Волошин Олег Анатолійович

У 2023 році до суду скеровано обвинувальний акт щодо Олега Волошина за підозрою в державній зраді та нанесення умисного легкого тілесного ушкодження. Перебуваючи у лавах забороненої партії ОПЗЖ, він публічно поширював кремлівські наративи щодо України.Волошин намагався дискредитувати Україну на міжнародній арені у своїх дописах та виступах на телеефірах. Також публічно виправдовував створення та діяльність так званих "л/днр". Волошин намагався маніпулювати суспільною думкою в інтересах рф.

Волошин написав заяву про складання мандату, згодом Рада проголосувала за припинення його повноважень.

Того ж року повідомлено про підозру в державній зраді. Волошин розповсюджував пропагандистські наративи росії та вів підривну діяльність проти України. 

З 24 лютого по 1 червня 2022 року, згідно з аналітикою Руху ЧЕСНО, пропустив всі засідання Ради під час війни, щодо яких є дані. 

У квітні 2022 року вступив у новоутворену депутатську групу ПЗЖМ.

У березні ДБР провела обшуки у нардепів від ОПЗЖ, які незаконно перетнули або планували перетнути державний кордон України, в Олега Волошина вилучили пістолет.

У 2022 році Канада ввела санкції проти народного депутата ОПЗЖ Олега Волошина. Також санкції ввели США за "дестабілізацію ситуації в Україні".  Згодом під час обшуків у Волошина знайшли пістолет. Сам народний депутат, за даними ЗМІ, перебуває в росії.

У 2021 році виявив бажання взяти держзрадника Віктора Медведчука на поруки. Цього ж року ОПЗЖ просила надати держохорону 11 депутатам фракції, з-поміж яких був і Волошин.

Протягом 2020-2021 років Волошин активно співпрацював з вищим військово-політичним керівництвом рф у проведенні підривної діяльності проти України.

У 2020 році  в парламенті Волошин заявив, що суверенітет України "відданий повністю зовнішньому управлінню", і що "країна, в якій немає суверенітету, не може відновити суверенітет над українським Кримом". Після цієї заяви держзрадника облили зеленкою.

Того ж року політик став одним з ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. Згодом КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування. 

Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті. 

У січні 2020 разом з нардепами ОПЗЖ займався поправковим спамом до законопроєкту про ринок землі. Волошин подав 447 правок. Рух ЧЕСНО розцінює поправковий спам як шкідливу законотворчу діяльність, яка уповільнює розгляд важливих питань в  інтересах певних осіб. 

Того ж року побив ветерана АТО, повідомлено про підозру у нанесені умисних легких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 125 КК України). 

У 2019 році в ефірі телеканалу ZIK, заявив, що в Україні немає війни з росією та просував домовленості з так званими "ДНР" та "ЛНР".

Волошина активно цитував сайт "Украина.ру" - наприклад, його висловлювання про парад до Дня Незалежності та "перемовини" Зеленського з путіним. Загалом, за підрахунками ІМІ, станом на літо 2019 року на цьому сайті було 250 згадок імені Олега Волошина.

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя" номером 30 у списку як член партії. Член однойменної фракції. Заступник голови Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом.

На момент балотування працював начальником служби міжнародного співробітництва ТОВ ТРК "112-TV". Член редколегії телеканалу, який належав куму Путіна Віктора Медведчука"“112 Україна".

Був членом Політради "Партії розвитку України", яку пов’язували з Льовочкіним. 

У грудні 2017 року в українському англомовному виданні "KyivPost" була опублікована колонка Волошина про нібито внесок американського ексрадника Віктора Януковича Пола Манафорта, який фігурував у розслідуванні про зв’язки президента США Дональда Трампа з Кремлем, у євроінтеграцію України. За інформацією ФБР, публікацію редагував сам Манафорт.

У 2015 році балотувався до Київської міської ради 8 скликання від партії "Опозиційний Блок" за 114 округом (Шевченківський район) як безпартійний. На той час був журналістом редакції "Вести.Репортер". Партія не подолала прохідний бар'єр.

У 2013-2014 роках працював радником з політичних питань, зв'язків з урядовими структурами та громадськість компанії "Шеврон Україна".

З 2010 до 2013 року обіймав посаду директора Департаменту інформаційної політики МЗС України в уряді держзрадника Миколи Азарова.

З 2008 до 2010 року працював пресаташе Посольства України в Російській Федерації.

Раніше працював оглядачем, редактором відділу "Політика", заступником головного редактора журналу "Експерт Україна".

Закінчив Інститут міжнародних відносин КНУ ім.Т.Шевченка. Кандидат політичних наук.

Народився 7 квітня 1971 року.