Карандєєв Ростислав Володимирович

В.о. міністра культури та інформаційної політики (з 2023 до 2024 року). У 2015-2023 заступник міністра культури, у 2008-2010 заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту. Депутат Київради 2-го, 3-го та 4-го скликань.

У 2026 році Карандєєву повідомили про підозру в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон.

За даними слідства, схема виглядала як виїзд на благодійні концерти за кордон, при цьому чоловіки, які виїзджали були "учасниками" музичного гурту, але не мали стосунку до музики. Окрім цього сам міністр клопотав про виїзди в таких випадках.

Сам Карандєєв вважав цю підозрну необґрунтованою.

У вересні 2024 року Верховна Рада призначила міністром культури Миколу Точицького, у результаті чого Карандєєв склав повноваження в.о. міністра.

У липні 2023 року призначений тимчасовим виконувачем обов’язків міністра культури та інформаційної політики замість відправленого у відставку Олександра Ткаченка.

У 2020-2023 – перший заступник міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка. Журналістка Дарія Бадьор для Liga.net писала, що Карандєєв у Мінкульті "є доволі впливовим і репрезентує у цьому візії Офісу президента".

Наприкінці 2020-го на тлі скандалу з фінансуванням і намірами реорганізувати Довженко-Центр ЗМІ писали, що туди приїздив і Карандєєв як перший заступник міністра культури. Він оглянув приміщення і фонди Центру і висловив думку, що "це — забагато" і що варто приміщення Центру використовувати інакше.

У 2020-му протягом кількох місяців був радником глави Офісу Президента України Андрія Єрмака. Перед цим звільнений з посади державного секретаря Мінкульту.

У 2016-2020 – державний секретар Міністерства культури. Карандєєва на цій посаді звинувачували у надмірній зарплатні. У грудні 2020-го він отримав майже пів мільйона грн зарплати, а у вересні 2018-го його платня становила 175 тис. грн. Крім того, у декларації за 2020-й рік Карандєєв не вказав будинок під Києвом вартістю 450 тис. грн, в якому мешкав його син.

У 2018-му Карандєєва звинувачували у непослідовність рішення щодо звільнення Максима Тимошенка з посади в.о. ректора Національної музичної академії (НМАУ) через півтора місяця після призначення і за півтора місяця до очікуваного конкурсу на цю посаду.

У 2016-му кілька місяців обіймав посаду заступника міністра культури - керівника апарату за міністра Євгена Нищука.  

У 2015-2016 – заступник міністра культури В’ячеслава Кириленка.  

У 2014-2015 радник міністра культури за двох різних міністрів - В’ячеслава Кириленка і Євгена Нищука. Також у 2014-му протягом двох місяців обіймав посаду першого заступника директора Департаменту культури КМДА.

У 2010-2014 – голова Ради Фонду гуманітарних програм міста Києва.

У 2009-му, за даними "Наші гроші", Карандєєв разом з власником торгової мережі "Фуршет" Ігорем Баленко став співзасновником партії "Нова Україна", яка у 2010-му була перейменована в "УДАР" Віталія Кличка».

У 2006-2010 – працював у Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту як заступник міністра (2008-2010), радник міністра (2007-2008) та директор департаменту фізичної культури (2006-2007).

У 2005-2006 – начальник Головного управління по фізичній культурі та спорту КМДА.

У 2005-му протягом двох місяців був консультантом аналітичного управління забезпечення діяльності Київського міського голови.

У 2004-2005 голова Ради Фонду гуманітарних програм міста Києва.

У 2002-2004 – начальник Головного управління з питань взаємодії зі ЗМІ та зв’язків з громадськістю Київської міськради.

У 2002-2006 – депутат Київради 4-го скликання.

У 2002 році невдало балотувався до Верховної Ради 4-го скликання від блоку політичних партій "Єдність" (№36 у списку, член партії "Молода Україна"). До блоку належали "Молода Україна", партія "Єдність Олександра Омельченка", Соціал-демократичний союз, "Українська партія Справедливості — Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців").

На момент виборів Карандєєв був директором Київського міського центру соціальних служб для молоді КМДА, обіймав цю посаду протягом двох місяців.

З 2001 року – голова партії "Молода Україна". Голова Комітету молодіжних і дитячих громадських організацій міста Києва.

У 2001-2002 – заступник голови Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

У 1998-2001 – заступник голови Харківської райдержадміністрації м. Києва.

У 1998-2002 – депутат Київради 3-го скликання.

У 1998-му під час виборів був делегований політичним об'єднанням "Молода Україна" на посаду міністра молоді і спорту опозиційного Кабміну Юлії Тимошенко. Також пів року очолював Асоціацію громадянського співробітництва "Київ".

У 1995-1997 - головний спеціаліст проблемно-аналітичного відділу, керівник пресслужби КМДА.

У 1994-1998 – депутат Київради 2-го скликання.

У 1993-1995 – інженер І категорії Міжнародного центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.

Має вищу освіту. У 1993 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю "Фізика твердого тіла". У 2002 році закінчив цей же виш за спеціальністю "Правознавство". У 2007-му здобув науковий ступінь доктора філософії в галузі економіки. У 2019 році закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю "Менеджмент соціокультурної діяльності".

Народився 22 червня 1972 року у Києві.