Партії більше немає, але депутати при посадах: як живе ексОПЗЖ у Запоріжжі

Бюджетні посади для ексОПЗЖ

На початку каденції у 2020 році до Запорізької міської ради пройшли 13 представників “Опозиційної платформи — За життя”. Наприкінці 2021-го одна з них, Людмила Шаталова, померла, тож у фракції залишилося 12 депутатів. Нового депутата на її місце не завели, бо вже за кілька місяців почалася велика війна.

Читайте також: Мандати, посади й підозри: що роблять депутати ексОПЗЖ в міськрадах облцентрів

Після заборони діяльності партії у 2022 році фракцію ОПЗЖ у Запорізькій міськраді офіційно розформували, а її депутати розділилися на дві групи і продовжили працювати в раді. Єдиним, хто не увійшов до жодної з них, став Дмитро Міщенко. Складається враження, що від політики чоловік дистанціювався. За інформацією міськради, він упродовж минулого року не відвідав жодного засідання екологічної комісії, членом якої є. На сесіях теж бував не часто: був присутній лише на п’яти з дев’яти засідань, пропустивши 44% із них. Згідно з його деклараціями, він має низку успішних бізнес-проєктів, зокрема й за кордоном. Та й політична історія Міщенка відрізняється від більшості його колишніх однофракційців: у 2015 році він балотувався до міськради від “Самопомочі”.

Як ми згадували, 2023-го євросолідарівці намагалися позбавити колишніх опезежівців можливості обіймати керівні посади в місті. Тоді голосів у залі забракло. А вже станом на 2025 рік (саме цей період можна безпосередньо верифікувати за вже поданими деклараціями) половина з 12 колишніх депутатів ОПЗЖ працювала на посадах, що оплачуються з бюджету.

Артур Кіжнер за шість років депутатства зробив помітний крок кар’єрною драбиною. До 2023 року у своїх деклараціях він позиціонував себе ФОПом. А вже в декларації за 2023 рік фігурує одразу кілька комунальних установ і підприємств, від яких він отримував зарплату. Зокрема, за основним місцем роботи — КНП “Міська лікарня №1” та КП “Градпроект”, а за сумісництвом — у територіальному відділі освіти Комунарського району, КНП “Пологовий будинок №9” та знову ж таки КНП “Міська лікарня №1”. У декларації за 2024 рік Кіжнер продовжував декларувати доходи від перелічених підприємств, але водночас у нього з’являється нове місце роботи — КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство”. У квітні 2024 року Кіжнер став його директором і залишається ним досі. 

Зазначимо, що у 2023 році КП “Градпроект”, де Кіжнер працював за основним місцем роботи, очолював тоді й продовжує зараз його однофракційник із колишньої ОПЗЖ Василь Полюсов. 

Його призначили директором цього КП 13 березня 2023 року, а вже 18 квітня мобілізували до Збройних сил України — водієм роти охорони Запорізького обласного ТЦК та СП. При цьому за ним зберігалася зарплата директора, діяльність підприємства якого пов’язана з проєктними та проєктно-вишукувальними, топографо-геодезичними й землевпорядними роботами. КП також виконує функції оператора зі справляння плати за тимчасове користування місцями розміщення реклами. 

Крім того Полюсов — голова постійної комісії міськради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин. Таке поєднання посад необов’язково свідчить про конфлікт інтересів. Але цікавий епізод, що може бути із ним пов’язаний, знайшли журналісти-розслідувачі. 

Якщо коротко, то в травні 2024 року в будівлі Запорізької міської ради та в помешканнях окремих посадовців відбулися обшуки в межах провадження щодо ймовірного хабаря за оформлення земельної ділянки. Обшуки, зокрема, проводили й у будинку Василя Полюсова. За даними журналістів “Запорізького центру розслідувань”, під час обшуку з’ясувалося, що це житло зареєстроване як насосна станція, земля під якою від кінця 2022 року перебуває в оренді у Вікторії Маланич — офіційної дружини Полюсова. Журналісти також знайшли додаток до рішення міськради, яким земельну ділянку під цією нерухомістю надали жінці в оренду. 

