Кебуладзе: Перемога почнеться тоді, коли російське перестане бути для нас "рідним"

За словами Кебуладзе, повернення України до кордонів 1991 року достатньою умовою для справжньої перемоги у війні. На його думку, навіть якщо Україна відновить територіальну цілісність, але всередині країни й надалі російська культура, історичні наративи чи політичні практики сприйматимуться як рідні, це означатиме, що небезпека не зникла.

"Я не маю ілюзій, що Росія просто зникне — вона буде в якійсь конфігурації. Але допоки щось російське сприймається на нашій землі як рідне — це означає, що ми ще не перемогли", — наголосив Кебуладзе.

Кебуладзе переконаний, що ключовим завданням України є деколонізація власної свідомості.

"Байдуже, де стоїть наше військо, які кордони, хто сидить на Банковій чи на Грушевського. Допоки в усіх структурах — від дитячих садочків до парламенту — є щось російське, чи то політика, релігія, література чи історичний наратив, сприймається як рідне, це означає, що ми поки що не перемогли. Це культурно-історичні “консерви”, які рано чи пізно вибухнуть", — зазначив він.

Кебуладзе назвав такі явища "культурно-історичними консервами", які можуть знову призвести до загроз у майбутньому. Саме тому, на його думку, поряд із військовою боротьбою Україна має продовжувати деколонізацію освіти, культури, гуманітарної політики та суспільної свідомості.

"Нарешті велика кількість людей усвідомила, що Росія — це зло, що Росія — це ворог. Раніше цього не було. Навіть після 2014 року люди жили в такій шизофренічній свідомості: з одного боку, є ворог, який захопив Крим і частину Донецької та Луганської областей, а з іншого — ми розмовляємо російською, читаємо російські книжки, співаємо російські пісні, слухаємо російський контент, вболіваємо за російських спортсменів. Як це можливо?", — запитує філософ.

Раніше Рух ЧЕСНО публікував розмову із народним депутатом п’яти скликань, колишнім віцеспікером Верховної Ради, віцепрем'єр-міністром України з гуманітарних питань Миколою Томенком, в якій він розповів навіщо після закінчення війни потрібно переписати правила політичної системи — від статусу депутатів до скорочення Верховної Ради до 300 осіб. Чому Україні потрібен не “уряд національної єдності”, а команда самодостатніх професіоналів, здатних ухвалювати непопулярні рішення — від ветеранської політики до скорочення державних видатків.