Мерські перегони в Ужгороді: інтрига тримається

На посаду міського голови Ужгорода претендують 23 кандидати.

За традицією, в битві за обласний центр зійшлися багато гравців: провладна “Солідарність”, представники чинної і колишньої влади, міські олігархи з грошима та медіа-ресурсом. Кампанія проходить брудно, масово розповсюджуються дані з сумнівною соціологією (аналогічна ситуація була в Ужгороді й під час парламентських пергонів), суперники активно розповсюджують реальні й вигадані компроментуючі матеріали одне на одного тощо. Наприклад, соціолог Віктор Пащенко повідомив про результати опитування, згідно з яким кандидат від БПП Михайло Качур з невеликим відривом випереджає інших претендентів, а журналісти “Кавіль Ньюз” у відповідь оперативно опублікували матеріал, в якому піддають сумніву об’єктивність даних опитування. Рух ЧЕСНО підготував аналіз частини кандидатів на посаду міського голови, зосередившись передусім на кандидатах, які вже були при владі.

Михайло КАЧУР (“БПП-Солідарність”)

 

Кандадата від провладної “БПП-Солідарності” Михайла Качура в місті знають передусім як незмінного директора найбільшого заводу Ужгорода – ПАТ “Ужгородський Турбогаз”. У політиці цей кандидат уже давно: з 2006 по 2014 рр. він відбув дві каденції в якості депутата Закарпатської обласної ради, обидва рази потрапивши туди за списками “Батьківщини”. У 2015 році, як з’ясували журналісти, Качур нібито отримав у приватну власність земельну ділянку на території бази відпочинку, яка належала очолюваному ним заводу.

Сергій РАТУШНЯК (самовисування)

Сергій Ратушняк вирізняється серед інших кандидатів найбільш звивистою і строкатою політичною траєкторією. Він чотири рази перемагав на виборах міського голови Ужгорода, але повністю відпрацював каденцію на цій посаді лише двічі. У 1998 році політик достроково склав повноваження, бо переховувався за кордоном від кримінальної справи за незаконний валютний рахунок, пов’язаний з так званим “синдикатом-РІО” – об’єднанням 52 підприємств, яке очолював Ратушняк. У 2002 році вибрав мандат народного депутата замість мерського крісла.

За свою кар’єру змінив з десяток політичних сил, у 2010 році провально балотувався в Президенти, у 2014 р. не зміг пройти до Верховної Ради по мажоритарному округу. Найбільшим скандалом довкола особи Ратушняка став конфлікт з представниками “Фронту змін”: політик застосував силу до агітаторки від зазначеної партії й неодноразово дозволяв собі антисемітські висловлювання на адресу Арсенія Яценка. За цими фактами в серпні 2009 року проти нього порушили дві кримінальні справи: за ознаками хуліганства та за ознаками порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності. Скандал набув навіть міжнародного розголосу: відреагувати на висловлювання Ратушняка попросили з МЗС Ізраїлю.

Віктор ПОГОРЄЛОВ (самовисування)

Чинний мер Віктор Погорєлов у політиці давно. У 1998-2002 він обіймав посаду першого заступника міського голови, і в 2002 році сам зайняв крісло мера. На виборах 2007 р. програв Сергію Ратушняку і чотири роки працював начальником Головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації. У 2010 р. знов став мером і у свою другу каденцію втрапив у кілька неприємних історій. 24 лютого 2014 р. його відправили у відставку в рамках всенародної люстрації після Революції Гідності (втім, уже 25 листопада 2014 р. рішенням Ужгородського міськрайонного суду Погорєлов зміг поновитися на посаді). У 2015 р. журналісти видання “Слово і Діло” привернули значну увагу до того факту, що прибутки родини мера за час його перебування при владі зросли в десятки разів, і що майже вся родинна власність – земельні ділянки, квартира та автомобіль Mercedes-Benz S500 – були записані на дружину.