Питання розглядалося земельною комісією, яку очолює її чоловік. Перед голосуванням за цей земельний пакет Полюсов вийшов із кімнати, а обговорення проводив його заступник голови комісії Євген Мусійченко. На псесії Полюсов також не голосував за відповідний земельний пакет. Водночас у протоколі засідання комісії, стверджують розслідувачі, не зазначено про родинний зв’язок між Маланич і Полюсовим, а сам депутат не заявляв про конфлікт інтересів.

А от Віталій Несмашний свого житла не має. Ба більше ані оренди, ані права користування метрами квадратними в торішній декларації не зазначив. При цьому депутат разом із дружиною працює в АТ “Івченко-Прогрес” — одному з підприємств українського оборонно-промислового комплексу, де обіймає посаду заступника генерального директора з персоналу, інфраструктури та соціальних питань. Раніше, зокрема на момент балотування до Запорізької міськради у 2020 році, він працював начальником з логістики цього підприємства. Тобто прямий стосунок до забороненої партії не став на заваді його кар’єрному зростанню. У самого ж підприємства є певні проблеми із законом. За інформацією медіа, його керівництво підозрюють у привласненні 120 мільйонів гривень через фіктивні закупівлі. 

Олександр Кияниця знайшов себе в системі комунальних закладів Запоріжжя. На сайті ради й досі зазначено, що він працює директором ТОВ "Новобудформат", проте його декларації свідчать про інше. Так, починаючи зі звітів за 2023 рік, він вказує заробітну плату від КНП “Міська лікарня №9”, як отриману за основним місцем роботи. Наприклад, у декларації за 2025 рік зарплата Кияниці в цій лікарні вже становила 623 тисячі гривень за рік (понад 50 тисяч гривень на місяць). Водночас із відкритих даних не вдається встановити, яку саме посаду він обіймає в закладі охорони здоров’я та за що відповідає. Утім, сам факт працевлаштування депутата в міському медзакладі показує, що мандат від ОПЗЖ не став кар’єрною перешкодою і для нього.

Денис Симаков — ще один ексопезежівець, що працює в комунальному закладі. Він обіймає посаду заступника директора Запорізького академічного ліцею №15. За інформацією місцевих медіа, на початку каденції депутат опублікував у Facebook зображення карти України без Криму. Після критики, стверджує онлайн-видання, допис видалив та вибачився, заявивши, що взяв невдалу картинку з інтернету. Нинішня сторінка депутата стала активною з травня 2021-го — через півроку після згаданого інциденту, тому ані картинка, ані вибачення недоступні. 

Під крилом Кальцевих

Роман Таран ще місяць тому був заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Обійняв цю посаду політик ще наприкінці 2020 року. Після відставки Володимира Буряка та зміни двох секретарів ради — Анатолія Куртєва та Регіни Харченко — він незмінно залишався в кріслі керівника. І навіть петиція про його звільнення, яка набрала необхідну для розгляду кількість підписів у 2023-му, не похитнула позицій політика. Оскільки сервіс електронних петицій Запорізької міської ради з 1 січня 2024 року працює на платформі E-DEM, а попередня версія сайту нині недоступна, наводимо інформацію про причини петиції з медіа.

“Таран Роман Олегович, який прийшов до влади як представник забороненої проросійської партії ОПЗЖ використовує свої повноваження для прикриття незаконного заволодіння земельними ділянками в місті Запоріжжі свого політичного керівника Володимира Кальцева, зокрема прикриває підприємство В. Кальцева — ТОВ “ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ”, щодо несплати орендної плати за сквер імені Дениса Тарасова”, — цитувало автора петиції Максима Дрозденка Суспільне Запоріжжя. 

Таран має тривалу політичну історію: в 2006 та 2010 роках його обирали депутатом Запорізької міськради від нині забороненої Партії регіонів, у 2012 році він став секретарем міськради. У 2015 році Таран пройшов до ради від партії “Наш край”, а у 2020-му від нині забороненої ОПЗЖ. Роман Таран працював секретарем Запорізької міськради у 2012-2015 роках, коли цю посаду залишив ексмер Запоріжжя Володимир Кальцев.

