Вітренко Наталія Михайлівна

24 лютого 2022 року Наталія Вітренко дала 45-хвилинне відео інтерв'ю виданню Pravda.ru. Колишня політикиня звинувачує у війні США та Британію. Та прямо виправдовує російську агресію.

У 2021 році заявила, що зрекається свого сина русофоба. Син Вітренко - Юрій, який на той момент був головою правління НАК "Нафтогаз України". 

6 листопада 2019 року в Москві Вітренко заявила, що "нацизм підняв голову в Україні: колаборанти, прислужники Гітлера, вони зараз здійснюють реванш". Також закликала провести зачистку та ввести санкції проти Львівщини.

У 2017-му році проти ГО "Дар життя", яке очолює Вітренко, за словами Вікторії Сюмар було розпочато досудове розслідування за підозрою у веденні сепаратистської діяльності. За даними СБУ, "Дару життя" перерахував кілька мільйонів гривень російський Фонд підтримки співвітчизників за кордоном, який "опікав" міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. Гроші, за даними спецслужб, використовувалися для підтримки терористів "Л-ДНР"

Під час подій у лютому 2014 року у Києві, відразу після втечі В. Януковича, Наталія Вітренко допомагала проведенню "референдум" серед мешканців Слов'янська із питанням, чи довіряють вони новій владі у Києві. Це викликало появу "народних захисників" і так званого "народного мера" Пономарьова, потім приїзд диверсанта Стрєлкова та врешті окупації міста. 

На виборах 2006 року не подолала 3%-бар'єр і не потрапила до Верховної Ради України. На початку лютого 2007 року Наталія Вітренко проголосила про перехід до тотальної опозиції, як до Президента Ющенка, так і до прем'єр-міністра Януковича.

Проросійська позиція значною мірою підтримується фінансуванням політика з російських фондів.

У 2004 році Вітренко балотувалася на посаду президента України і отримала 1,97 % голосів, зайнявши п'яте місце.  У другому турі виборів та переголосуванні підтримувала кандидатуру Віктора Януковича. Різко критично віднеслась до подій "Помаранчевої революції". 

У 2004 рокці Вітренко стала членом Вищої Ради Міжнародного євразійського руху разом з Олександром Дугіним та Дмитром Корчинським.

На виборах 2002 року, партія Вітренко не змогла подолати чотиривідсотковий бар'єр і не потрапила до парламенту.

 Під час виборчої компанії по виборам президента, 2 жовтня 1999 р. на Наталію Вітренко був скоєний замах в Кривому Розі. Від 2 гранат вона отримала незначні пошкодження, постраждало 45 осіб.

2000 року через внутрішні конфлікти, а саме через непорозуміння з Наталією Вітренко розпалася фракція ПСПУ в парламенті.

Була депутатом Верховної ради 2 та 3 скликання. Депутаткою 2 скликання стала від Конотопського мажоритарного округу на Сумщині, а у 3 скликанні обиралася від Прогресивної соціалістичної партії України, яку створила після того, як її виключили з "Соцпартії" і вона перестала бути радницею Олександра Мороза. 

У квітні 1994 року захистила докторську дисертацію. 1994 pоку обрана академіком Академії будівництва України, 1997 року — академіком Академії економічної кібернетики.

У 1979–89 роках — доцент кафедри статистики КІНГа.

З червня 1977 до вересня 1979 року Наталія Вітренко працювала молодшою науковою співробітницею, згодом — старшою науковою співробітницею НДІ науково-технічної інформації Держплану УРСР.

В 1974 року Вітренко вступила до лав КПРС.