Дніпров Олексій Сергійович

Заступник керівника Офісу президента України (2021-2024), керівник Апарату Офісу (Адміністрації) президента (2016-2021), заступник глави Адміністрації Президента (2015-2016), ексзаступник міністра освіти (2013-2015). Працює у сфері держуправління понад 20 років.

У березні 2024 року президент Володимир Зеленський звільнив Дніпрова з посади заступника керівника Офісу президента України.

У липні 2021 року призначений заступником керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака. В ОП заявили, що Дніпров на новій посаді буде відповідати за гуманітарний напрямок.

За 2020 рік Дніпров як керівник Апарату Офісу президента заробив найбільше серед усіх співробітників у керівництві ОП. 

З 2019 року є головою Комісії при президентові України з питань громадянства й Комісії у питаннях помилування, а також заступником голови Комісії державних нагород та геральдики. 

З 2017 року є президентом Федерації бадмінтону України. Віцепрезидент Національного олімпійського комітету України. Член комісії "Governance" Європейської конфедерації бадмінтону.  

У 2016 році Дніпрову було присвоєно 1-й ранг державного службовця. 

У 2016-2021 роках був керівником Апарату Адміністрації (Офісу) Президента України за президентства Петра Порошенка та Володимира Зеленського. 

До цього у 2015-2016 роках був заступником глави Адміністрації Президента Бориса Ложкіна.

Дніпров обійняв посаду в АП попри те, що у Мін’юсті казали, що він підпадає під люстрацію. “Схеми” з’ясували, що Дніпров уникнув люстрації завдяки листу глави Нацагентства з питань держслужби Костянтина Ващенка, в якому той роз'яснював, що під люстрацію підпадають просто “заступники міністрів” часів Януковича, а Дніпров був “заступником міністра - керівником апарату”. 

У 2013-2015 роках обіймав посаду заступника Міністра – керівника апарату Міністерства освіти й науки за міністра-держзрадника Дмитра Табачника. Зберіг цю посаду і після Революції Гідності за міністра Сергія Квіта.

Під час Революції Гідності у лютому 2014-го Дніпров вийшов до студентів на Майдані, які вимагали відставки керівництва Міносвіти. 

У 2011-2013 роках був директором Департаменту фахової експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів України.

У 2005-2011 роках  – начальник Управління гуманітарної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. 

У лютому-вересні 2005 року  – керівник служби Віцепрем'єр-міністра України з гуманітарних і соціальних питань В'ячеслава Кириленка. 

У 2003-2005 роках працював в Апараті Верховної Ради України на посадах старшого консультанта та головного консультанта секретаріату Комітету з питань свободи слова та інформації. 

У 2003 році закінчив Академію праці соціальних відносин Федерації професійних спілок України за спеціальністю “Правознавство”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальностями “Публічне право”, “Фінанси і кредит”, Національний університет “Одеська юридична академія” за спеціальністю “Інтелектуальна власність”. 

Доктор юридичних наук.

Одружений. 

Народився 25 лютого 1982 року у Києві.