Володимир Кальцев — чинний народний депутат України від забороненої ОПЗЖ і рекордсмен із кнопкодавства. А також молодший брат колишнього нардепа — Сергія Кальцева. Обидва — політики з великим досвідом. Вперше стали депутатами в 1998 році: Володимир — Запорізької міської, Сергій — обласної. Традиційно для українського політикуму увесь цей час свою діяльність поєднували з бізнесом. Мабуть саме підприємницькі інтереси кидали їх з однієї партії до іншої. У біографії обох і Партія регіонів, і “Наш край”, і ОПЗЖ. 

Читайте також: “Наш край” знову в сідлі. Чому Верховний Суд зняв заборону з партії Деркача та Сальдо?

Примітно, що в більшості із нині чинних депутатів Запорізької міської ради, які пройшли в раду від забороненої партії, політичний шлях такий самий. Ба більше — тісно пов’язаний із братами-депутатами: Денис Симаков був помічником Володимира Кальцева, коли той мав мандат депутата міськради й після його входження до складу Верховної Ради України, а Валентин Зарва і Віталій Несмашний — чинні помічники нардепа на громадських засадах. Олександр Кияниця й Артур Кіжнер були помічниками Сергія Кальцева. 

За інформацією журналістів, старший із братів виїхав закордон ще 2023 року. А торік НАБУ розпочало кримінальне провадження за фактом умисного внесення ним до декларації за 2022 рік недостовірних відомостей на суму майже в 50 мільйонів гривень. 

Натомість Володимир Кальцев і досі залишається у Верховній Раді. Втім його законотворчість не надто активна й має низький рівень прохідності в парламенті — менш як 4%. За всю каденцію він став співавтором 108 проєктів законів і постанов, з яких парламент підтримав чотири: три кадрові постанови й один закон “Про особливості надання електронних публічних послуг”. Після повномасштабного вторгнення нардеп став співавтором всього шести проєктів постанов і законів. Зокрема, розкритикованого зоозахисниками законопроєкту про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин. Його фото з убитими тваринами засвідчують особистий інтерес політика до цього нормативно-правового акту. 

“Беркут”, УПЦ МП і звернення до Януковича

На “ти” зі зброєю, мабуть, й Олександр Курніков. До таких висновків можна дійти, зважаючи на його минуле. Медіа називають його колишнім керівником запорізького “Беркута”. Крім того, депутат міськради очолює громадську організацію ”Рада ветеранів спецпідрозділу “Беркут” МВС України”, засновану 2012 року. Це той підрозділ, бійці якого розстрілювали протестувальників під час Революції Гідності в 2014-му. Показово, що й після ліквідації “Беркута” Курніков громадську організацію не залишив і навіть очолює ще одну ГО з ідентичною назвою — "Боксерський клуб "Беркут". Під час відкриття одного із залів у 2019-му  його освячував митрополит Запорізький і Мелітопольський УПЦ Лука (Андрій Коваленко), а на заході був Василь Ломаченко. 

У статті Курніков називає Ломаченка другом. Цитата:

“З Василем Ломаченком ми дружимо близько року. Цієї весни він приїжджав на запрошення Владики Луки до Запоріжжя, відвідував школу-інтернат для дітей-інвалідів на Великому Лузі. І там ми познайомилися, потоваришували”. 

Після повномасштабного вторгнення Ломаченко на своїй сторінці в Instagram, яку закрив для користувачів з України в 2023-му, закликав до відновлення дружніх відносин з росією. Там же публікував фото з митрополитом Запорізьким УПЦ МП Лукою та привітав українців з Днем перемоги 9 травня, додавши гасло росіян "Спасибо деду за победу". Восени Ломаченко вперше висловився стосовно війни, але відмовився називати росію агресором. А наприкінці 2022-го виклав на своїй сторінці в Instagram звернення митрополита УПЦ МП Лонгіна, в якому той звинувачував Україну в тому, що вона "розпочала війну проти бога, церкви Господа та українського народу". За ці та інші заяви й мовчання, коли від нього очікували публічної позиції, спортсмен заслужив, м’яко кажучи проросійську репутацію. Втім, державний апарат на це досі не відреагував: щодо боксера немає санкцій чи кримінальних проваджень. Тож станом на серпень 2026-го чоловік перебував у Пуерто-Рико, де готувався до поєдинку.

