Венедіктова Ірина Валентинівна

У 2023 році Ірину Венедіктову призначили послом України у Ліхтенштейні.

17 листопада 2022 року Президент Володимир Зеленський призначив Ірину Венедіктову послом у Швейцарії.

У серпні 2022 року Дмитро Кулеба підписав подання президенту Володимиру Зеленському на призначення колишньої генпрокурорки Ірини Венедіктової послом України у Швейцарії.

18 липня 2022 року Верховна Рада звільнила Ірину Венедіктову з посади Генпрокурора. "За" проголосували 264 депутати. 

17 липня 2022 року Зеленський відсторонив Венедіктову від виконання обов’язків генерального прокурора відповідно до частини другої статті 11 закону "Про правовий режим воєнного стану", йдеться в указі. Заступник керівника Офісу Президента Андрій Смирнов заявивив, що відсторонення від посади генерального прокурора не означає її звільнення.

6 червня 2022 року Венедіктова підписала наказ, яким ліквідувала одразу два підрозділи: відділ кібербезпеки; та управління, що опікується розслідуванням злочинів проти економіки держави. Тим же наказом Венедіктова створила новий департамент, який має відповідати і за економічні злочини, і за кібербезпеку держави. Новий департамент без конкурсу очолив Сергій Кропива, якого ЗМІ вважають другом та колегою чоловіка Венедіктової. 

27 квітня 2022 року під час російського вторгнення в Україну, генпрокурор України Венедіктова заявила, що Уповноваженого з прав людини Денісова не передавала до прокуратури матеріалів про зґвалтування, про які вона писала у соцмережах. 

З початку війни Офіс Генпрокурора займається фіксацією військових злоичнів РФ та супроводом звинувачення.  Венедіктова зустрічалась з прокурор МКС Карімом Ханом, Головним прокурором ЄС Лаурою Кевеші, Незалежною міжнародною комісією ООН, що розслідує злочини в Україні та іншими стейкходерами у справі притягнення російських злочинців до відповідальності. 

Керівництво Офісу генпрокурора здійснювало тиск на підлеглих, щоб зірвати слідчі дії працівниками НАБУ щодо суддів ОАСК, включно з головою суду Павла Вовка. Печерський райсуд Києва 4 серпня 2020 року ухвалив рішення, яким фактично зобов’язав Генпрокурора забрати в НАБУ справу за підозрою голови та суддів ОАСК, а також голови ДСА, та передати її до іншого правоохоронного органу.

Офіс Венедіткової рік блокував підписання документів для екстрадиції агробарона Олега Бахматюка з Австрії.

У грудні 2020 року Печерський районний суд Києва незаконно зобов’язав Офіс Генпрокурора передати справу про надання хабара заступником офісу президента Олегом Татаровим (під час роботи в "Укрбуді") від НАБУ до СБУ. Це незаконне рішення оперативно виконав заступник Венедіктової Олексій Симоненко. Далі за його участі зі справи прибрали прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури й призначили замість них прокурорів Офісу генпрокурора.

1 березня в справі Татарова завершився строк досудового розслідування. Впродовж п’яти днів її мали передати до суду, однак цього не сталося. 

У листопаді 2020 року стало відомо, що чоловік генпрокурорки Венедіктової, Денис Колесник, звільнився з посади заступника начальника Департаменту кіберполіції, отримав 750 тисяч гривень від Кіберполу і продовжив їздити на роботу. Про це йшлось в розслідуванні телепрограми “Наші гроші з Денисом Бігусом”. 1 жовтня Кіберпол оголосив конкурс на колишню посаду чоловіка генпрокурорки, а 5-го жовтня звільнений Колесник на неї подався. 

У жовтні 2020 року Печерський райсуд Києва зобов'язав генпрокурорку відкрити кримінальні справи щодо Андрія Деркача і Олександра Дубінського. Під час спільної прес-конференції вони безпідставно заявили про необхідність розслідування нібито корупції тоді ще кандидата, а нині обраного президента США Джо Байдена. Вони також ініціювали створення Тимчасової слідчої комісії у Верховній Раді. ЦПК звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявами про злочин депутатів Деркача та Дубінського. 

У жовтні 2020 року "Схеми" повідомили, що заступник голови фракції "Слуга народу" Павло Халімон міг вимагати 40 млн грн хабара в ексдепутата, аграрного бізнесмена Олега Дмитренка. Взамін він пропонував вирішити питання з кримінальним провадженням щодо компанії Дмитренка. Журналісти розповіли, що Дмитренко звернувся до Антикорупційного бюро. Наприкінці липня детективи НАБУ просили Венедіктову відкрити провадження. Проте генпрокурорка відмовила, пояснивши це нібито "відсутністю підстав" для початку розслідування. 

У жовтні 2020 стало відомо, що генпрокурорка орендувала державну резиденцію у комплексі відпочинку "Пуща-Водиця", вдвічі дешевше за офіційну розрахункову вартість оренди інших будинків на території цього ж комплексу. Про це повідомили "Схеми". Венедіктова скористалася секретною постановою Кабміну, якою були внесені зміни до іншої урядової постанови "Про державні дачі та резиденції", що дозволило користуватися ними не тільки президентові, прем’єр-міністру й голові ВРУ, як це було раніше, але й іншим громадянам "у визначеному суб’єктом управління порядку". Однак, на запит "Схем", чи можна взяти в оренду державну резиденцію чи дачу, у Державному управлінні справами відповіли відмовою.

З вересня 2020 року Офіс Генрокурора блокував вручення підозри нардепу від "Слуги народу" Олександру Юрченку. 15 вересня Венедіктова казала неправду в парламенті, стверджуючі, що в Офісу генпрокурора недостатньо доказів для вручення Юрченку підозри.

У квітні 2020 року активіст Сергій Стерненко оприлюднив копію судового рішення Вищого антикорупційного суду, який зобов'язав НАБУ відкрити справу за повідомленням про недекларування Венедіктовою майна (йдеться про годинник Hublot, який не було вказано в декларації). Після розголосу Венедіктова заявила, що носить підробку годинника, яка коштує менше 5 тис. грн. За фактом недекларування було відкрито провадження, однак згодом його закрили через скасування Конституційним судом України ст. 366−1 Кримінального кодексу (декларування недостовірної інформації).

У квітні 2020 року Венедіктова заявила, що підозра одеському активісту Сергію Стерненку, який смертельно поранив нападника, буде оголошена. 

З 17 березня 2020 року займає посаду Генерального прокурора України.

27 грудня 2019 року була призначена виконувачкою обов'язків голови Державного Бюро Розслідувань. Відразу після того подала заяву про складання депутатських повноважень, яку Верховна Рада задовольнила 14 січня 2020 року.

У 2019 році була обрана народною депутаткою 9 скликання від партії “Слуга народу” номером 3 у списку як безпартійна. Членкиня однойменної фракції. Голова Комітету з питань правової політики.

Входила до команди радників та експертів Президента України Володимира Зеленського.

З 2005 року - завідувачка та пані професор кафедри цивільно-правових дисциплін ХНУ ім.В.Каразіна. Також працює в юридичній фірмі “Arbitis” радницею з юридичного аудиту та угод зі злиття та поглинання. Раніше була радницею у низці юридичних фірм.

Членкиня редакційної колегії журналів “Приватне право”, “Медичне право”, віце-президентка “Фонду медичного права та біоетики України”. Голова спеціалізованої вченої ради юридичного факультету ХНУ ім.В.Каразіна.

Є суддею постійно діючого третейського суду при ВГО “Фундація медичного права та біоетики України”. Членкиня професійних організацій “Chartered Institute of Arbitrators” та “Асоціація правників України”. Є членкинею науково-консультативної ради Верховного Суду. Має власну наукову школу.

Закінчила Харківський національний університет внутрішніх справ. Вивчала курс міжнародного комерційного арбітражу в “Chartered Institute of Arbitrators”. Докторка юридичних наук, професорка.

Брала участь у конкурсі до Верховного Суду, за результатами іспиту набрала низькі бали та вибула з конкурсу.