Нерівні умови: як колишні депутати Київради вигравали вибори

Майже 40% депутатів Київради переобрали знову. З-поміж них є 18 прогульників, 21 фігурант антикорупційних розслідувань і 26 гречкосіїв, які засівали округи з депутатських фондів і піарилися на бюджеті столиці.

Новим політикам важче пробитися до Київради, і на це є низка причин. По-перше, правила змінилися напередодні виборів. Округи збільшилися мало не вдесятеро, а це означає, що ті, хто планували йти в Київраду, до самого кінця не знали, яка територія округу, щоб комунікувати з виборцями.

У цей же час депутати Київради мали доступ і до комунальних ЗМІ, і до бюджету міста. Вони піарилися на великодніх пасках, іменних лавках та поштових скриньках, облаштуванні скверів із табличками “за сприяння депутата” і роздавали у приймальнях матдопомогу. І навіть не гребували громадським бюджетом, коли писали про черговий проєкт і згадували своє ім’я.

В умовах пандемії рейтингові партії вручали адресну допомогу — продуктові набори для населення, а майбутні кандидати часто підписували такі коробки своїм ім’ям. Все це для того, щоб на виборах кияни пам’ятали і назву партії, і прізвище кандидата. 

У виборах до Київради 2020 року взяло участь майже вдвічі менше партій, ніж минулого разу. Одна з причин — збільшення грошової застави для кандидатів, сума якої для столиці складала майже 470 тис. гривень. Тому партії, що розвиваються, мали назбирати значну суму, якщо врахувати, що кошти були потрібні ще й на проведення кампанії.

Рух ЧЕСНО аналізує, за рахунок яких ресурсів депутати минулого скликання вигравали вибори.

Найбільше переобраних депутатів у партії “Єдність Олександра Омельченка”, УДАРі, “Батьківщині” та ЄС.

І якщо порівнювати з рівнем оновлення у місцевих радах по всій країні, то Київ посідає п’яте місце.

Ціна мандату до Київради у 2020 році склала 4779 голосів. Депутатів, які самі набрали достатньо голосів на один мандат, семеро. Шестеро з них були депутатами у 2015–2020 роках.

Лідером за кількістю голосів став екснардеп “Народного фронту” Леонід Ємець, який на парламентських виборах балотувався на Подолі від “Голосу”.

З-поміж тих, хто отримав достатньо голосів на один мандат, за кількістю переважають представники “Європейської солідарності”.

Кандидат від ЄС Леонід Ємець отримав у Дарниці (2-й виборчий округ м. Києва) понад 9 тис. голосів, це майже два мандати для партії. Раніше Ємець був народним депутатом України два скликання поспіль. У 2012 році пройшов від “Батьківщини”, у 2014-му — від “Народного фронту”, але обирався на Печерську. У 2019 році він балотувався від  “Голосу” до Верховної Ради у цьому ж районі (221-й округ), але поступився лідерством Анні Пуртовій, представниці партії “Слуга народу”. Для перемоги йому забракло 5 тис. голосів. Примітно те, що на виборах до парламенту 2019 року, на хвилі високої довіри людей та рейтингу перемогу в усіх мажоритарних округах столиці здобули саме представники партії “Слуга народу”

Ймовірно, саме те, що Ємець був нардепом, який мав доступ до національних ЗМІ, допомогло йому вибороти перемогу цього разу навіть попри те, що балотувався він не у “своєму” окрузі на Подолі, а перейшов у Дарницю.

Єдина жінка, яка отримала понад 4779 голосів, — це представниця УДАРу Ганна Старостенко. Вона чинна депутатка Київради, очолювала освітню комісію та є заступницею київського міського голови і, відповідно, має значно більший доступ до ЗМІ, ніж навіть просто депутат Київради.

У 2019 році вона балотувалася у цьому ж окрузі до парламенту від ЄС, набравши понад 14 тис. голосів, але це не дало їй змоги отримати мандат нардепки. Переможцем став Артем Дубнов від “Слуги народу”. Парламентські вибори — це не просто спроба пройти у парламент, це можливість нагадати про себе виборцям, якої депутати Київради не упускали. Жоден із депутатів Київради, які балотувалися на парламентських виборах у мажоритарних округах, не отримав мандат, але фінанси на кампанію були витрачені чималі.

І, як правило, до виборів були витрачені всі кошти з депутатських фондів, зокрема і на матдопомогу.

Саме депутати Київради мали 5 років доступу до депутатських фондів та бюджету міста, що давало їм додаткові переваги у боротьбі. Рух ЧЕСНО розцінює такий ресурс як бюджетне гречкосійство, і він застосовується не лише в Києві.

Обсяги депутатських фондів зростають перед виборами. І Київрада у 2020 році не стала винятком.

