Стефанішина Ольга Віталіївна

Міністерка юстиції України (2024-2025). Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (2024-2025).

У серпні 2025 року Стефанішину призначили послом України в США.

У липні 2025 року Стефанішина втратила посади міністерки юстиції та віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України у зв'язку з відставкою прем'єра Дениса Шмигаля.

Після цього Володимир Зеленський призначив її уповноваженою президента з питань розвитку співробітництва зі США.

У червні 2025 року розслідувачі "hromadske" виявили, що матір Стефанішиної придбала трикімнатну квартиру в елітному ЖК "Львівська площа" в Києві площею майже вчетверо дешевше за ринкову ціну.

За даними ЗМІ, у декларації Стефанішиної немає цієї квартири, хоча посадовиця задекларувала іншу квартиру матері в Києві.

У 2025 році журналісти "Української правди" з'ясували, що АРМА передає активи в управління людям, близьким до Стефанішиної, зокрема її колишнього чоловіка, з яким попри розлучення міністерка має зв'язки.

За даними журналістів, Михайло Стефанішин понад рік має "ключі від АРМА" та представляється тіньовим куратором офісу агентства. Зокрема, наближена до нього фірма управлятиме Будинком профспілок на Майдані Незалежності.

У 2024 році Верховна Рада призначила Стефанішину міністеркою юстиції замість звільненого Дениса Малюськи. При цьому Стефанішина зберегла посаду Віцепрем'єр-міністерки з питань євроінтеграції.

У 2023 році "справу Лукаш", де фігурувала Стефанішина у статусі обвинуваченої, надійшла до Вищого антикорупційного суду. За даними ЗМІ їй оголосили підозру щодо розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

У тому ж році Стефанішина подала до Верховної Ради заяву про відставку віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Пізніше парламент підтримав відставку Стефанішиної.

У 2022 році прізвище Стефанішиної фігурувало у справі Максима Микитася про спробу підкупу мера Дніпра Бориса Філатова. У ній Стефанішина згадується в контексті повернення активів "УкрБуду", Микитась висловив упевненість, що вона має підтримати запропоновану ним схему. У цій справі також фігурує юрфірма “Ілляшев і партнери”, де раніше працювала Стефанішина.

У 2021 році була включена до політради “Слуга народу” – керівного органу партії.

У 2020 році Верховна Рада призначила Стефанішину віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Також її включили до складу РНБО.

Після призначення Стефанішина розповіла, що була підозрюваною у справі "справі Лукаш", коли у 2014 році очолювала підрозділ Мін'юсту та ініціювала "проведення досліджень на тему європейської інтеграції". Стефанішина зазначала, що справа не рухалась протягом 6 років.

Журналісти "Bihus.info" після цього звинувачували Стефанішину у дезінформації, оскільки вона отримала підозру у жовтні 2019 року.

У тому ж році Стефанішина працювала в юридичній фірмі “Ілляшев та Партнери”, яка окрім України мала офіси у РФ (були закриті після 24 лютого 2022 року).

У 2019 році невдало балотувалась у Верховну Раду від партії “Українська стратегія Гройсмана” (№25 у списку).

З 2017 року перейшла до Секретаріату Кабінету Міністрів директором офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, де пропрацювала до 2019 року. Була підлеглою тодішньої віцепрем'єрки з євроінтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе.

У 2007 році почала працювати у Мін’юсті, спочатку у відділі юридичного забезпечення європейської інтеграції в департаменті з питань адаптації законодавства, а з 2010 до 2015 року була заступником директора у департаменті міжнародного права та директором у департаменті європейської інтеграції.

З 2006 по 2007 рік займалася приватною юридичною практикою.

У 2008 році закінчила КНУ ім. Тараса Шевченка, отримала кваліфікацію юриста-міжнародника‚ перекладача з англійської мови. У 2016 році отримала диплом спеціаліста “фінанси і кредит” Одеського національного економічного університету.

Народилась 29 жовтня 1985 року в Одесі.