Чернігівська міськрада: майже третина депутатів - кандидати на відкликання

У рік місцевих виборів Громадський рух ЧЕСНО проводить моніторинг роботи місцевих рад.  

“Громадський контроль на місцевих виборах є надважливим, оскільки дозволить чернігівцям восени  робити  вибір, будучи свідомими того, як працюють їхні представники у міській раді,” - наголошує Андрій Круглашов, координатор ЧЕСНО.

За законом, якщо депутат пропустив понад 50% засідань сесії чи постійної комісії протягом року, його можна позбавити мандату (ст. 37, ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад").

Кожен депутат розуміє: прогули або неякісна робота можуть безпосередньо вплинути на подальшу політичну кар’єру і результати осінніх місцевих виборів.

Ось ті місцеві урядники, що пропустили понад 50% засідань Чернігівської  міської ради (клікніть на графіку, щоб збільшити).

Безымянный
Мажоритарниця, що представляє 6 виборчий мажоритарний округ (мікрорайон “Ремзавод”)  Марина Рейко заявила, що протягом кількох років (2012, 2013, 2014) не відвідувала належним чином ні засідань комісій, ні пленарних засідань ради через декретну відпустку. Таким чином громада “Ремзаводу” не мала свого представника в раді де-факто протягом всієї каденції.

Як виявилося, декрет – не єдина причина, що стала пані Рейко на заваді в її депутатській роботі. Вона як депутат не може побороти корумповану систему. Тому й не ходить на засідання.

“Я вплинути на це ніяк не можу, тому я і не ходжу на пленарні засідання”.

Попри те, що Рейко визнає, що безсила проти корупції, давати шанси іншому більш сміливому політику вона вважає марнотратством і припускає, що по її округу може пройти гірший за неї депутат:

“Моя пасивність як депутата це краще, ніж якщо по мажоритарці туди зайде і буде допомагати у дерибані. Плюс, перевибори - це гроші з міського бюджету.”

Мажоритарниця від “Батьківщини” Поліна Фесюн ( район вулиць Белова - Доценка ) з 2012 року взагалі не з’являлась у місті, оскільки  одружилася і переїхала жити за кордон.

Фесюн таким чином прокоментувала ситуацію, що склалася:

“Коли я балотувалась, то не було і в планах переїзду за кордон. На початку каденціі я вела активну депутатську діяльність на своєму окрузі. Але інколи так трапляється в житті, що ми мусимо робити вибір у своєму житті. Спочатку я робила депутатські запити, мої колеги депутати та помічники їх реєстрували, але, звичайно, так як більше часу я проводжу за кордоном, міська рада не звертала на них увагу.”

Як з’ясував рух ЧЕСНО, на рахунку Фесюн є один-єдиний депутатський запит, який вона подала у 2011 році.

“Стосовно чому я не склала депутатські повноваження скажу чесно - хотіла і навіть декілька разів поривалася. І, як на мене, було би краще, якби була людина, яка мене замінила працювала ефективно на моєму місці. Але мої колеги-депутати мене відмовляли, мовляючи, що перевибори - потребують великої організації та великих затрат,» - переконує Фесюн.

Є й такі депутати, яким працювати в комісіях, на їхню думку, заважає робота. Валентина Трахтенберг - представниця “Громадянської солідарності” належне представництво своїх виборців покинула заради свого роботодавця-нардепа.

“У 2013-2014 роках я працювала помічником народного депутата (Ігоря Рибакова - прим. ЧЕСНО), тому доводилося багато часу працювати в окрузі. Проте я завжди повідомляла про свою відсутність, а у разі обговорення важливих моментів на комісіях я завжди приїжджала”.

Громадський рух ЧЕСНО нагадує, що нардеп Рибаков, на якого працювала кандидатка на виліт Валентина Трахтенберг, - перша “тушка парламенту” 2012 року.

Рибаков також є одним зі 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. Цю заяву перший Президент України Леонід Кравчук назвав такою, що може бути прирівняна до національної зради.

Микола  Яхимець в 2014 році також пропустив більшість пленарних засідань і  не відвідав жодне засідання комісії за всю каденцію.

Яхимець зайшов до ради за списком партії “Сильна Україна”, є членом  спостережної ради ПАТ “Облтеплокомуненерго”.

Отримати коментар пана Яхимця досить важко, оскільки його мобільного телефону не знають навіть колеги-депутати, а на пленарних засіданнях ради він з’являється, як свідчить офіційна відповідь Чернігівської міської ради,  досить нечасто. 

Цікаво, що замість Яхимця на сесії ходить така собі Світлана Глущенок - колишня “бютівка”. На запитання, де ж депутат якого вона представляє, Глущенок відповіла, що Яхимець  дуже зайнята людина і попросила “не здіймати галас” щодо цього питання.

Але найбільше кандидатів на відкликання Громадський рух ЧЕСНО традиційно виявив під час моніторингу відвідуваності комісій (клікнути на графіку, щоб збільшити).

Безымянный

Як бачимо, ті, хто прогулюють засідання ради, теж потрапили до цього списку. Але з-поміж 100 % прогульників опинився екс-”регіонал” Валерій Купцов. Він бідкається, що не може відвідувати засідання через роботу. Працює головою правління ЗАТ "Чернігівський автозавод".

“Протягом трьох років мені підпорядковувалися два заводи, один з яких у Борисполі, інший у Чернігові. Тож, я фактично жив у машині ці роки. Тому і приходив на комісії лише тоді, коли міг. Водночас, я був ознайомлений з усіма документами та матеріалами з комісій. На сьогодні один із заводів я передав, тому і ходжу на комісії постійно,” - пояснює депутат.

Варто зауважити, що робота - не є поважною причиною для відсутності на засіданнях Ради чи комісії.

Хоча за свою роботу у місцевому самоврядуванні депутати дійсно не отримують грошей від держави, згідно з законом, їхній роботодавець звільняє їх на час проведення сесій та засідань постійної комісії від виконання своїх обов’язків (ст. 32 - Звільнення депутатів місцевої ради від виконання службових обов’язків для виконання депутатських повноважень – ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад”).

А дехто переконує, що потреби ходити на комісії взагалі немає.Така позиція у депутата від “Партії регіонів” Юрія Богаченка:

“На комісії обговорюється те саме, що і на пленарних засіданнях, то навіщо два рази витрачати час на одне і те саме?”

Це при тому, що депутати на комісіях можуть дізнатися про рішення, прийняття якого є небажаним для громади і на саме засідання ради згуртувати громаду, аби та висловилася проти.

Більше того, проекти рішень, які розглядає рада, опрацьовуються попередньо на постійних комісіях. Неопрацьоване на комісії питання не має потрапити до порядку денного.

Але якщо “регіонал” каже, що ходити не обов’язково, то колишній “бютівець”, а нині представник ”Громадянської позиції” Олександр Мельник, каже, що не ходить, бо не в змозі впливати на ситуацію:

“Всі рішення приймаються міським головою і колишніми регіоналами разом з представниками “Батьківщини”. Тому вплинути на це об’єднання фактично неможливо. Комісії не висвітлюються у ЗМІ. Тому депутат, який має іншу думку на комісії, просто має сидіти і мовчати. Бо якщо, згідно з регламентом, висловлювати свої зауваження, вже на пленарному засіданні депутати знатимуть всі “козирі” і підготуються. Саме тому я не вбачаю на нинішньому етапі розвитку міськради необхідним відвідувати комісії”.

Депутат від “Батьківщини” Юрій Євтушенко взагалі не пригадує, чого був відсутній на більшості засідань комісій в 2011 та 2012 роках.

А його колишній однопартієць екс-бютівець Олександр Тарасовець заявив, що не відвідував у 2014 році більшість засідань комісій, бо таким чином “висловлював свій протест”:

“Що стосується 2014 року, коли я не брав участь у більшості засідань своєї комісії, ви знаєте яка тоді була ситуація в Україні. Таким чином я висловлював свій протест”.

Кілька депутатів, які пропустили  більшість засідань комісій  у певних роках, посилалися на стан здоров’я, що не дозволяв бути присутнім, зокрема про це заявили мажоритарники Павло Гармаш (“Фронт Змін”) та “регіоналка” Світлана Федорова.

Як з’ясував Громадський рух ЧЕСНО, чернігівські депутати не послуговуються, як правило, механізмом депутатського запиту.

Депутатські запит – це інструмент, яким користуються далеко не всі депутати Чернігівської ради.

На відміну від депутатського звернення, яке може написати будь-який обранець киян, депутатський запит має вищу силу, бо його на сесії голосуванням підтримує більшість депутатів.

По суті запит – це не вимога одного депутата, а вимога усієї Ради. Майже половина депутатського корпусу взагалі не написала жодного запиту.

Безымянный

У відділі сприяння діяльності депутатів нас запевнили, що всі депутатські запити приймалися. Місцеві журналісти підтверджують, що в Чернігівській міській раді дійсно немає практики відмови у принятті депутатського запиту.

За 4,5 роки роботи депутати подали дещо більше 150 запитів. Для порівняння у Львові за цей же час депутати подали та підтримали вдесятеро більше депутатських запитів.

Експерт Українського незалежного центру політичних досліджень і Реанімаційного пакету реформ Іван Лукеря ознайомився із темами депутатських запитів і дійшов такого вичновку:

“Депутатські запити Чернігівської міської ради до Міського голови стосують виключно питань повсякденних проблем та звернень виборців, і не є системною роботою депутата по здійсненню контролю за життям міста. Також дивним є постійні запити депутата виключно до Міського голови, а не напрямку до відповідальних комунальних підприємств, департаментів чи управлінь.”

“У зв'язку з цим, депутатам Чернігівської міської ради потрібно бути більш ініціативними у вирішенні питань місцевого значення, для повсякденного (комунального) вирішення проблем виборців застосовувати депутатські звернення, а депутатські запити мають більшу вагу і повинні застосовуватися для вирішення більш системних питань,” - додає Лукеря.

У той же час експерт наголосив, що депутат також може ініціаювати розгляд відповіді на депутатський запит на пленарному засіданні ради, куди викликати відповідальних осіб за надання відповіді на запит. У такому випадку депутатські запити повинні, у першу чергу стосуватися перевірки діяльності комунальних підприєств, питання діяльності правоохоронних органів у місті, реагувати на серйозні проблеми щодо благоустрою міста чи питання комунальної власноті.

Громадський рух ЧЕСНО запрошує долучатися до моніторингу перед місцевими виборами активістів Чернігова та області ([email protected]).

Довідково: Громадський рух ЧЕСНО – це ініціатива, започаткована представниками 12 громадських організацій у 2011 році. Рівно за рік до чергових парламентських виборів в Україні. Символом Руху став часник - засіб дезінфекції та боротьби з “нечистою силою” у політиці. Рух не підтримує жодного політика чи політичну силу. Мета діяльності руху - забезпечення прозорої та доброчесної влади, запровадження нових європейських стандартів в українській політиці.

Автор: Павло Пущенко, координатор Громадського руху ЧЕСНО в м. Чернігів