На відміну від Ломаченка, Андрій Коваленко (митрополит Лука) має значно серйозніший бекграунд. У березні 2022 року він заявляв, що українці заслужили російські бомбардування, оскільки “терплять гей-паради” в Києві. У грудні того ж року проти Коваленка РНБО запровадила персональні санкції на п’ять років. У травні 2024 року СБУ повідомила йому про підозру за ч. 2 ст. 161 Кримінального кодексу — у розпалюванні релігійної ненависті. За даними слідства, митрополит публічно висловлював зневажливе ставлення до представників інших конфесій.

А вже в серпні 2026 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті завершила дослідження щодо афілійованості Запорізької єпархії УПЦ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої заборонена в Україні. ДЕСС видала наказ, в якому встановила три ознаки такої афілійованості та зазначила, що управління Запорізької єпархії входить до складу Київської митрополії УПЦ, яку законодавство України визнає афілійованою з такою організацією. Окремо у висновках ідеться про те, що статут Російської православної церкви передбачає входження керівника Запорізької єпархії до статутних органів управління РПЦ. 

Ще один ветеран-силовик у команді ОПЗЖ — Валентин Зарва. Він очолює Запорізьке міське об’єднання Української спілки ветеранів Афганістану. До початку повномасштабного вторгнення був присутній на зустрічі ветеранів-спецпризначенців, які організовував Курніков, а молебень служив Лука. Якої позиції дотримується нині — невідомо, адже останній допис на його сторінці в Facebook датований 16 лютого 2022 року. У своїй декларації за 2025 рік політик вказав отримання пенсії та соцвиплат, а також заробітну плату від ломбарду й оплачувану роботу за сумісництвом на посаді заступника директора ТзОВ  ”АЛЕКСАНДР-ДЕВЕЛОПМЕНТ". Щоправда суми доходу за останнім пунктом не зазначив. Ця компанія пов’язана з Володимиром Кальцевим, який до 2024 року був у складі її засновників. 

Цікаво, що Валентин Зарва в 2023 році отримав грошову компенсацію від департаменту соцзахисту Запорізької міської ради — понад 1,7 мільйона гривень, за які придбав будинок. Згідно зі звітом про виконання паспорта бюджетної програми місцевого бюджету за 2023 рік, на грошові компенсації за належні для отримання житлові приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав було передбачено 5,19 мільйона гривень. Кошти розподілили між трьома отримувачами, одним із яких став Валентин Зарва. 

Станом на 18 серпня 2022 року Валентин Зарва був членом районної комісії Шевченківського району, яка розглядала заяви про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення. Чи саме ця комісія ухвалювала рішення про виплату компенсації безпосередньо Зарві, чи входив він до її складу під час розгляду цього питання, чи брав безпосередню участь у голосуванні та чи заявляв про конфлікт інтересів — невідомо. Протоколу засідання чи інших документів, що стосуються цього рішення, на сайті Запорізької міської ради знайти не вдалося.

Людмила Огороднік “відзначилася” значно раніше. В 2014 році вже була депутаткою теж від нині забороненої Партії регіонів. Під час Революції Гідності вона підтримувала позицію партії та виступала проти учасників протестів. Зокрема, 23 січня 2014 року, у розпал Євромайдану, 409 депутатів рад різних рівнів Запорізької області звернулися до президента та прем’єр-міністра. Серед них була й Огороднік. Водночас вона повідомила, що фракція Партії регіонів саме в Запорізькій міській раді ініціювала зібрання депутатів, на якому ухвалили звернення з вимогою зняти депутатську недоторканність з ініціаторів подій у Києві. “Безкарність породжує нові злочини”, — заявляла Огороднік. Серед учасників цього загального звернення були не лише регіонали, а й теж заборонені комуністи. 

Схоже, після початку повномасштабного вторгнення свою публічну позицію Огороднік переглянула: у 2023 році вона, зокрема, виготовляла мотанки-обереги для українських військових. У депутатській роботі Огороднік залишається активною. За минулий рік вона не пропустила жодного пленарного засідання міської ради та відвідала 24 із 29 засідань постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, членкинею якої є.

Загалом, згідно з відповіддю Запорізької міської ради, представники колишньої ОПЗЖ переважно беруть активну участь у засіданнях сесій та постійних комісій. Проблеми з “енками” мали лише Дмитро Міщенко й Роман Таран.