Ківалов Сергій Васильович

Депутат Верховної Ради 3-8 скликань, голова ЦВК (у 2014), очільник Вищої ради юстиції (2001-2004).

17 червня 2022 року Ківалов відвідав Молдову й таємно зустрівся з соратником патріарха Кирила - митрополитом Кишинівським та всія Молдови Володимиром. За даними джерел УП у розвідці, росія розглядає Ківалова як одного з можливих гауляйтерів у разі окупації Одеси.

21 вересня 2020 року на з’їзді Української морської партії Сергія Ківалова висунули кандидатом на посаду міського голови Одеси. 

У липні 2019 року із записів НАБУ стало відомо про причетність Ківалова до підкупу суддів Окружного Суду.

З 2016 року - член фракції “Опозиційний блок”, до того був позафракційним.

У 2015 році балотувався на посаду Одеського міського голови від Української морської партії Сергія Ківалова, кандидував до міської ради першим номером від тієї ж партії.

26 серпня 2014 року голова Одеської обласної державної адміністрації Ігор Палиця повідомив генерального прокурора про скоєння Ківаловим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110 КК України ("Зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України"). 18 березня 2015 року ГПУ відновила справу проти Ківалова. 

Приводом для звернення до ГПУ стала стаття "Пора готувати Конституцію для Одеської області", опублікована Ківаловим у тижневику 2000 р. у лютому 2014 року.

Голосував за “диктаторські закони” 16 січня 2014 року.

У 2014 році обраний народним депутатом 8 скликання за округом №135 (Приморський район м.Одеси), самовисуванець. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. З 2001 року (з перервою у 2007-2014 роках) є головою Української морської партії Сергія Ківалова.

У лютому 2013 року путін нагородив медаллю Пушкіна Сергія Ківалова.

Співавтор закону “Про засади державної мовної політики”, що був прийнятий у 2012 році. Закон врегульовував введення регіональних мов, визнаний неконституційним. 

З 2012 до 2014 року - народний депутат ВР 7 скликання, обраний за тим же округом від Партії регіонів. Член однойменної фракції, вийшов з неї 4 липня 2014 року. 

У 2006 та у 2007 роках був обраний народним депутатом 5 та 6 скликань від Партії регіонів. Член Партії регіонів (2007-2014). Голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

З лютого 2004 року до грудня 2004 року - голова ЦВК. У 2004 році Ківалова звинуватили у фальсифікації результатів виборів Президента України. Після визнання Верховним Судом України результатів другого туру виборів недійсними, Верховна Рада звільнила Ківалова з посади голови ЦВК.

З 2001 до 2004 року очолював Вищу раду юстиції.

З 2003 року - член академії правових наук України. 

У 2002 році обраний народним депутатом 4 скликання за 136 округом, висувався від Української морської партії, був її членом. Член фракції “Єдина Україна”, член комітету з питань правової політики.

У 2001 році - заснував партію “ Українська морська партія”.

З 1998 року — президент Одеської національної юридичної академії (нині — Національний університет “Одеська юридична академія”).

У 1998 році обраний народним депутатом 3 скликання як безпартійний самовисуванець за 135 округом (м.Одеса), тоді ж безуспішно балотувався до Одеської міської ради також як самовисуванець. Був членом фракції СДПУ(о). 

У 1994-1998 роках був депутатом Одеської міської ради, у 1990-1994 роках - депутат Жовтневої районної у місті Одеса ради.

З 1987 до 1989 року був старшим викладачем, начальником циклу адміністративного права й адміністративної діяльності в Одеській школі міліції. До цього працював на керівних посадах в органах внутрішніх справ, був викладачем та головою профкому Свердловського юридичного інституту.

Гречкосій. Фігурант антикорупційних розслідувань. Фігурант 5 антикорупційних розслідувань щодо тендерних махінацій. 

Закінчив Свердловський юридичний інститут, юрист.