Коломойський Ігор Валерійович

Ексголова Дніпропетровської обласної державної адміністрації (2014-2015 роки), колишній власник “ПриватБанку”, бізнесмен та олігарх. Фігурант антикорупційних розслідувань.

У 2026 році за даними ЗМІ, Коломойському вручили нову підозру за махінації з коштами Приватбанку на сотні мільйонів гривень. 

З даними слідства, у 2014 році Коломойський та пов'язані з ним особи організували схему виведення кредитних коштів.Підконтрольні компанії отримували кредити без реальної господарської мети, після чого гроші проходили через низку юридичних і фізичних осіб під виглядом законних фінансових операцій.

Слідство вважає, що частина цих коштів зрештою потрапила на особисті рахунки організаторів схеми.

У липні 2025 року у НАБУ і САП повідомили, що завершили слідство проти Коломойського та п’ятьох членів організованої ним групи у заволодінні коштами Приватбанку на суму понад 9,2 млрд грн. Надалі очікується, що матеріали справи розглядатимуть у суді.

У лютому 2025 році Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтвердив неможливість повернення державного Приватбанку колишнім власникам, зокрема – Коломойському. До цього олігарх безуспішно намагався домогтись визнання неконституційним рішення про націоналізацію Приватбанку.

Окрім цього на бік Приватбанк виграв справу у Коломойського у Високому суді Лондона. Суд визнав Коломойського та Геннадія Боголюбова винними у  привласненні близько 2 мільярдів доларів США з банку за допомогою складної схеми перекредитування. Заперечення Коломойського суд відхилив.

У 2025 році рішенням РНБО проти Коломойського застосували персональні санкції. Вони стосувались позбавлення державних нагород, блокування активів, обмеження на торгівлю та виведення капіталу з України.

У 2024 році Верховний суд підтвердив неможливість повернення  ПриватБанку колишнім власникам, зокрема Ігорю Коломойському.

Того ж року уряд Кіпру позбавив Коломойського свого громадянства, яке олігарх отримав ще у 2010 році. У ЗМІ зазначали, що таке рішення пов'язано з приховуванням кримінальних звинувачень, висунутих проти українського олігарха.

У серпні 2024 року Бюро економічної безпеки змінило підозру Коломойському, додавши ще й звинувачення у незаконних діях з банківськими документами. За версією слідства, Коломойський шляхом махінацій не вніс 5,8 млрд гривень в касу банку, а також заволодів 5,3 млрд грн, які надалі були легалізовані.

У 2024 році Ігорю Коломойському повідомили про підозру у вчиненні злочину, пов’язаного з організацією замовного вбивства. Слідство встановило, що він діяв з мотивів особистої помсти та замовив вбивство директора однієї з юридичних компаній. Причиною було невиконання вимог щодо анулювання та визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства.

Того ж року суд продовжив тримання Ігоря Коломойського під вартою та зменшив розмір застави до 2,4 млрд гривень у справі щодо підозри в шахрайстві.

У 2023 році СБУ, Бюро економічної безпеки та Офіс генпрокурора вручили Коломойському підозру за шахрайство та легалізацію і відмивання майна, отриманого незаконним шляхом. Після цього суд обрав запобіжний захід у вигляді перебування у СІЗО із заставою в 510 млн грн.

Трохи згодом НАБУ та САП вручили Коломойському ще одну підозру заволодінні коштами "ПриватБанку" на суму понад 9,2 млрд. Після цього суд збільшив суму застави до майже 4 млрд грн.

У 2022 році українська влада націоналізувала Укрнафту, близько 40% акцій якої належали Коломойському, та передали в управління Міноборони. Заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма заявляв, що підприємство забрали через відмову допомагати ЗСУ.

У 2021 році Держдепартамент США запровадив санкції проти Коломойського через його причетність до корупції у країні. Санкції та заборона на в’їзд до США також розповсюджувались і на родину Коломойського, зокрема дружину та дітей.

У тому ж році Антимонопольний комітет оштрафував в завод “Дніпроазот” який розташований у Кам'янському і входить до групи «Приват» Ігоря Коломойського на 80,1 млн грн за зупинку виробництва рідкого хлору у 2018 році. Через це понад 170 українських водоканалів у час найбільшого попиту залишилися без поставок дезінфектора.

Згідно з рейтингом “НВ” у 2021 році Коломойський посів 7 місце у рейтингу зі 100 найбагатших українців зі статками, які оцінювали в 1,4 млрд доларів.

У 2020 році Центр дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) визнав Коломойського одним із найбільших корупціонерів року через історію корпоративних рейдів, шахрайства, розкрадання державних активів та політичних інтриг.

У тому ж році Міжнародний консорціум журналістських розслідувань опублікував розслідування, в якому Коломойського звинувачували у відмиванні грошей з України через Deutsche Bank. 

За 6 років Deutsche перевів не менше $490 мільйонів із компаній, створених на Британських Віргінських островах під контролем Коломойського і його ділового партнера Геннадія Боголюбова, у компанії в Делавері. Велика частина грошей була витрачена на придбання нерухомості на Середньому Заході.

У 2019 році Коломойський став одним із ініціаторів і спонсорів створення депутатської групи “За майбутнє”, яка згодом переросла у партію на чолі із близьким соратником та бізнес-партнером олігарха - Ігорем Палицею. На додачу, за даними “УП”, Коломойський також мав вплив на близько 20 депутатів фракції “Слуга народу”.

