Моменти єдності: які рішення Рада підтримувала найбільше за час незалежності

Конституційна більшість

З 1999 року і до сьогодні Верховна Рада збиралась на голосування понад 88 тисяч разів і ухвалила понад 36 тисяч рішень. У більш ніж восьми тисячах випадках рішення ухвалювалися конституційною більшістю — тобто понад 300 голосами “за” (ця статистика охоплює і процедурні питання). 

Зокрема найбільша єдність спостерігалась у 2008–2009 роках за VI скликання Ради, коли парламент ухвалював рішення, які були повʼязані з боротьбою з наслідками світової економічної кризи. Тоді чимало рішень майже одностайно підтримували представники різних політичних таборів — від “регіоналів” до Блоку Тимошенко і “Нашої України”. Також високу єдність парламент показував і на початку роботи IV скликання, обраного в 2002 році. 

Чимало голосувань із результатом 300+ можна побачити й у нинішньому IX скликанні, в якому вперше одна партія подужала самостійно сформувати коаліцію. На піку своєї єдності у 2019–2021 роках монобільшість “Слуги народу” змогла забезпечити швидке ухвалення законів у турборежимі.

Втім, із часом згуртованість всередині монобільшості ослабла, а частина депутатів вийшла з фракції чи стала неформальною опозицією. Це призвело до того, що голосувань конституційною більшістю стало значно менше, а “слугам” у Раді довелося шукати ситуативні союзи з іншими політичними силами.

Читайте також: “Слуга народу” змогла проголосувати монобільшістю лише у 14% голосувань

Примітно, що у Верховній Раді VIII та IX скликання жодного разу не змогли зібрати понад 400 голосів “за”. Частково це можна пояснити тим, що обидва ці скликання вимушені працювати у неповному складі — через неможливість провести вибори в округах окупованого Криму та частини Донеччини й Луганщини. Так, у 2019 році до Ради обрали лише 423 депутатів із 450, а зараз їхня кількість скоротилася до 397 — найменшого складу за час нашої незалежності. 

Водночас за всі роки Верховній Раді 517 разів вдалося назбирати навіть понад 400 голосів “за”. В історії українського парламентаризму не так багато прикладів, коли Рада демонструвала майже одностайну підтримку. Такі голосування зазвичай стосувалися рішень, що виходили за межі політичної конкуренції та зачіпали суспільно важливі теми: соціальний захист, ліквідація наслідків техногенних і природних катастроф, міжнародні зобов’язання України чи кадрові призначення стратегічного значення. 

Найбільше голосів

Ми зібрали приклади ініціатив, що яскраво демонструють, які саме питання здатні об’єднати залу, викликавши найбільшу підтримку, незалежно від політичних позицій фракцій.

Парламент VI скликання можна вважати найконсолідованішим. Наприклад, рекордними 446 “за” він підтримав проєкт закону, який ініціював народний депутат від “Партії регіонів” Віктор Турманов. Документ передбачав додаткові пільги й соціальні гарантії для шахтарів та їхніх родин з метою залучити нових працівників у вугільну галузь.

Ще одним рішенням парламенту VI скликання, яке зібрало рекордні 446 голосів, стала підтримка проєкту постанови щодо стану, заходів і перспектив подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Ініціював його нардеп Анатолій Семинога з партії "Батьківщина". 

Постанова зобов’язувала уряд оновити законодавство про соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи та розвитку забруднених територій, підготувати програму зняття з експлуатації ЧАЕС і перетворення об’єкта “Укриття” на безпечну систему. Також ішлося про те, щоб створити реєстр постраждалих, забезпечити їх житлом і медичною допомогою, розвивати зону відчуження та ввести в дію комплекс “Вектор”

Читайте також: Від Буша до Байдена. 33 роки Незалежності у цитатах іноземних лідерів, що відвідували Київ 

Ще одне соціальне рішення стало найбільш підтриманим — 442 народні депутати в 2008 році проголосували за ініціативу президента Віктора Ющенка. Йдеться про закон, який зобов’язував Мінсоцполітики щомісяця оприлюднювати фактичні розрахунки прожиткового мінімуму. Такі зміни були необхідні, щоб забезпечити інформаційну прозорість поточного моніторингу фактичного розміру прожиткового мінімуму. 

Нардепи того ж VI скликання з підтримкою в 441 голос “за” проголосували за закон про внесення змін до Державного бюджету та деяких законодавчих актів. Його ухвалили з метою ліквідувати наслідки паводка, що в липні 2008 року охопив Вінницьку, Івано-Франківську, Закарпатську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області. Ініціатором цього закону виступив депутат із “Партії регіонів” Олександр Пеклушенко.

Високу підтримку серед нардепів отримала ратифікація Конвенції Міжнародної організації праці № 153 (1979 року) щодо тривалості робочого часу та періодів відпочинку на дорожньому транспорті — 6 березня 2008 року його підтримали 437 депутатів. 

Голоси за кадрові рішення 

Серед кадрових питань, які отримували найвищу підтримку у залі за всі роки, варто згадати події 18 грудня 2007 року, коли Верховна Рада затвердила Юлію Тимошенко на посаді прем’єрки та склад уряду. Тоді відбулося кілька кадрових голосувань, пов’язаних із переходом депутатів до виконавчої влади. 

Парламент підтримав найбільшою кількістю голосів дострокове припинення повноважень одразу трьох народних депутатів від Блоку Юлії Тимошенко: Йосипа Вінського (437 голосів), який став міністром транспорту та зв’язку; Петра Крупка (436 голосів), якого призначили міністром Кабінету Міністрів; та Георгія Філіпчука (436 голосів), що очолив Міністерство охорони навколишнього середовища. Інші кадрові рішення кінця грудня 2007 року, які стосувалися формування Кабміну, також отримали значну підтримку. 

У грудні 2008 року парламент продемонстрував консолідовану позицію щодо рішення про те, щоб надати згоду на затримання та арешт судді Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича. Його підтримали 435 депутатів. На момент голосування проти Зварича було розпочато кримінальне провадження за отримання хабарів; згодом його засудили до 10 років позбавлення волі. 

Ще одним рішенням із високою підтримкою парламентарів стало голосування за призначення голови Нацбанку. 16 грудня 2004 року 428 депутатів підтримали кандидатуру Володимира Стельмаха, що її подав президент Леонід Кучма.

Також у межах кадрових рішень Верховна Рада підтримала призначення Арсенія Яценюка на посаду міністра закордонних справ України. За його кандидатуру в 2007 році віддали голоси 426 народних депутатів, що стало одним із найбільш консолідованих рішень парламенту V скликання.

Такі голосування — не лише цифри в протоколах. Вони показують, що в критичні моменти Верховна Рада здатна брати на себе відповідальність і діяти як єдиний орган. Перед шаленими викликами для держави саме парламент нерідко ставав тим майданчиком, де ухвалювали рішення, що визначали подальший курс країни. Напевно, це найкраще свідчення того, що сила української демократії — в єдності.