100 днів Київради: як працювали депутати Шевченківського району

Представник “Єдності” Ігор Кісільов та депутат від “Самопомочі” Юрій Вахель дозволяють собі запізнюватися на засідання Київради в середньому більш, ніж на півгодини. Костянтин Яловий, як і його однопартієць Ігор Кісільов, у більш ніж 50% випадків просто не голосує. Натомість батько Ялового - Володимир - потрапив до списку прогульників.

Якщо в обласній раді кількість депутатів зменшили мало не на чверть, то інтереси киян мають захищати, як і раніше, 120 депутатів. Але те, що кількість залишилася незмінною, не означає, що рада працює ефективно. Через відсутність чи запізнення зокрема і депутатів Шевченківського району в раді зривається кворум.

На відміну від парламенту, де колеги можуть порушувати Конституцію та кнопкодавити, у Київраді стоїть спеціальна запобіжна система. Щоби проголосувати тільки за себе, кожен депутат має тиснути одночасно дві кнопки на своєму місці й тримати їх доти, доки не закінчиться процес голосування з кожного питання. Таким чином докнопкодавити кворум у Київради, на щастя, не виходить.

“Через відсутність кворуму у нас початок засідання постійно затримується десь на півгодини. Півсотні депутатів може сидіти й чекати, доки ще 10 добіжить. Після того, як я оголошую перерву й засідання має продовжитися, скажімо, після 14:00, то я чудово знаю, що всім доведеться знову чекати, доки в залі буде більше 60 депутатів і можна буде працювати”, - каже секретар Київради Володимир Прокопів.

Загалом сумарний час запізнень депутатів перевищив 90 людино-годин (понад 2 робочих тижні). Більше того, якщо десятки депутатів чекають по півгодини, доки з’явиться кворум, то часу марнується неспівмірно більше.

Представник “Єдності” Ігор Кісільов та депутат від “Самопомочі” Юрій Вахель, яких делегували до Київради мешканці Шевченківського району, дозволяють собі запізнюватися на засідання в середньому більш, ніж на півгодини. Вони посідають відповідно 2 та 3 місце з-поміж тих, хто постійно приходить невчасно.

Депутат Володимир Яловий (“Єдність”), який пройшов до Київради завдяки своєму сину - зятеві Віктора Пилипишина, поповнив лави прогульників. Якщо його однопартієць запізнюється на засідання, то Яловий-батько дозволяє собі пропускати сесійні засідання.

 

Якщо Яловий-батько може бути відсутнім, то його син нібито присутній на сесійному засіданні -  про це свідчить наявність картки депутата в системі. Але Костянтин Яловий, як і його однопартієць Ігор Кісільов, у більш ніж 50 % випадків просто не голосує.

“Депутати мають розуміти, що вони повинні голосувати або “за”, або “проти”, або “утримуватися”. Коли депутат “не голосує” - це показник низького рівня політичної культуриі”, - зазначає учасниця Громадського руху ЧЕСНО Галина Чижик.

Загалом відсоток пасивних голосувань для депутатів Шевченківського району, які не потрапили на графіку доволі високий: Олександр Бродський (28,5%), Олена Антонова (26,8 %), Володимир Яловий (24,2%), Вячеслав Бродський (23,5%), Ольга Балицька (20,7 %), Святослав Кутняк (19,5%), Дмитро Банас (15,3%), Юрій Вахель (10,7%), Олег Бондарчук (8,6%).

Депутат Костянтин Яловий від “Єдності”, який потрапив до списку топ-“пасивних”, каже, що не має бажання тиснути на кнопки:

“Не голосую іноді, тому що в мене буває своя позиція не голосувати. Я маю на це своє власне бачення. Я маю бажання не голосувати взагалі, ні “утримався”, ні “за”, ні “проти”. Це ж є бажання? У мене таких випадків немає (коли депутат вставив вранці картку і пішов у справах, а повернувся по неї увечері - прим. ред.)”, - ці слова депутат Костянтин Яловий казав у кулуарах саме тоді, коли в сесійній залі відбувалося голосування.

Згодом він вибіг із сесійної зали й повідомив, що у нього 4 рази нібито не спрацювала кнопка й він змушений кликати техперсонал.

“От дивіться, як буває, я 4 рази тиснув на кнопку, а вона не спрацювала. І така проблема буває. Викликав технічну службу”.

До слова, в чинному Регламенті КМР у пп.3 п.1 ст. 6 ідеться про те, що депутат міськради зобов’язаний брати участь у голосуванні, а в ст. 29 розтлумачується порядок голосування.

Депутатські запити: не туди, не про те і не так

Після моніторингу ЧЕСНО новообрані депутати столиці почали виносити на розгляд ради сотні депутатських запитів.

“Запити ми зачитуємо на початку засідання. Доходить вже до абсурду. Сидить голова РДА поруч із керівником одного з комунальних підприємств і один іншому пише запит. А ми не маємо права не ставити цього на голосування. Або читаю запит про поштові скриньки, які депутат хоче встановити в під’їзді, дивлюся наступний його запит, а там під’їзд №2, далі інший запит про скриньки в під’їзді №3 і т. д. Ще одна тактика депутатів для того, щоб нагнати собі позитивну статистику запитів - це писати один і той самий текст запиту до різних установ. Це при тому, що можна давати це одним запитом і зазначати інших адресатів у копії”, - наголошує секретар міськради Володимир Прокопів.

