Копиленко Олександр Любимович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

5 жовтня 2022 року став заступником голови Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, звільнившись від обов’язків члена Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин.

У 2019 році був обраний народним депутатом України 9 скликання як 135 номер у списку партії “Слуга народу” та безпартійний.

Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

З 2002 року (окрім 2013-2014 років) - директор Інституту законодавства Верховної Ради України (у 2002–2009 роках одночасно обіймав посаду віце-президента - керівника Київського регіонального центру Національної академії правових наук України). Також є завідувачем кафедри теорії та історії держави і права університету “КРОК”.

У 2013-2014 роках був членом Центральної виборчої комісії.

З 1998 до 2002 року був радником Голови Верховної Ради України. 

З 1990 року в Апараті Верховної Ради України: старший консультант, головний консультант, завідуючий сектором, заступник завідуючого юридичним відділом, заступник керівника юридичного управління.

У 1983-1990 роках працював в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: стажистом-дослідником, молодшим науковим співробітником, науковим співробітником.

Закінчив Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю “міжнародне право”. Доктор юридичних наук, професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.