Лапутіна Юлія Анатоліївна

Міністерка у справах ветеранів (з 2020 року). Генерал-майор запасу, 28 років пропрацювала в СБУ

У лютому 2024 року Лапутіна подала до Верховної Ради заяву про відставку з посади міністерки. Пізніше Верховна Рада підтримала відставку Лапутіної, при цьому сама вона не прийшла на звіт до Ради.

У 2023 році громадська рада при Мінветеранів публічно звернулася до міністерки Лапутіної із закликом піти з посади. Там заявили, що її діяльність неефективна, зокрема через відсутність сформованої державної політики ветеранів.

18 грудня 2020 року призначена міністеркою у справах ветеранів замість Сергія Бессараба. "За" проголосували 248 нардепів. Членкиня Ради нацбезпеки і оборони (РНБО).

У серпні-грудні 2020 року працювала генеральним директором Директорату комунікації та інформаційної політики Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за міністра Олексія Резнікова.

У червні того ж року увійшла до Консультативної ради з питань ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України.

25 березня 2020 року Лапутіна отримала військове звання генерал-майора. Вона стала другою жінкою-генералом в історії незалежної України.

У 2014-2020 роках як службовиця СБУ брала участь у виконанні завдань в зоні АТО/ООС. У вересні-грудні 2014 року була командиркою оперативної групи СБУ в АТО. Тоді у складі першої ротації опергрупи СБУ висадилась на Краматорському аеродромі, коли місто вже перебувало в облозі.

Налагоджувала контакти з місцевими проукраїнськими активістами, вела переговори з сепаратистами. Також долучалася і до операції із затримання сепаратистів.

У 2008 році запропонувала концепцію ментальної інтеграції кримчан в Україну, але після приходу до влади Віктора Януковича – все зупинилося. 

У 1994 році брала участь у ряді складних операцій із придушення сепаратистського путчу в Криму.

У 1992-2020 роках служила в СБУ. Працювала заступницею начальника Центру спеціальних операцій "А" СБУ (2010-2012), заступницею начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ (2014-2020).

У 1988-1992 роках - молодший науковий співробітник лабораторії психології формування особистості молодшого школяра Науково-дослідного інституту психології УРСР (м. Київ).

У 1988 році закінчила Київський державний інститут фізкультури, здобула фах викладача-тренера, у 1996 році - Академію Служби безпеки України за спеціальністю "правознавство". Кандидатка психологічних наук.

Заміжня. Її чоловік також працює в СБУ. Має двох доньок.

Народилась у 1967 році в Києві.