"Перейменування" московського патріархату — це як "перевзування" ОПЗЖ

І тепер для прихожан московських церков є аргумент для того, щоб не чіпали священників і церкви. По суті руками прихожан відбувається захист церковного майна і сфер впливу, і це не про віру.

Рух ЧЕСНО стежить за політичною історією в країні понад 10 років. Всі ми бачили, як забороняли Комуністичну партію, потім комуністи перейшли до ОПЗЖ, а зараз чимало з них — колаборанти. Так, депутат Болградської райради Борис Кальчев, який є у Реєстрі держZрадників, наразі представляє ОПЗЖ, а раніше очолював Болградську районну організацію Компартії.

Те саме було і з “Партією регіонів”. Нардеп Олександр Качний, як і сотні інших політиків, був у ПР. У 2014 році він був депутатом Київської обласної ради. Одразу після Революції Гідності, коли “риги” думали про своє політичне майбутнє, в облраді поквапилися створити депутатську групу і придумали їй нову назву з регіональним відтінком — “Нова Київщина”. Через рік махровий “риг” пройшов до влади від тоді ще нового проросійського проєкту “Опоблок”. Фінішував Качний зі своєю політичною кар’єрою як нардеп від ОПЗЖ і наразі знову ж є у Реєстрі держZрадників від Руху ЧЕСНО.

По суті ОПЗЖ у парламенті пережила ще одну реінкарнацію. І тепер це депутатські  групи “Платформа за життя та мир” та “Відновлення України”. Назви нові, а по суті це політики, що мають ті самі принципи і ідеї, які вони роками сповідували. 

Українська православна церква Московського патріархату трималася довше, ніж будь-яка проросійська партія. Але по суті УПЦ МП — це як і ОПЗЖ, Опоблок, Партія регіонів, ще один інструмент кремля. В цьому випадку церква прекрасно взаємодіє з політичним інструментом. 

Часто політики для піару беруть участь у хресній ході. А нардепу-мажоритарнику від Маріуполя Вадиму Новинському, який пройшов в раду від “Опоблоку”, на тому ж “знаковому” соборі 27 травня ще й дали можливість порушити церковну субординацію і сісти як диякону у першому ряду разом із митрополитами. 

Звісно, такі досягнення і почесті також допомогли Новинському здобути перемогу на окрузі на сході України. Церква, згідно з соціологічними опитуваннями, завжди мала більший рівень довіри, ніж політики.

Привілеї зі статусом диякона непоодинокі. Так зовсім нещодавно дияконом став і колишній кандидат в мери Харкова та екснардеп Михайло Добкін.

Дійшло до абсурду — деяким політикам навіть створюють ікони.

Проросійські партії і церкви кремль використовував і далі використовуватиме для поширення своїх наративів та ідеології. І зовсім неважливо, яка у них назва. 

А ті, хто йдуть керувати в ці проросійські партії чи церкви, звісно, мають свою вигоду. Бо не лише партії мають майно, а й церкви. Пригадуєте, за що настоятеля Лаври прозвали “Пашею-мерседесом”? Все тому, що його зупинили на елітному мерседесі, і він поводився перед правоохоронцем, як політик.

А крім машин та рухомого майна  церковників є майно і нерухоме. І йдеться навіть не про лаври чи церкви. Спробуйте переконати поліцію прибрати з зеленої зони церковний МАФ, який приносить неоподатковані кошти — пожертви від пастви! Показовою є історія з наметом-каплицею біля Історичного музею, який переріс у храм біля фундаменту десятинної церкви.

Поліція, як і міська влада, не хочуть йти проти церкви, бо у мирний час перед виборами отримували від такої церкви ордени та відзнаки.

Тому окрім звання руки-годувальниці кремля і майна, церковники УПЦ МП ще б’ються за право жити поза законами України й мати особливий недоторканий статус у правоохоронців та влади. А на додачу — й неоподатковані кошти, які приносять віряни. 

Тож цілком очевидно, що перейменування Української православної церкви Московського патріархату у нову структуру — це формальність, адже нею далі керують ті ж люди і з тими ж цінностями. І керівники цієї структури чубляться за своє майно, ресурси і вплив на уми вірян, які мають надалі забезпечити доступ до тих же ресурсів. 

А в потрібний ворогу момент всі перейменовані інструменти, яким ми останні 8 років після нападу росії дозволяємо бути на своїй землі — ОПЗЖ, Опоблок, Партія Шарія, УПЦ МП — будуть працювати на ворога.

Віта Думанська для "Цензор.нет"