Сенниченко Дмитро Володимирович

Колишній голова Фонду державного майна України (2019-2022)

У травні 2024 року ВАКС заочно заарештував Сенниченка за підозрою у заволодінні 500 млн грн держпідприємств. 

З квітня 2023 року Сенниченко перебуває у розшуку. 

У березні 2023 року НАБУ оголосило Сенниченку про підозру. За даними слідства, будучи головою Фонду держмайна, він очолював злочинне угрупування, що протягом 2019 – 2021 років заволоділо понад 500 млн грн коштів держпідприємств АТ "Одеський припортовий завод" та АТ "Об’єднана гірничо-хімічна компанія" (ОГХК). 

У листопаді того ж року НАБУ оновило підозру Сенниченку: він також підозрюється у відмиванні доходів держпідприємст на суму понад 10 млрд грн. 

17 лютого 2022 року Верховна Рада з другої спроби звільнила Сенниченка з посади голови Фонду держмайна. "За" проголосували 318 нардепів.

До цього у січні того ж року Рада вже розглядала звільнення Сенниченка, але тоді на це не вистачило голосів.

У листопаді 2021 року Сенниченко подав у відставку з посади голови Фонду держмайна.

У вересні 2019 року був призначений головою Фонду держмайна України.

У 2016-2018 роках - директор з управління нерухомим майном та інфраструктурою в “Укрпошті”. 

Виконував функції незалежного члена наглядових рад підприємств з іноземними інвестиціями в Україні, включаючи компанії із залученням інвестицій ЄБРР в акціонерний капітал. Зокрема був незалежним членом наглядової ради Prozorro; обіймав посади віцепрезидента Комітету інфраструктури та нерухомості Американської торговельної палати (ACC), члена Правління Українського клубу нерухомості, члена Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.

У 2013-2016 роках був директором Jones Lang LaSalle в Україні, директор компанії з розвитку бізнесу в СНД. 

У 2010 році був обраний депутатом Обухівської міської ради від партії "Совість України".

У 2006-2010 роках обіймав посаду CEO Британської девелоперської компанії Parkridge Holdings в Україні, що спеціалізується на інвестиціях у нерухомість та інфраструктуру 

У 2006 році невдало балотувався до Верховної Ради від громадянського блоку ПОРА-ПРП. 

У 2004-2006 роках – керівник Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ).

У 2002 році невдало балотувався до Верховної Ради від Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" (як безпартійний) під непрохідним номером 100 у списку. 

У 2000-2001 роках працював у Службі прем'єр-міністра України на посаді міжнародного секретаря. Заступник Директора від України в Чорноморському Банку Торгівлі та Розвитку (ЧБТР).

У 1997 році почав кар'єру як економіст в Національному банку України, де здійснював управління проєктами групи Світового банку у фінансовому секторі. Член міжвідомчої робочої групи по вступу України до ГАТТ/СОТ.

У 1997 році закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у 2001 році здобув ступінь MBA в Міжнародному Інституті Менеджменту.

Одружений, має сина і дочку.

Народився 8 грудня 1973 року у Києві.