До 2018 року Коломойський був власником та президентом ФК “Дніпро”, у 2016 році в клубу почались фінансові проблеми через заборгованість по зарплатам, а вже за 2 роки він припинив існування. Згодом з’ясувалось, що через клуб Коломойський незаконним шляхом виводив кошти з “ПриватБанку”.

У 2016 році уряд ухвалив рішення про націоналізацію “ПриватБанку” через неплатоспроможність та загрозу усьому банківському сектору України через потенційний обвал банку. Після націоналізації Кабмін влив у капітал “ПриватБанку” понад 155 мільярдів гривень для його стабілізації.

Ексвласники банку, його акціонери - Коломойський і Геннадій Боголюбов, вважали проведену націоналізацію, внаслідок якої вони повністю втратили свої акції, незаконною, тоді як “ПриватБанк” і держава вимагають від них додаткового відшкодування збитків. 

Після багаторічних спроб Коломойського повернути банк у свою власність, у 2023 році Верховний суд України визнав правомірною націоналізацію “ПриватБанку”. 

У 2015 році Верховна рада позбавила Коломойського контролю за “Укрнафтою”, держава отримала 50+1% акцій підприємства, при цьому група “Приват” Коломойського контролювала понад 40% акцій.

Після цього Державна фіскальна служба встановила, що структури Коломойського впродовж 2015 року вивели з “Укрнафти” та згодом привласнили 11,6 млрд гривень.

У тому ж році Коломойський потрапив у скандал, коли обматюкав журналістів “Радіо Свобода”. Представники медіа зафільмували олігарха, коли він посеред ночі у супроводі озброєних людей приїхав до офісу “Укртранснафти”.

Під час місцевих та парламентських виборів 2015 року був головним спонсором партії “УКРОП", яка у 2019 році трансформується у “За майбутнє”. Тодішній лідер партії Геннадій Корбан публічно визнав спонсорство Коломойського, а сам олігарх вступив до партії та посів керівну посаду.

З 2014 до 2015 року був головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Став одним з ініціаторів проєкту побудови стіни на кордоні з РФ, яку згодом невдало намагався втілити уряд Арсенія Яценюка. Був звільнений з посади голови ОДА після конфлікту з тодішнім президентом Петром Порошенком.

За даними Bihus.info, у 2014 році фірма Коломойського продала Міністерству внутрішніх справ бронежилети за завищеною ціною на загальну суму в 55 млн. грн, попри конкурентів, які пропонували вдвічі нижчі розцінки.

У тому ж році зізнався журналістам “Радіо Свобода”, що має окрім українського ще два громадянства - ізраїльське та кіпрське.

У 2010 році Коломойського отримав у повну власність телеканал студії "1+1" і канал “Кіно”, 100% акцій яких були продані компанії олігарха “Harley Trading Limited”. На додачу до цього до медіахолдингу Коломойського входили телеканали Сіті, 2+2, ТЕТ, та сайти УНІАН, ТСН.ua, Главред, Телекритика.

У 2009 році компанії з групи “Приват” викупили 25% частку однієї з найбільших на той час авіакомпаній України “Аеросвіт”, яка згодом збанкрутувала. А у 2011 році Коломойський також став власником МАУ (Міжнародні авіалінії України), фактично ставши монополістом на ринку авіаперевезень України. У тому ж році Коломойський вийшов на міжнародний ринок авіаперевезень, купивши 66,7 % акцій датської авіакомпанії Cimber Sterling.

З 1998 році увійшов до складу опікунської ради Дніпропетровської єврейської громади. У 2008 році був обраний президентом Всеукраїн­ського союзу єврейських громадських організацій “Об'єднана єврейська громада України”, у 2010 році - президентом Європейської ради єврейських громад.

З 1999 до 2002 року група “Приват” Коломойського скупила близько 40% акцій “Укрнафти” - однієї з найбільших нафтовидобувних компаній України. 

У 1992 році група “Приват” заснувала свій комерційний банк - “ПриватБанк”, який згодом стане одним із найбільших в Україні. Першим головою правління був Сергій Тігіпко, який також є бізнес-партнером Коломойського. 

Під час масштабної ваучерної приватизації в Україні через “ПриватБанк” Коломойський та його бізнес-партнери скуповували акції металургійних підприємств, зокрема першим таким активом став Дніпропетровський метизний завод, згодом у фактичну власність групи перейшли Нікопольський завод феросплавів, Покровський та Марганецький гірничо-збагачувальні комбінати.

У 1990 році Коломойський разом зі своїми давніми бізнес-партнерами Геннадієм Боголюбовим та Олексієм Мартиновим створили перший спільний бізнес, який потім стане як промислово-фінансова група “Приват”. Вони закуповували оргтехніку у Москві та продавали її у Дніпрі. Після розпаду СРСР Коломойський з бізнес-партнерами почав торгувати нафтою, феросплавами та товарами загального вжитку.

У 1980-х роках почав активно займатись бізнесом після виходу закону "Про кооперацію" в СРСР. Разом зі своїми майбутніми бізнес-партнерами Олексієм Мартиновим і Геннадієм Боголюбовим працював у торговельному кооперативі "Фіаніт". Згодом вони заснували свій кооператив "Сентоза" (названий на честь острова розваг у Сингапурі). 

Після закінчення вишу у 1985 році за розподілом влаштувався на посаду інженера цеху металургійної теплотехні­ки ПТП “Укренергочормет”.

У 1985 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за спеціальністю “інженер”.

Народився 13 лютого 1963 року у Дніпрі.