Богдан АНДРІЇВ (“Відродження”)

Богдан Андріїв почав політичну кар’єру як депутат міськради від “Нашої України” у 2006 році, але запам’ятався більше другою каденцією – вже як “регіонал” і активіст ужгородського “АнтиМайдану”. Родині Андріївих належить ПАТ “Ужгородське автотранспортне підприємство 12107". Як зазначають ЗМІ, Богдан Андріїв ймовірно контролює також один з ужгородських ринків. 20 листопада 2014 року Андріїв став секретарем міськради. Навесні 2015 р. активісти звернули увагу, що після отримання посади секретаря кандидат брав участь у підготовці проекту рішення про встановлення собі рангу, заробітної плати, надбавок і премій. Про цей факт було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, оскільки при прийнятті такого рішення міг мати місце конфлікт інтересів. Всеукраїнська мережа ОПОРА неодноразово фіксувала непрямий підкуп виборців на користь кандидата Андріїва: його згадують у позитивному контексті комунальні ЗМІ, а сам він у період виборчої кампанії активно відкриває дитячі майданчики.

Володимир ЧУБІРКО (самовисування)

Володимир Чубірко – голова Закарпатської обласної ради. Він пройшов туди за квотою “Єдиного центру”, а перед цим балотувався від “Нашої України”. ЗМІ називають політика “людиною Балоги” і навіть “кумом Балоги”. Одним з серйозних скандалів довкола кандидата стало оприлюднення інформації про те, що одна з заправок бренду “Укртатнафта”, якою нібито володіє Чубірко, була побудована з грубим порушенням техніки безпеки і на незаконно виділеній земельній ділянці. Також з Володимиром Чубірком пов’язують спробу позбавити права власності на нерухомість мешканців гуртожитку “Ужгородхлібу”.

Цікаво також, що у Володимира Чубірка на цих виборах є два тезки за прізвищем - двійники - Микола Чубірка та Іван Чубірко. Є двійник і у кандидата Богдана Андріїва: поряд з ним у бюлетені буде зазначений Іван Андріїв. Михайло Качур стоятиме поряд з Євгеном Качуром. У списку фігурують також двоє Щадеїв, які, як припускають представники мережі ОПОРА, мали бути технічними кандидатами проти депутата міськради Віктора Щадея, який збирався, але зрештою передумав балотуватися.

Іван ВОЛОШИН ("Європейська партія України")

 

Збирається на вибори і перший заступник ужгородського міського голови Іван Волошин, який потрапив до міськради у 2010 році від “Єдиного центру”.

У свою каденцію кандидат запам’ятався містянам своєю роллю в приватизації ужгородського готелю “Корона”. Як зазначають журналісти сайту “Наші гроші”, цю будівлю в історичному центрі у 2012 р. за 8 мільйонів гривень – замість очікуваних 24 мільйонів, – купила фірма “Проект Готель Консалтинг ЛТД”, створена за кілька днів до торгів. Іван Волошин тоді начебто був одним з кінцевих засновників фірми-переможниці й водночас входив до конкурсної комісії з приватизації готелю. У 2014 році будівлю перепродали за 1,26 мільйонів гривень ТОВ “Бізнес Центр Корона” Едгара Матінка. Останній у 2012 очолював Закарпатську філію ПП “МПП Вибір”, прописану за однією адресою з ГО “Антикорупція” і ТОВ “Апріорі-ЛТД”, співзасновником яких є Волошин.

Ще однією неприємною історією з фірмами кандидата стало виявлення фактів несанкціонованого відеоспостереження в його готелі "Унґварський", а також крадіжки цим готелем у держави 35 тисяч кубометрів газу і незаконного використання готелем свердловини мінеральної води.

Відомим фактом є також співпраця кандидата з Віктором Медведчуком: у грудні 2012 року очолювана Волошиним ГО “Антикорупція” підписала з “Українським вибором” угоду про партнерство і співробітництво. Під час Революції Гідності кандидат підтримував ужгородський “Антимайдан”.

Автор: Денис Фазекаш, аналітик Громадського руху ЧЕСНО (ГО “Центр UA”)