Опис політика
Бізнесмен, телеведучий, власник київської медичної клініки Eurolab. Перший заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту України в уряді Миколи Азарова.
У вересні 2020 двоє відомих людей, яких Пальчевський називав своїми кандидатами, заперечили таку інформацію. Це зокрема телеведучий Михайло Присяжнюк та лікар-психіатр, дисидент Семен Глузман.
У вересні 2020-го ця політсила висунула свого лідера кандидатом на посаду мера Києва.
Розслідувачі Bihus.info виявили, що бізнес Пальчевського пов'язаний з Російською Федерацією та підозрюється в рейдерстві.
1 липня 2020 року Пальчевський оголосив про створення власної партії під назвою “Перемога Пальчевського”.
Напередодні та під час виборчої кампанії 2020 Рух Чесно спільно з журналістами Bihus.Info зафіксував зовнішню політичну рекламу кандидата та його політсили на суму 4,8 млн. А на рекламу у соцмережі Фейсбук було витрачено 1,7 млн. гривень.
На виборах Президента України 2019 року Пальчевський підтримував кандидата Володимира Зеленського та критикував чинного на той час главу держави Петра Порошенка. У клініці Пальчевського Eurolab Зеленський здав “переддебатні” аналізи, тоді як Порошенко зробив це в медпункті НСК “Олімпійський”.
Від 2018 року Пальчевський є частим гостем на телеканалах “112 Україна”, NewsOne та ZIK, пов'язаних із головою політради партії “Опозиційна платформа – За життя”, кумом президента Росії Путіна Віктором Медведчуком. Також він з’являється в ефірі каналу “Україна 24”, що належить Рінату Ахметову.
У 2017-2018 роках був ведучим авторських програм “Вказівний палець” та “Доросла гра” на телеканалі “Прямий”. Також Пальчевський вів програми “Каток” і “Кваса-кваса” на радіостанції “Голос столиці”.
Протягом 2011-2013 років Пальчевський вів передачу “Глибинне буріння” на Першому національному телеканалі й ток-шоу “Про життя” на “Інтері”.
У березні-липні 2010 року обіймав посаду першого заступника міністра у справах сім’ї, молоді та спорту України в уряді Миколи Азарова. Звільненню Пальчевського з міністерства передував скандал щодо його російського громадянства, від якого він нібито так і не відмовився. У Кабміні Азарова на ці закиди відповіли, що Пальчевський став громадянином України у серпні 2009, а у вересні того ж року подав декларацію про відмову від громадянства РФ.
Остаточне рішення переїхати з Росії до України Пальчевський ухвалив у 2005. Того ж року він заснував у Києві медичну клініку Eurolab, фінансовим директором якої був у 2005-2009 роках. Згідно з даними YouControl, Пальчевський також був засновником ТОВ “Харчова ароматика” (торгівля), “Центр лабораторних досліджень” (медицина й фармацевтика), “Сіті Інвест Сервіс” (оренда нерухомості, медицина), “Українська мрія” (дослідження ринку, реклама), “А.І. і В.К.”, “Нова авіація України” (обидві фірми спеціалізуються на авіаперевезеннях). Був директором благодійного фонду “Євролаб”.
Протягом 1990-х – на початку 2000-х років Пальчевський жив у Росії, займався там бізнесом. Там заснував компанію “Квест ЮТС”, що спеціалізувалася на технологіях пивоваріння (очолював її до 2004-го). Перед тим, як переїхати до України, Пальчевський продав свій бізнес в РФ. За словами бізнесмена, в Росії конкуренти неодноразово намагалися його отруїти, тому він вирішив повернутися на батьківщину.
У 1990-х роках Пальчевський входив до керівництва російської Партії любителів пива. 1995-го балотувався за списком цієї політсили до Держдуми РФ, але партія отримала 0,62 % голосів і до парламенту не пройшла.
У 1983-1991 роках Пальчевський служив у Збройних силах СРСР, зокрема шість років відбув у Лаосі військовим перекладачем. Після демобілізації деякий час викладав англійську мову в Московському державному інституті міжнародних відносин.
Вищу освіту за фахом “військовий перекладач” здобув у Військовому інституті Міноборони СРСР у Москві. Після служби в армії здобув фах економіста харчових виробництв.
Пов'язані партії
Балотування
-
2020список №1, округ 1Київська міська рада 9-го скликання: ПЕРЕМОГА ПАЛЬЧЕВСЬКОГО — список №1, округ 1Не обрано
-
2020Київська міська рада - голова, 2020: ПЕРЕМОГА ПАЛЬЧЕВСЬКОГОНе обрано
Посади
-
31 березня 2010 — 14 липня 2010Перший заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту України