Литвиненко Сергій Анатолійович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Публічне обговорення проєкту не проводилося. ГО, ЗМІ та Асоціація міст України закликали нардепів доопрацювати проєкт. За кілька годин після скандального голосування петиція з вимогою до президента накласти вето набрала більше 25 000 голосів. НАЗК повідомила, що подані антикорупційні зауваження враховані не в повній мірі.

У листопаді 2021 року Верховна Рада розглянула законопроєкт 5289, який мав на меті зробити необов’язковими спрощені закупівлі для більшості замовників.  Запропоновані зміни фактично дозволили би більшості замовників укладати договори напряму замість проведення спрощених закупівель і виводило б з під Prozorro 40 млрд гривень на рік. Таке право отримали б усі органи державної влади та місцевого самоврядування, органи соціального страхування і деякі юридичні особи. Литвиненко голосував за цей законопроєкт. 

Під час роботи в парламенті Литвиненко не підтримав зокрема проєкт щодо звільнення тогочасного очільника МВС Арсена Авакова  і був за те, щоб залишити його в Кабміні. Також народний депутат підтримав політично вмотивовану постанову про зняття з посади генпрокурора Рябошапка й голосував за призначення керівником Офіса Генпрокурора Ірини Венедіктової. Про це свідчать дані інструменту “Серпом по рейтингу” Центру протидії корупції. Загалом у списку цього рейтингу в Литвиненка станом на лютий 2022 року 22 негативних маркерів. 

У 2020 році Литвиненко заявляв про бажання провести вибори на тимчасово окупованих військами РФ територіях Донецької та Луганської областей, що викликало критику. Так, 24 червня 2020 року у Рівненьській області на виборчому окрузі депутата сталася бійка між партією Національний корпус та представниками Литвиненка. 

У вересні 2019 року став одним з перших кнопкодавів у Верховній Раді 9 скликання, у зв'язку з чим як покарання обіцяв віддати свою місячну зарплату до благодійних фондів. 

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання по 156 округу (Рівненська область) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Член однойменної фракції. Член Комітету з питань аграрної та земельної політики.

З 2015 року - в.о.директора ДП “Зірненський спиртзавод”, у 2007 році був там само заступником директора.

У 2013-2015 роках працював адміністратором системи ДП “Укрспирт” Струтинський МПД у Львівській області.

З 2011 до 2013 року - начальник відділу регіонального управління контролю за виробництвом та обігом спирту Державної Податкової Адміністрації України у Львівській області.

У 2008-2011 та у 2007-2008 роках був заступником директора по виробництву Струтинського державного спиртового заводу у Львівській області.

У 2008 році - в.о.директора Угерського державного спиртового заводу у Львівській області.

З 2006 до 2010 року - фізична особа-підприємець (м.Мукачево Закарпатської області).

У 2005-2007 роках працював начальником економічної безпеки ЗАТ СП “Котнар” (м.Берегове Закарпатської області).

У 1993-2005 роках - займався комерційною діяльністю в сфері агропромислового комплексу.

Закінчив Чернігівський педагогічний інститут за спеціальністю “вчитель фізичного виховання”, Ужгородський національний університет (правознавство), а також – Національний університет харчових технологій за фахом “харчові технології”.

Кнопкодав. Фігурант антикорупційних розслідувань.