Скільки олігархи офіційно віддали на вибори та фінансування партій?

“Олігархи” – такою буде найочевидніша відповідь на запитання про те, хто ж фінансує політичні партії в Україні. Рух ЧЕСНО вирішив перевірити цю тезу, тож зіставив фінзвіти партій і виборчі звіти самовисуванців зі списком ТОП-100 найзаможніших українців за версією “Нового времени” та Dragon Capital.

Аналіз підтвердив, що олігархи справді фінансують партії, однак суми їхніх внесків підважують думку про визначальний вплив багатіїв на фінансування політики. Та якщо піддати сумніву достовірність звітів, усе стає на свої місця.

Рух ЧЕСНО дізнався, хто ж з олігархів найбільше фінансує політичні партії.

П’ятірка “За життя” з мінусами Льовочкіну й Медведчуку

Найбільше багатіїв фінансує “Опозиційну платформу – За життя”. Усі внески були зроблені минулого року, коли партія “підсилилася” Віктором Медведчуком і депутатами ВРУ восьмого скликання від “Опозиційного блоку”. 46-й за розміром статків громадянин України Медведчук у першому кварталі 2019 року перерахував ОПЗЖ 701 тисячу гривень і виявився найбільшим донором партії на той момент. У наступному кварталі він віддав партії ще 1,69 мільйона. Частину коштів ОПЗЖ Медведчуку повернула (найімовірніше, через наявність у нього податкового боргу).

У 47-го з-поміж вітчизняних багатіїв, нардепа та співвласника Inter Media Group Сергія Льовочкіна ОПЗЖ взяла лише 1,5 мільйона, а ще один його внесок на 1,69 мільйона віддала назад (напевно, теж через наявність у донора податкового боргу). 1,69 мільйона партії переказала сестра Льовочкіна – Юлія Льовочкіна.

По 1,6 мільйона гривень ОПЗЖ віддали нардепи: 65-й за розміром статків Нестор Шуфрич і забудовник Вадим Столар, який у рейтингу багатіїв на 73-й позиції. 

Новинський та опозиціонери

Вадим Новинський є найбагатшим з-поміж українців, чиє ім’я можна побачити серед офіційних донорів партій та виборчих кампаній. 2018 року третій за розміром статків громадянин України Вадим Новинський (власник “Смарт-Холдингу”) підтримав десятьма тисячами гривень “Опозиційний блок”. А в березні 2019-го віддав 1,6 мільйона кандидату в президенти Олександрові Вілкулу, який висувався від партії “Опозиційний блок – Партія миру та розвитку”.

Давні суми “Солідарності”

З-поміж найзаможніших українців найбільшими офіційними донорами партії “Європейська солідарність” виявилися екс-нардеп, власник фармкомпанії “Дарниця”, котрий є 64-м за рівнем статків, Гліб Загорій з дружиною Катериною. 2019 року подружжя перерахувало партії 2,66 мільйона гривень.

13,31 тисячі “Солідарності” у 2016 та 2018 роках віддав Ігор Баленко, повний тезко київського депутата і власника мережі супермаркетів “Фуршет”. Загалом 160 гривень 2016 року партії переказав міський голова Києва Віталій Кличко (Володимир і Віталій Клички посідають 70-ту сходинку в рейтингу найзаможніших українців).

“Відродження” коштом Хомутинніка

Лише одну з партій, які не мали фракцій у парламенті, фінансував один із найбагатших українців. Це партія “Відродження”. У Верховній Раді восьмого скликання була однойменна депутатська група. 2016 року нардеп і тринадцятий за розміром статків підприємець Віталій Хомутиннік перерахував партії “Відродження” приблизно 3 мільйони гривень. Ще 1,5 мільйона він дав “Відродженню” 2018 року. Частина звітів партії недоступна на сайті НАЗК, тому існує ймовірність, що загалом Хомутиннік пожертвував “Відродженню” більше коштів.

Топ-багатії, які фінансують свої чи чужі виборчі кампанії

Є з десяток прикладів, коли найзаможніші українці давали гроші на власні або чужі виборчі кампанії. Серед них був і п’ятий президент України Петро Порошенко. Він сам профінансував свою президентську кампанію на рекордні 584,6 мільйона гривень. До речі, його син 2016 року віддав БПП/ЄС 260 гривень, а батько 2019-го – 1,6 мільйона. Для порівняння: офіційно найактивніші партії та кандидати (мажоритарники й кандидати в президенти) у 2018-2019 роках отримали на свої рахунки близько 4 мільярдів гривень. Тож Петро Порошенко є найбільшим офіційним донором української політики останніх років.

Цікаво, що всі перелічені кандидати, які спонсорували свою виборчу кампанію, не залучали більше нічиїх грошей. Виняток – Олександр Грановський. Він, окрім власних 101,4 тисячі гривень, якщо вірити його фінзвіту, зібрав на вибори ще майже два мільйони від приватних осіб.

Ще двоє з-поміж найбагатших українців вклались у кампанії інших кандидатів.

Аграрний магнат, сват Порошенка Юрій Косюк під час парламентських виборів 2019 року віддав київському мажоритарнику Дмитрову Андрієвському 1,67 мільйона. Ця сума становила майже половину його виборчого фонду.

Дочка забудовника Леоніда Юрушева Єлизавета дала 510 тисяч гривень своєму чоловіку – кандидату в нардепи від "Слуги народу" Олександрові Скічку. Весь виборчий фонд Скічка сягав 1,65 мільйона.

Варто згадати й Сергія Таруту, який вибув із ТОП-100 найбагатших українців, однак на його бажання фінансувати політику це не вплинуло. Наприклад, у власну президентську кампанію він вклав майже 33 мільйони гривень, а перед самим голосуванням зняв свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко. У результаті Тарута посів друге місце у списку ВО “Батьківщина” на виборах до парламенту, одразу після Тимошенко. До цього він розбудовував і фінансував партію “Основа”.

І це все?

У публічному просторі існує думка, що політику в Україні фінансують тільки найбагатші люди, проте в офіційній звітності партій олігархи становлять меншість – і кількісно, і за обсягами перерахованих коштів. Водночас, якщо вірити звітам, хінкальники, безробітні, пенсіонери та продавці є рівними олігархам принаймні в тому, що переказують партіям аналогічні за сумами внески.

Те, що аж ніяк не кожного з ТОП-100 українських багатіїв можна знайти у фінансових звітах вітчизняних партій і виборчих кампаній, легко пояснити. З одного боку, власники великого капіталу можуть надавати політикам безгрошову підтримку шляхом забезпечення їм доступу до медіа, якими ці багатії володіють. А з іншого – система фінансування політичних партій в Україні на сьогодні влаштована так, що фізичні особи протягом року мають право пожертвувати щонайбільше 1,9 мільйона гривень, а юридичні – 3,8 мільйона. Цих грошей для фінансування серйозної президентської чи парламентської виборчої кампанії явно замало. У рідкісних випадках можемо побачити у звітах і більші внески. Це пов’язано з тим, що законом не визначено лімітів на поповнення виборчого фонду власними коштами кандидата. Тому Порошенко зміг вкласти у свою кампанію майже 600 мільйонів, а от “Європейській солідарності” він не може перерахувати більше ніж 1,9 мільйона впродовж року (або 3,8 мільйона, якщо внесок робити через одну з фірм).

Усе ж виникають сумніви в тому, що найзаможніші українці дають на політику так мало коштів. І сумніви ці цілком обґрунтовані. Наприклад, у фінзвітності не фігурує найбагатший українець Рінат Ахметов. Але… топ-менеджери його компаній є серед найбільших донорів одразу двох партій.

Так, Рух ЧЕСНО виявляв у фінансових звітах “Опоблоку” працівників підприємства Ріната Ахметова “Запоріжсталь”. Вони фінансували запорізький осередок "Опозиційного блоку" та президентську кампанію Олександра Вілкула. 

Співробітники фірм Ахметова є й серед топ-донорів Радикальної партії Олега Ляшка.

Та все ж левову частку ресурсів багатії витрачають на створення й утримання медіа, які потім просувають чи дискредитують потрібних політиків і партії. Інколи олігархи, заради досягнення цілі, готові, щоб їхні ж канали недоотримували гроші від реклами. Так, заради стимулювання додаткової конкуренції для Петра Порошенка під час президентської кампанії, 1+1 встановив суттєво нижчі ціни на рекламу, аніж були у інших ТОП-каналах. Вже після виборів Ігор Коломойський пояснив це тим, що хотів, аби бідніші кандидати могли собі замовити рекламу і змагатися з Порошенком, в якого гроші на рекламу є. Вже за кілька місяців після досягнення цілі, напередодні парламентських виборів, 1+1 підняв ціни на рекламу вдвічі.

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" в межах проекту "Аналіз імплементації реформи політичного фінансування та пропозиції рішень щодо вирішення проблем у фінансуванні партій".