Яценко Антон Володимирович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Публічне обговорення проєкту не проводилося. ГО, ЗМІ та Асоціація міст України закликали нардепів доопрацювати проєкт. За кілька годин після скандального голосування петиція з вимогою до президента накласти вето набрала більше 25 000 голосів. НАЗК повідомила, що подані антикорупційні зауваження враховані не в повній мірі.

Цього ж року підписав звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука із вимогою внести у порядок денний найближчої сесії законодавчі ініціативи, які стосуються позбавлення повноважень народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій.

Того ж року увійшов до складу Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, звільнившись від обов’язків члена Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

25 березня 2022 року покинув фракцію "Батьківщина".

18 травня 2021 увійшов у фракцію "Батьківщина". 

У 2021 році Рух ЧЕСНО дослідив, що Яценко має наукове знання і отримує доплати за звання. 

У вересні 2020 року гречкосіяв в школах міста Умані. 

У 2020 році за перші три тижні вересня 6,5 тисячі доларів спрямував на рекламу у Facebook нардеп Антон Яценко. Загалом від початку року політик заплатив за Facebook-рекламу понад 23 тисячі доларів. У 2020 році він агітував за кандидатку на посаду мера Умані від партії “За майбутнє” Ірину Плетньову. 

У 2020 році балотувався першим номером в Уманську міську раду та Черкаську обласну раду від партії "За Майбутнє".

У декларації за 2019 рік Антон Яценко задекларував два подарунки в негрошовій формі на 23 млн 310 тис. 230 грн і на 47 млн грн його дружині Людмилі Кравчук від Івана Кравчука, її батька й тестя народного депутата.

У 2019 році був обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 200 округом (Черкаська область). З 13 вересня 2019 року - член депутатської групи "За майбутнє", до того був позафракційним. Член Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

Народний депутат 8 скликання, обраний як безпартійний самовисуванець за 200 округом (Черкаська область), член депутатської групи “Партія “Відродження”.

Голова підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Член Президії Політичної Ради партії “Відродження”, з 2018 року - заступник голови партії.

У 2015 році балотувався до Черкаської обласної ради від партії “Відродження” першим кандидатом. У 2012 році був обраний до Верховної Ради від “Партії регіонів” за тим же округом як член партії. 21 лютого 2014 року вийшов з фракції “Партії регіонів”, за кілька днів приєднався до групи “Економічний Розвиток”.

У 2007 році був обраний народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко 79 номером у списку як член партії ВО “Батьківщина”, у 2011 році перейшов до фракції “Партії регіонів”, був членом “Партії регіонів” у 2011-2014 роках.

У Верховній Раді 4 та 5 скликань був помічником-консультантом на громадських засадах таких народних депутатів: Миколи Карнауха (Соціалістична партія України), Василя Цушка (Соціалістична партія України), Миколи Одайника (Блок “Наша Україна”), Сергія Осики (Блок Юлії Тимошенко).

У 2007 році працював в.о. старшого наукового співробітника наукового відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

У 2005-2006 роках - перший віце-президент Тендерної палати України. З 2004 до 2005 року був проректором Київського економічного інституту менеджменту. 2003-2004 роки - обіймав посаду помічника Першого віце-прем'єр-міністра України.

У 2003-2004 роках був завідувачем інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України. 1998-2002 роки - помічник-консультант народного депутата України.

Закінчив Київський економічний інститут менеджменту (Екомен) за спеціальністю “менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства” та КНЕУ за фахом “правознавство”. Доктор економічних наук.

Кнопкодав. Фігурант антикорупційних розслідувань. Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року та у 2012 році - за Закон “Про засади державної мовної політики”, що розширював вжиток російської мови в Україні.

Провів найдорожчу виборчу кампанію з-поміж інших представників Черкаської області у новій Верховній Раді, левова частка грошей надійшла від родичів кандидата, на яких Яценко задекларував нерухомості на 10 мільйонів доларів та палац на 1500 кв.м.

"Засівав" округ проектами, пов'язаними з будівництвом площ і фонтанів, задовго до оголошення виборів, а також піарився на державних коштах, наданих його округу як субвенції на соцекономрозвиток.

Помічники депутата вручали школярам пакети з підписом “Першокласникам від народного депутата Антона Яценка”.