На підтвердження слів секретаря Київради ЧЕСНО наводить 4 абсолютно ідентичні запити депутата Ольги Балицької (“Самопоміч”). Як юристка Балицька не може не розуміти, як правильно слід користуватися таким інструментом, як депутатський запит.

Ще два запити щодо реконструкції велотреку та два щодо видачі дозволів на проведення будівельно-ремонтних робіт у межах майнового комплексу санаторію “Салют”. Загалом Балицька подала 12 запитів на розгляд ради.

“Таким чином більшість депутатів просто працюють на кількість, а не на якість і адресують більшість питань, про що свідчить статистика, міському голові Кличку, коли можна звернутися з депутатськими зверненнями до відповідних комунальних установ і не забирати сесійний час”, - резюмує Прокопів.

“Свободівець” Святослав Кутняк, який подав 8 запитів, зокрема звертається до міського голови Віталія Кличка, щоб поремонтувати сходи. Депутат Олександр Бродський (“Єдність”) написав 4 запити. Один з них стосується облаштування пішохідної доріжки до залізничної платформи “Сирець”, адресований заступнику міського голови. І Кутняк, і Бродський вже були депутатами Київради й мали б розуміти різницю між проблемами, які слід порушувати у депутатських зверненнях та депутатських запитах.

“Є суттєва різниця між депутатським зверненням та депутатським запитом. Звернення депутат може подавати сам. Щодо запитів, то тут вимогу депутата має підтримати своїм голосуванням рада. Під час моніторингу результатів роботи Київради попереднього скликання ми наголошували на тому, що значна кількість питань, які порушуються депутатами, а також адресати - неприйнятні для депутатських запитів. У новому складі Київради проблема зберігається”, - наголошує координатор Громадського руху ЧЕСНО Андрій Круглашов.

“Коли до від мера міста-мільйонника депутати вимагають труїти щурів, ставити скриньки, лагодити під’їзд чи ліфт, це свідчить або про брак знань основ самоврядування або про бажання підмінити якість видимістю. Такі питання вирішують профільні комунальні господарства. І тільки у випадку, коли профільне комунальне господарство не реагує на звернення - не запит (!) -  депутата, обранцю громади доцільно винести питання на розгляд всієї ради шляхом запиту щодо бездіяльності у вирішенні його звернення. У інших випадках депутатський корпус, який голосує за запити, несе повну відповідальність за те, що заохочує використовувати інструмент запиту не за призначенням”, - додає Круглашов.

Регламентна комісія Київради вже вивчила це питання і пропонує вирішити цю проблему шляхом внесення змін до регламенту.

“Депутатські запити - окреме питання. Ми не можемо обмежити депутата - він може подавати ту кількість запитів, яку вважає за потрібне, але ми не можемо паралізувати роботу Київради”, - резюмує голова регламентної комісії Олег Макаров.

Підвищити ефективність роботи депутатів з інструментом депутатського запиту члени комісії планують, підвищуючи культуру написання запитів депутатами.

На думку членів комісії, кількість запитів зменшиться, щойно депутати будуть належним чином підходити до їхньої підготовки і готувати відповідні проекти рішень. Також, депутати будуть використовувати інструмент запиту лише після того, як не досягли результату, направивши звернення.

Щоправда “свободівець” Кутняк подавав у грудні депутатські запити і щодо незаконної забудови, зокрема по вул. Толбухіна. Його однопартієць Олег Бондарчук теж писав запити щодо незаконних забудов у Шевченківському та Голосіївському районах (вул. Толбухіна та Дубініна й Кончі Заспі), а також щодо нецільового використання ділянок.

Примітно, що після того, як Кутняк подав свій запит щодо незаконної забудову по вул. Толбухіна (17 грудня 2015 року) через 2 місяці щодо цієї ж теми подає запит його однопартієць Бондарчук. Відповісти на депутатський запит мають протягом лічених днів й якщо відповіді немає, то треба не чекати 2 місяці й знову писати депутатський запит, а викликати відповідального на засідання Київради й вимагати доповісти публічно щодо суспільноважливого питання.

Оскільки запити пишуть депутати з однієї фракції на одну й ту ж саму тему, це говорить або про неуважність й недокомунікацію у фракції або про бажання штучно нагнати кількість запитів для статистики. Депутати не стежать за тим, як вирішується їхнє питання. Загалом Бондарчук подав 9 запитів.

Яловий Костянтин з фракції “Єдність” написав 1 запит щодо незаконної забудови в парку Нивки. Його батько Яловий Володимир, який разом із ним потрапив до Київради від “Єдності” не написав жодного запиту, як і їхні однопартійці Вячеслав Бродський та Ігор Кісільов.

Депутати Олена Антонова (“Батьківщина”), Дмитро Банас (“БПП”), Юрій Вахель (“Самопоміч”) теж за 100 днів не подали жодного запиту.

Нагадуємо, що рух ЧЕСНО також дослідив зв’язки депутатів Київради.

У Шевченківському районі найсильнішим залишається вплив команди Віктора Пилипишина, який будучи нардепом голосував за диктаторські закони.

Авторка: Ірина Федорів, координаторка регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО