Клименко Ігор Володимирович

Міністр внутрішніх справ (з 2023 року), ексголова Нацполіції (2019-2023), понад 20 років пропрацював в структурах МВС.

У 2025 році зберіг позицію в новому уряді прем'єрки Юлії Свириденко і був повторно призначений на посаду міністра внутрішніх справ. Верховна Рада підтримала його призначення проголосувавши пакетом за увесь склад уряду.

7 лютого 2023 року – призначений Міністром внутрішніх справ. "За" проголосував 321 нардеп.

Того ж місяця увійшов до складу Ради нацбезпеки й оборони (РНБО), також входить до складу Ставки Верховного Головнокомандувача (спочатку як голова Нацполіції, а згодом як глава МВС).

18 січня 2023 року уряд призначив Клименка тимчасовим виконувачем обов’язків міністра внутрішніх справ у зв'язку з загибеллю в авіакатастрофі в Броварах міністра Дениса Монастирського. Водночас продовжив обіймати посаду Голови Національної поліції України до 20 січня, коли в.о. Голови Нацполіції був призначений Іван Вигівський.

У 2020 році на тлі пандемії коронавірусу Нацполіцію критикували за вибірковий контроль щодо дотримання карантинних обмежень, коли поліція “не помічала", як під час локдауну працюють деякі розважальні центри й елітні ресторани.

Зокрема журналісти виявили, що працював ресторанний комплекс сина начальника департаменту управління майном Нацполу Івана Наумова. Клименко звільнив Наумова з посади.

Того ж року сталась резонансна історія з побиттям і зґвалтуванням співробітниками поліції жінки-свідка у відділенні в Кагарлику. Клименко заявив, що справу не замовчуватимуть, і розформував увесь відділок поліції в Кагарлику. Двох підозрюваних затримали. Водночас їх колеги через кілька місяців увійшли до Обухівського відділу поліції.

У 2019-2023 роках – голова Національної поліції України. Генерал поліції першого рангу.

У 2017-2019 роках – заступник Голови Нацполіції Сергія Князєва.

У 2015-2018 роках – начальник Департаменту кадрового забезпечення Нацполіції.

У 2014 році брав участь в Антитерористичній операції на сході України.

У 2008-2015 роках – працював на різних керівних посадах в Департаменті кадрового забезпечення МВС, зокрема як начальник різних відділів і заступник начальника департаменту.

У 2004-2008 роках працював головним психологом центру практичної психології Департаменту роботи з персоналом МВС.

У 2002 році був патрульним оперативного взводу спеціального миротворчого підрозділу МВС в Косово Спеціального миротворчого центру Інституту управління Національної академії внутрішніх справ.

У 2001-2002 роках – спеціальний співробітник Спеціального миротворчого центру при МВС України.

У 1998-2004 роках працював в Управлінні МВС в Харківській області на посадах психолога, старшого психолога та начальник відділення професійного психологічного відбору та професійної орієнтації.

У 1994-1997 роках проходив службу в ЗСУ на посаді начальника розрахунку ракетної бригади (в/ч А1667).

У 1994 році закінчив Харківський військовий університет, у 2014 році - магістратуру Дніпропетровського університету МВС за спеціальністю "Правознавство". Доктор психологічних наук (з 2019 року).

Одружений. Має сина.

Народився 25 жовтня 1972 року в Києві.