Табачник Дмитро Володимирович

Ексміністр освіти і науки, молоді та спорту України, колишній член Партії регіонів.

Добровільна участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів та надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Табачник відомий своїми антиукраїнськими переконаннями та проявами ксенофобії, більшу частину українців він називав "малоросами" — складовою частиною російського народу, жителів Галичини він не відносить до українців, вважаючи їх ворогами народу "великоросів", "малоросів" і "білорусів".

У 2023 році Президент Володимир Зеленський позбавив Табачника українського громадянства.

23 листопада 2022 року СБУ повідомила Табачнику про підозру у державній зраді.

Після широкомасштабного вторгнення рф Табачник "консультував" керівників російських окупаційних адміністрацій Херсонської та Запорізької областей.

Також є докази його тісної співпраці з ворожими спецслужбами. Крім того, Табачник, від імені гауляйтерів тимчасово окупованої Херсонщини та Запоріжжя, просив окупантів забезпечити цілодобову озброєну охорону "виборчих дільниць" на період незаконного референдуму.

У 2021 році Рада ЄС зняла санкції з Дмитра Табачника.

У 2015 році СБУ оголосила Дмитра Табачника в розшук за звинуваченням за статтею 191 Кримінального кодексу України "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем".

З 2014 року Табачник переховується від українського правосуддя у тимчасово окупованому Криму.

Тоді ж ЄС прийняв рішення про заморожування рахунків і активів колишніх українських чиновників, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів, включно з Табачником.

У 2012 році обраний народним депутатом до ВР 7-го скликання від Партії регіонів.

З подачі Табачника Міносвіти розробило новий навчальний план для 5-9 класів, за яким всесвітню історію та історію України було об'єднано в один курс.

У 2011 році в інтерв'ю радіо "ехо москви" Табачник заявив, що "знання російської літератури є однією з обов'язкових і невід'ємних ознак будь-якої цивілізованої й освіченої людини".

Того ж року хотів запровадити реформу, яка б скоротила кількість шкіл у сільській місцевості.

Отримав ляпаса квітами від студентки Києво-Могилянської Академії на знак "подяки" за його антиукраїнську діяльність на посаді міністра освіти і науки й за нищення системи української освіти.

У 2010 році склав депутатський мандат і очолив Міністерство освіти і науки. Щодо цього призначення до Януковича зверталися Леонід Кучма, митрополит УПЦ МП Володимир і москва. 

На посаді міністра освіти і науки Табачник здійснив ряд гучних й контроверсійних заяв і кроків, спрямованих проти надмірної, на його думку, українізації освітньої та деяких інших гуманітарних галузей України. Заявляв, що найбільшим досягненням України є абсолютний білінгвізм. Також заявив про нелюдів з Буковинського куреня, які чинили злодіяння у Бабиному Яру і акцентував увагу присутніх на тому, що це був оунівський курінь. Лобіював інтереси російських дистриб'юторів, що прагнули повернути російський дубляж в Україні, намагаючись скасувати обов'язковий український дубляж для українського кінопрокату.

У 2008 році опублікував матеріал "Аннигиляция "Национальной идеи", в якій дискредитував державний устрій, державну мову, глузував з цілих областей України, відверто зневажав українців та пересмикував історичні факти. На думку журналістів кримського видання, ця публікація "надзвичайно небезпечна для регіону тим, що розпалює ворожнечу й шкодить становленню державності в Криму й Україні в цілому".

У 2007 році обраний народним депутатом до ВР 6-го скликання від Партії Регіонів.

Того ж року виступив проти вшанування пам’яті Романа Шухевича і заявив, що той нібито отримав нагороду з рук Гітлера. Табачник потрапив у список ворогів української культури.

У 2006 році обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим від блоку "За Януковича!". Проте вже у серпні 2006-го знову призначений на посаду віце - прем'єр - міністра у другому уряді Віктора Януковича.

У 2002-2005 роках обіймав посаду віце-прем'єра України в першому уряді Віктора Януковича. Під час перебування на цій посаді був причетний до скандалу із крадіжкою документів із Державного архіву Львова. У 2004 році Табачник від імені Януковича подарував Національному музею історії України раритетні листи Михайла Грушевського. За словами самого віце-прем'єра, їх придбав Віктор Янукович на заощаджені добові під час службових відряджень до Франції та США. Згодом з'ясувалося, що всі ці документи викрали з львівського архіву.

У 2002 році обраний народним депутатом до ВР 4-го скликання від блоку "За єдину Україну!". Голова Комітету у закордонних справах.

У 1998 році обраний народним депутатом до ВР 3-го скликання від блоку "Партія праці та Ліберальна партія — разом!". Член Комітету з питань бюджету, після член Комітету з правової політики. Паралельно обіймав посаду головного наукового співробітника відділу нацменшин Інституту національних відносин та політології НАН України.

У 1997–1998 роках радник Президента України. У 1999 році знову був одним із керівників виборчої кампанії Кучми.

У 1994 році був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми, яка ґрунтувалася на концепції стратегічного партнерства з росією та надання російській мові статусу державної. Під час виборчої кампанії ним була впроваджена практика фальсифікації соціологічних опитувань. До 1996 року очолював Адміністрацію Президента України, був відправлений у відставку через скандал з незаконним наданням собі військового звання. Генеральна прокуратура скасувала присвоєння військових звань полковника і майора Дмитру Табачнику.

У 1992-1993 роках керівник прес-служби Кабінету Міністрів України (при урядові Леоніда Кучми), прес-секретар Кабміну - начальник Головного управління інформації та зв'язків з пресою і громадськістю. Потім, до 1994 року, перший заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.

У 1991–1992 роках старший консультант, потім головний консультант у Секретаріаті Верховної Ради України.

До політичної діяльності працював копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофотодокументів України. Потім молодшим науковим працівником Інституту історії України АНУ.

Освіта вища.

Закінчив історичний факультет Київського університету.

Народився 26 листопада 1963 року у м. Києві.