Чи може самовисуванець збирати гроші до реєстрації кандидатом?

У багатьох країнах виборчій кампанії передує тривалий період фандрейзингу. Така черговість дій дає змогу в потрібний момент приділяти час передусім агітації, а не панічним пошукам ресурсів на неї. Крім того, штаби в такому разі розуміють, які обсяги ресурсів вони мають, і відповідно до них коригують стратегію та кампанію.

Такої практики, особливо якщо йдеться про публічне збирання коштів, в Україні немає. Однак поодинокі спроби фандрейзингу все ж є, хоча їх і не можна назвати системними. Перед місцевими виборами це питання знову актуалізувалося. У багатьох потенційних кандидатів виникає запитання: як почати збирати гроші? Мова йде передовсім про те, чи можна збирати кошти до реєстрації партії/кандидата і, якщо так, то в який спосіб. Нагадаємо, що нові зміни до Виборчого кодексу запроваджують застави на всіх рівнях висування, зокрема й у малих громадах.

Відповідь неабияк залежить від того, хто саме запитує.

Партії та висуванці від партій

Для партій ця проблема є не такою й великою, адже вони мають свої поточні рахунки, на які можуть збирати кошти. Партія задовго до виборів може відкрити скільки завгодно додаткових рахунків для будь-яких потреб або ж послуговуватися вже наявними. Податки з внесків сплачувати не потрібно, ліміти на внески є досить ліберальними (близько 1,9 млн грн для фізособи та 3,8 млн для юрособи). Після реєстрації партійного списку чи кандидата від партії гроші перераховуються до виборчого фонду й витрачаються вже звідти. Під час парламентської кампанії 2019 року майже всі партії пішли саме цим шляхом. Причому навіть після реєстрації партія може далі збирати кошти на свій поточний рахунок і переказувати їх на виборчий. Це стосується й кандидатів від партії.

Ба більше, партії навіть мотивовані збирати гроші саме на поточні рахунки, адже законодавець визначив досить жорсткі ліміти для надходжень до виборчих фондів (юрособам фінансувати виборчу кампанію взагалі не можна, ліміт на внесок від фізособи – 47230 грн). Ще один чинник, що спонукає збирати кошти саме на поточний рахунок, – процедура здійснення внеску. Законодавці не подбали про уніфікацію норм Виборчого кодексу та закону “Про політичні партії в Україні”. Саме тому на поточний рахунок можна переказати кошти навіть онлайн, а на виборчі – виключно особисто через поштове чи банківське відділення.

Суворість і подекуди нелогічність норм Виборчого кодексу для партій сповна компенсується тим, що гроші можна збирати на поточний рахунок, що дає змогу в цілком законний спосіб оминати норми Виборчого кодексу.

Багатим самовисуванцем бути краще, ніж бідним самовисуванцем

Порівняно з партіями самовисуванці перебувають у вкрай невигідному становищі (самовисуванцем можна балотуватись у голови всіх населених пунктів незалежно від їхнього розміру, а також у депутати рад у населених пунктах, де до 10 тисяч виборців). Тут слід наголосити, що для кандидатів у мери, які йдуть як самовисуванці у великих містах, застава буде чималою.

Якщо чітко дотримуватися Виборчого кодексу, то процес залучення коштів самовисуванцем такий: очікування офіційного старту виборів, подання всіх необхідних документів, сплата грошової застави, рішення про реєстрацію, відкриття банківського рахунку й, нарешті, збирання грошей.

З одного боку, закон не має директивної норми, яка б змушувала збирати кошти виключно на рахунок виборчого фонду. З іншого – а куди ж тоді їх збирати до реєстрації? Навіть для того, аби зареєструватися, кандидат повинен мати гроші на заставу, котра, попри зменшення, однаково буде досить високою (у Києві – приблизно 445 тис. грн, що є еквівалентом 17 тис. доларів). Проблем немає лише в заможного кандидата, спроможного та вмотивованого витрачати на кампанію власні кошти, а не залучені від прихильників. У такому разі ані застава, ані наповнення виборчого фонду не будуть проблемою. Та все ж виходимо з того, що питанням балотування політика має цікавитися дещо ширше коло осіб, ніж сам кандидат.

Оскільки збирання коштів до відкриття рахунку виборчого фонду закон не регулює, то самовисуванець має два варіанти дій:

  • чекати на реєстрацію та відкриття виборчого рахунку (після сплати застави, яка вже має бути в кандидата на руках);
  • збирати кошти на особистий рахунок (рахунок фізичної особи).

Перший шлях більш-менш зрозумілий. Усе, що варто пам’ятати, – це хто та скільки грошей може переказувати на виборчий рахунок:

  • власні кошти кандидата – без обмежень;
  • внески фізосіб – до 47230 грн (10 МЗП);
  • внески юросіб – заборонено.

Другим шляхом окремі кандидати вже пішли, хоча, як це правильно організувати, до кінця не зрозуміло, особливо щодо оподаткування таких транзакцій.

