте політсила отримала тоді лише 0,36% голосів (близько 91 тисячі).

14 лютого 2004 року Олег Тягнибок змінив Андрушківа на посаді голови СНПУ, яку того самого дня на з'їзді перейменували на ВО “Свобода”. 

У Львові в 1991 році створили Соціал-національну партію України (СНПУ), яка надалі трансформувалась у “Свободу”. Серед ініціаторів її заснування були Студентське братство Львова, “Варта Руху” (під головуванням Ярослава Андрушківа та Юрія Криворучка) та “Спадщина” (під керівництвом Андрія Парубія). Новостворену політсилу очолив Андрушків, тоді як Тягнибок відповідав за організаційну роботу, а згодом був головою партосередків у Львівській області та Києві. Зауважимо, що офіційно партію було зареєстровано в жовтні 1995 року.

У своїй програмі СНПУ зазначала, що дотримується ідеології соціал-націоналізму, і називала Росію “причиною всіх бід на Україні”. Партія запам’яталася вуличними акціями й емблемою “Ідея нації”, схожою на символ вольфсангель

Фінанси партії. ВО “Свобода” не потрапило до парламенту, однак підтримка 315 568 українців дала партії змогу претендувати на державне фінансування протягом наступних п’яти років, адже було подолано 2% бар’єр. 

Ключовим донором партії називають бізнесмена, екс-депутата Ігоря Кривецького, котрий підтвердив цю інформацію. Проте в офіційній фінзвітності Кривецький фігурує нечасто. Бізнесмен надає партії в безоплатне користування офіс у Києві. Кошти протягом останніх 4 років він переказував лише двічі.

Партію було помічено у махінаціях. Так 2016 року основним донором “Свободи” став її ж бухгалтер, пенсіонер Ярослав Пелешак, який переказав їй понад 760 тис. грн, а водночас отримував від неї зарплату. Згодом НАЗК спіймало “Свободу” на тому, що, коли партію офіційно фінансували її ж партійці, фактично гроші до банку носив той самий пенсіонер. Ідеться приблизно про 2,3 млн грн. Суд визнав Пелешака винним, однак внески не конфіскували через сплив строків накладення адміністративного складення.

Єдиним внескодавцем на кампанію партії на позачергових парламентських виборах була сама “Свобода”. Близько 24 млн грн було внесено на рахунок її виборчого фонду центральним офісом ВО “Свобода”. 

Нагадаємо також, що “Свобода” фігурує в амбарній книзі Партії регіонів як сторона, яка 2010 року отримала 200 тис. доларів з обґрунтуванням: “ВО “Свобода” (комісії)”. У “Свободі” таку співпрацю з регіоналами заперечили.

Керівництво партії

Заступник Голови партії
Заступник Голови партії
Дивитись ще

Балотування

Статистика депутатів ВР

    Немає даних про відвідування
    Немає даних про відвідування
    Немає даних про відвідування
    Немає даних про відвідування
    Немає даних про відвідування

Золото партійпоточні звіти за 2016 рік

Отримано
0 ₴
Витрачено
0 ₴

Представництво в областях

  • Обрано
  • Не обрано
  • не балотувалися