“Погоджуюся з тим, що це радянський рудимент і це треба змінювати. Депутат не має підміняти собою роботу соцслужб. Але бувають випадки, коли дійсно людина не може отримати допомогу в соцзахисті”, — коментував для ЧЕСНО секретар Київради Володимир Прокопів на початку 2020 року для публікації про депутатські фонди.

Чинні депутати мають більше інструментів, аби “задобрити” виборця — через ремонти доріг та асфальтного покриття у дворах, встановлення нових дитячих і спортивних майданчиків, заміну вікон у багатоповерхівках, ремонти сходинкових клітин та багато іншого.

Як бачимо на скріні з сайту ВО “Батьківщина”, партія звітує, кому потрібно завдячувати за встановлені паркани, лавки для відпочинку та озеленення.

Депутати, як правило, маркують зроблене за бюджетні гроші як власні заслуги та не гребують зайвий раз нагадати виборцям, кому останні мають подякувати. За методологією Руху ЧЕСНО, це не що інше, як бюджетне гречкосійство. 

Більше того, депутати не цураються навіть такого інструменту, як громадський бюджет, створений для того, щоб кияни, а не депутати вирішували, на що розподілити їхні податки. І цього року низку проєктів дискваліфікували саме через те, що депутати піарилися на громадському бюджеті, що прямо заборонено статутом.

На початку загострення пандемії коронавірусу депутати персонально розносили продуктові набори, брендовані логотипом партії та від свого імені.

Ймовірно, усі ці факти легітимного підкупу виборців надали кандидатам-депутатам додаткових бонусів, саме тому їхній рейтинг найвищий.

Читати також: Від пасок до масок, або як депутати у виборчий рік “гречкою” засівають

Навіть коли церква публічно заборонила приходити до храмів освячувати паски, депутати йшли й освячували понад тисячу пасок. А “єднівець” Олександр Бродський пригощав великодніми пряниками дітей в інфекційній лікарні, хоча пацієнти інфекційного відділення мають якнайменше контактувати зі сторонніми людьми.

Певна річ, пряниками не обійшлося, обов’язковий аксесуар — яскравий конверт із прізвищем дарувальника.

Аналіз результатів виборів, який провів Рух ЧЕСНО, чітко підтверджує тенденцію: новим політичним обличчям та навіть активістам, яких знає громада району, дуже важко вибороти мандат або навіть 25% виборчої квоти (набрати голосів на чверть мандата, щоб пройти у раду).

Як приклад, кандидат від УДАРу, активіст та борець за збереження зеленої зони в урочищі Протасів Яр Роман Ратушний не отримав достатньої підтримки електорату, набравши лише 1162 голоси. А у загальному єдиному міському партійному списку він посів 19-те місце, що також не дало йому можливості пройти у раду. 

Читати також: Де в Києві палало. ТОП-10 незаконних забудов

Загалом УДАР завів за загальним списком лише 7 депутатів. Але у менш рейтингових партій ситуація  інша. Тут більше кандидатів заходили за списком.

Саме партії визначають порядок формування виборчих списків. Тому відкриті списки, які обіцяли парламентарі, не спрацювали. На перші місця зазвичай ставлять впізнаваних та рейтингових кандидатів у окрузі. Перші позиції в окружних списках, як показала практика, віддавали чинним депутатам.

Так, партія “Перемога Пальчевського” чудово розуміла, що подолати п’ятивідсотковий бар’єр лише на рекламній кампанії буде вкрай важко. Тому попри риторику лідера партії, що балотуватися в їхній команді будуть “нові та інші”, на перші місця округів ставили, як правило, депутатів із різних партій. Таких було 9 із 13.

Шестеро представників партії “Перемога Пальчевського” у разі проходження їхньої політсили до Київради могли б отримати мандат за квотою 25%. П’ятеро з них працювали у Київраді протягом 2015–2020 років. 

Тобто, по суті, якщо ти депутат, тобі зі старту надані інструменти, які дозволяють утримати владу. Депутатськими фондами, піаром на громадському бюджеті, або просто маркуючи виконання програм соціально-економічного розвитку міста як власну заслугу.

Відповідно, тим киянам, які вирішать брати участь у кампанії та місцевому самоврядуванні, треба погоджуватися на умови великих партій. Але коли квота 25%, то взяти її дуже непросто, ще й з урахуванням того, що в окрузі партія має отримати голосів на цілий мандат.

Інший варіант — гуртуватися, створювати свою партію (а це вкрай дорого і непросто), шукати кошти і на заставу, і на кампанію у місті-мільйоннику. Але, як показує практика “Демальянсу”, “Громпозиції” та “Самопомочі”, які заходили у постреволюційний час, пробитися вдруге на виборах до Київради для них майже нереально.

Рух ЧЕСНО спеціально для ZN.UA