Стефанчук Руслан Олексійович

Голова Верховної Ради України (з 2021 року). Народний депутат Верховної Ради 9 скликання. Науковець і викладач.

22 липня 2025 року проголосував "за" законопроєкт 12414, яким запроваджувалась залежність роботи НАБУ і САП від Генерального прокурора. Цей законопроєкт фактично ліквідував незалежність антикорупційних органів та перетворив їх на підконтрольні владі.

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У липні 2022 року Рух ЧЕСНО публікував матеріал-звернення до голови ВРУ про необхідність прозорості роботи Ради. Стефанчук своєю чергою згодом послідовно виступав проти прозорості роботи парламенту і опонував допуску журналістів у залу Верховної Ради.

У липні 2022 року Президент Володимир Зеленський, голова парламенту Руслан Стефанчук і премʼєр-міністр Денис Шмигаль підписали спільну заяву щодо стратегічної мети України – повноцінного членства в ЄС.

У березні 2022 року Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук у рамках Асамблеї Міжпарламентського союзу звернувся до народних депутатів з усіх куточків світу із закликом зупинити злочини Росії в Україні. Також Стефанчук на тлі переговорів з росією допустив можливість зміни Конституції у частині євроатлантичної інтеграцї.

8 жовтня 2021 року парламент підтримав кандидатуру Стефанчука на пост голови Верховної Ради. Призначення спікера ВР Руслана Стефанчука підтримали голосами "за" 261 депутатів.

У червні 2020 року Рух ЧЕСНО спростував заяву народного депутата Стефанчука щодо справи кнопкодава Владіслава Поляка, який на пленарному засіданні Верховної Ради кнопкодавив. Зокрема Стефанчук казав, що справа Поляка перебуває у суді, хоча на той момент це не відповідало дійсності.

Навесні 2020 року, під час першої хвилі коронавірусу на той момент заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук разом із братом, депутатом Миколою Стефанчуком зареєстрував законопроєкт № 3250 щодо проведення онлайн пленарних засідань та зібрань комітетів.

Головне науково-експертне управління ВРУ зауважувало у своєму висновку на суттєвих ризиках проєкту, зокрема порушенні положення Конституції щодо особистого голосування депутата на засіданнях, а також відсутності гарантій захисту нардепа від стороннього тиску та неможливості з’ясувати, наскільки вільно відбувається волевиявлення особи під час віддаленої роботи. Вже у вересні того ж року законопроєкт було знято з розгляду, проте режим відеоконференцій запровадили на засіданнях комітетів, що позитивно позначилось на їхній роботі і дало можливість моніторити роботу депутатів під час обмежень в умовах карантину.

З 29 серпня 2019 року - перший заступник Голови Верховної Ради України. Позафракційний, не входить до складу будь-якого комітету (за посадою).

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Слуга народу” номером 2 у списку як безпартійний.

З 2019 року – радник Президента України Володимира Зеленського, його представник у Верховній Раді. Того ж року був ідеологом виборчої кампанії кандидата у президенти України Володимира Зеленського, курував роботу експертних груп.

З 2016 року - проректор з наукової роботи вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

У 2014-2016 роках працював на тій же посаді у Національній академії прокуратури України, а з 2013 до 2014 року був завідувачем кафедри цивільно-правових дисциплін там само.

У 2011-2013 роках був завідувачем відділом проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

У 2006 році балотувався до Хмельницької міської ради за списком УРП "Собор".

З 2005 до 2011 року - проректор з наукової роботи Хмельницького університету управління і права. До того працював там асистентом кафедри, старшим викладачем, завідувачем кафедри, доцентом, професором кафедри цивільно-правових дисциплін. Займався адвокатською діяльністю.

Входив до складу Науково-консультативної ради при Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Член Навчально-методичної комісії з права Міністерства освіти і науки України. Член робочої групи Міністерства освіти і науки України з розробки Концепції розвитку юридичної освіти в Україні.

Був радником першого віцепрем'єр-міністра України Степана Кубіва.

Головний редактор наукового фахового журналу “Law of Ukrainе”, перший заступник головного редактора юридичного журналу “Право України”, заступник головного редактора журналу “Університетські наукові записки”.

Закінчив Хмельницький університет управління і права за спеціальністю “правознавство” та Технологічний університет Поділля за фахом “менеджмент виробничої сфери”.

Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України. Заслужений діяч науки і техніки України.

Народився 9 жовтня 1975 року в Тернополі.