Виборчий кодекс: чому відкриті списки зробили напіввідкритими й до чого тут виборча квота

16 липня 2020 року Верховна Рада проголосувала у другому читанні за законопроєкт №3485 “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення виборчого законодавства”. Цього року в Україні вперше мали б відбутися вибори за відкритими списками, коли не партії, а виборці визначають, хто з кандидатів у депутати може пройти до ради.

Для цього в бюлетені виборець має не лише поставити позначку за партію, яку він підтримує, а й обрати представника цієї партії, котрого він хотів би бачити депутатом від свого округу. На заваді відкритості списків може стати виборча квота. 

Народні депутати Дмитро Гурін, Артем Дубнов, Богдан Яременко (голосував також за квоту в  розмірі 50%), Людмила Буймістер, Максим Перебийніс, Ганна Бондар, Роман Грищук і Мар’яна Безугла пропонували через поправку знизити квоту до 5%, хоча була ще одна пропозиція від ОПЗЖ – підвищити її до 50%. Такі зміни призвели б до ще більшої закритості списків, адже для того, щоб потрапити до ради, кандидату довелося б не просто виграти у внутрішньопартійному рейтингу, а й набрати голосів більше за 25% виборчої квоти.

Відтак партії, а не виборці, по суті й далі впливають на прохідні місця.

Виборча квота – це кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата. Виборчу квоту визначає територіальна виборча комісія.

Перед голосуванням народні депутати отримали отакі листівки з роз’ясненням, у чому полягає різниця між квотами 5% і 25%.

Те, що квоту змінили, гостро розкритикували члени комітету з питань місцевого самоврядування. Зокрема, представник “Голосу” Роман Лозинський зауважив, що це будуть вибори за “закритими списками”.

У коментарі Руху ЧЕСНО Роман Лозинський пояснив, що 25% виборчої квоти – це бар’єр для руху з “нижньої” частини списку до “прохідної”:

“Якщо партія тебе поставила 40-м у списку, а пройде 10 депутатів, то, щоб потрапити в прохідну 10-ку, треба набрати не просто більше голосів, ніж інші, а більш ніж 1250 голосів (на прикладі Львова) і, окрім того, більше за інших”. 

Нардеп каже, що одержати ці 1250 голосів в окрузі, де від його партії будуть ще щонайменше шестеро кандидатів, при тому, що система така вперше й більшість виборців проголосує тільки за партію, майже неможливо. Крім того, кожна партія зацікавлена контролювати, хто буде першим, хто – десятим, а хто – п’ятдесятим у списку, бо це гарантує комусь прохідні місця. 

Лозинський також зазначив, що фракція ОПЗЖ обстоювало квоту в розмірі 50%, аби нівелювати ідею з 5%. Це щось на кшталт “зійдемося посередині”. 

За словами одного з авторів поправки щодо квоти 5% Дмитра Гуріна (“Слуга народу”), така квота дала б можливість усім кандидатам бути в рівних умовах.

Формула визначення квоти: сума голосів за партії, які пройшли бар'єр 5%, поділена на кількість депутатів у відповідній раді, мінус кількість партій, котрі подолали бар'єр. 

Для того, аби краще зрозуміти, як відсоток квоти впливає на результати виборів, пропонуємо моделювання на прикладі результатів виборів до Київської міської ради 2015 року. Виборча квота тоді б становила 4 792 голоси на один мандат. 

Квота 25%

Квота 25% перейшла в 2-ге читання з 1-го читання законопроєкту. Це під час засідання Ради підтвердила головуючому представниця комітету Аліна Загоруйко (“Слуга народу”)

Після того, як нардепи провалили голосування за квоту 5% і 50%, головуючий Ради сказав (обговорення є у стенограмі), що 25% не ставлять на голосування, тому що це редакція 1-го читання. Відтак вона автоматично залишається. 

Відповідно до квоти 25%, яку затвердили парламентарі, за нашим моделюванням кандидату для обрання депутатом Київської міської ради потрібно було б набрати близько 1 198 голосів.

Графіка ілюструє кількість депутатів (кожна цятка – це кількість голосів за депутата), які набрали від 1 200 голосів 2015 року

Квота 5%

Голоси за поправку №3677 на підтвердження дали 197 народних депутатів. Нею було запропоновано квотування 5%. На засіданні профільного комітету з питань місцевого самоврядування цю поправку врахували. 

Авторами поправки були нардепи Дмитро Гурін, Артем Дубнов, Богдан Яременко (голосував також за квоту 50%), Людмила Буймістер, Максим Перебийніс, Ганна Бондар, Роман Грищук і Мар’яна Безугла

Якби цей поріг знизили до 5%, то для отримання мандата кандидату вистачило б приблизно 240 голосів (для порівняння: 25% – це 1198 голосів).

Графіка ілюструє кількість депутатів (кожна цятка – це кількість голосів за депутата), які набрали від 240 голосів 2015 року

Нагадаємо, Рух ЧЕСНО підрахував, якою буде застава для кандидатів у мери та депутати рад, а також проаналізував зміни, внесені до Виборчого кодексу. 15 липня Верховна Рада офіційно призначила місцеві вибори на 25 жовтня.