“Мене проконсультували юристи, що це буде податок на доходи фізичних осіб. Зі свого боку я ще не до кінця розумію, що це. Я розумію, що будуть якісь податки, але поки що ми зосереджені більше на побудові штабу, розробленні стратегій і тактик кампанії та бета-версії збору коштів. Згодом я все це задекларую, і всі податки та збори будуть сплачені. Дані про те, скільки податків сплачувати, різняться – від 3% до 18%. Що той, що той варіанти для нас є прийнятними, однак голова зараз зайнята іншим, тож остаточно ситуацію з податками ми будемо з’ясовувати пізніше”, – каже представник громсектору Валентин Десятник, потенційний кандидат на посаду міського голови Києва, який зараз збирає кошти на свою кампанію через особистий банківський рахунок.

Однак серед практиків немає цілковитої згоди, що такі транзакції є доходом, який слід оподатковувати. Олександр Солонтай, котрий до серпня 2019 року був головою політради партії й торік назбирав на власну картку значну частину грошової застави для партії “Сила людей”, не вважає за особистий дохід внески на персональний рахунок, якщо ці кошти потім цільово використовуються для сплати до державного бюджету грошової застави:

“Враховуючи, що ці кошти призначено не людині, то податок особою не сплачується. Ти несеш усі пожертви державі, вона цю заставу забирає, а якщо ці гроші повертаються, то ти їх роздаєш назад. Інше питання: якщо після виборів ці гроші повернуться, а людина кошти назад не роздала, то тоді це можна трактувати як дохід. У моєму випадку все зібране пішло державі. Це традиційна історія, яку ми всі в житті використовуємо: зібралися друзями або подвір’ям, на карточку комусь гроші скинули на якусь толоку. Головна ідея в тому, що людина цим благом (отриманими коштами) не користується у власних інтересах”.

Водночас Солонтай вважає, що, якщо зібрані кошти витрачаються на особисту агітацію, а не на заставу, у такому разі податки сплачувати потрібно (18% ПДФО), адже тоді людина вже сама вирішує, як цими грошима розпоряджатися, а не перераховує їх державі як заставу.

Більшість політиків і бухгалтери, з якими Рух ЧЕСНО спілкувався під час підготовки цього матеріалу (зокрема, із заступником голови Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Ярославом Железняком, котрий входить до фракції “Голос”), усе ж схиляються до того, що внески на особистий банківський рахунок є доходом, який оподатковується.

Співрозмовники Руху ЧЕСНО часто наголошують, що сплата податків залежатиме лише від доброї волі особи, яка ці кошти збирає, адже, доки він/вона не подадуть звіту до податкової, держава не знатиме про такий “дохід”. Значно вищим є ризик (за умови великої активності прихильників) наразитися на блокування рахунку чи перевірку з боку банку.

З огляду на те, що серед потенційних кандидатів усе ж є люди, котрі мають намір діяти виключно в межах законодавства, Рух ЧЕСНО готує звернення до Державної податкової служби України з проханням роз’яснити їхню позицію. Відповідь ми опублікуємо окремо.

Системне рішення

Та хай якою буде відповідь ДПС, ця проблема потребує системного рішення. Самовисуванці перебувають у явно неконкурентній позиції щодо висуванців від партій. Для розв’язання цієї проблеми Рух ЧЕСНО пропонує розглянути можливість внесення змін до Виборчого кодексу стосовно запровадження попередньої реєстрації кандидатів з можливістю відкриття рахунків для збирання коштів та організації фандрейзингу. 

Варто надати кандидатам право відкривати рахунки щонайменше за рік до дня виборів, а можливо, і раніше. Деталі таких змін можна й потрібно обговорювати. Зокрема, що робити із зібраними коштами в разі відмови потенційного кандидата від балотування? Однак сам принцип попередньої реєстрації та збирання коштів, на нашу думку, має бути запроваджено разом із публічною звітністю й визначенням вичерпного переліку заборон та обмежень.

Окрім іншого, це допоможе вивести з тіні донорів і видатки кандидатів до моменту реєстрації, адже зараз самовисуванці, на відміну від партій, не повинні звітувати про походження коштів та обсяги витрат. Варто переглянути Виборчий кодекс у частині лімітів та обмежень на внески, у яких немає жодного сенсу, оскільки партії можуть легко їх оминати, збираючи гроші на свої поточні рахунки. Це ж стосується й процедури здійснення внеску, котру в законі “Про політичні партії в Україні” нарешті спростили, дозволивши внески через системи онлайн-платежів, тоді як Виборчий кодекс вимагає особистого переказу коштів через поштові чи банківські відділення.

Зрештою, створення умов для фандрейзингу є не менш важливою складовою боротьби з політичною корупцією, ніж перевірка фінзвітності.

Нагадаємо, Рух ЧЕСНО вже писав про зміну правил відкликання депутатів і про те, що партійна система відтепер діятиме у громадах, де є понад 10 тисяч виборців. Окрім того, істотно зміниться вигляд бюлетеня на місцевих виборах, і запроваджено застави для кандидатів у мери та депутати. Також виборча квота 25% фактично спотворює ідею запровадження відкритих списків, коли не виборці, а партії матимуть більший вплив на те, які кандидати потраплятимуть до рад.