Як кандидати шукали свого виборця: структура видатків з виборчих фондів

Разом кандидати в Президенти витратили в першому турі понад 1,7 мільярда гривень. Основні статті видатків традиційні – зовнішня та телевізійна реклама. А от витрат на просування в соціальних мережах у звітах майже немає. Громадський рух ЧЕСНО проаналізував, як розпоряджалися коштами з виборчих фондів учасники першого туру президентських виборів.

Президентська кампанія виявилася недешевою як для держави, так і для кандидатів. У державному бюджеті на проведення виборів було закладено 2,3 мільярда гривень. Самі ж кандидати прозвітували про витрати на більш ніж 1,7 мільярда гривень.

Розміри виборчих фондів кандидатів дуже різнилися. Наприклад, виборчий фонд Петра Порошенка, що становив 585 мільйонів гривень, був у декілька разів більшим, ніж в інших учасників президентських перегонів. Фактично видатки Порошенка сягнули третини загальних витрат решти 43-х кандидатів.

І навіть позбувшись показника обсягу виборчого фонду Петра Порошенка на графіку, ми все одно бачимо, наскільки великою була різниця між ресурсами кандидатів під час цієї виборчої кампанії.

Розмір виборчого фонду перевищив 100 мільйонів гривень також у Юлії Тимошенко, Олександра Вілкула, Володимира Зеленського, Олега Ляшка, Анатолія Гриценка та Сергія Тарути.

Ще в 7-ми кандидатів виборчий фонд вимірювався десятками мільйонів. У 14-ти він був меншим за 1 мільйон гривень. А 6 учасників президентських перегонів подали до ЦВК "нульові" звіти, тобто єдиною витратою цих політиків на виборчу кампанію була застава під час реєстрації.

Розгляньмо детальніше статті видатків з виборчого фонду кожного з кандидатів.

На цих виборах політики дедалі частіше використовували нові способи агітації: соціальні мережі, YouTube, рекламу в Google тощо.

Читайте також: Олександр Шевченко привітав жінок з 8 Березня постом у Facebook вартістю понад 10 тисяч доларів.

Проте це геть неочевидно зі структури витрат з виборчих фондів, де переважають традиційні статті видатків: агітація на ТБ, зовнішня реклама, друк листівок. Наприклад, остаточний фінансовий звіт за підсумками першого туру Володимира Зеленського майже не містить транзакцій, що свідчили б про оплату реклами в Інтернеті. Водночас соціальні мережі були ключовим каналом комунікації під час його виборчої кампанії, а просування в Інтернеті, за словами керівника диджитал-напрямку "Команди Зеленського" Михайла Федорова, коштувало кандидату близько 250 тисяч доларів.

 

 

Як і на попередніх виборах Президента, левова частка витрат припала на розміщення реклами на ТБ. Ця стаття видатків була основною для 20-ти з 32-х кандидатів (не враховуючи тих, хто здав "нульовий" звіт). Найбільше коштів на телерекламу зі свого виборчого фонду віддали Юрій Кармазін – 95%, Дмитро Добродомов – 86%, Олександр Вілкул – 85%, Валентин Наливайченко – 81% і Сергій Тарута – 81%. Переможці першого туру Володимир Зеленський та Петро Порошенко витратили відповідно 75% і 56% власних фондів на транслювання агітації на ТБ.

Справа смаку? Вілкул замовляв у Ахметова, а Бойко – ні

Кандидати мали різні вподобання щодо постачальників послуг і матеріалів для агітації. Найкраще це видно на прикладі телеканалів, де замовляли рекламу учасники виборчих перегонів.

Так, Олександр Вілкул віддавав перевагу компаніям з медіахолдингу "Медіа Група Україна", котрим володіє Рінат Ахметов. Вони з виборчого фонду кандидата отримали загалом 66,6 мільйона гривень. Цікаво, що серед донорів фонду були бізнес-партнери Ахметова та менеджмент пов'язаних з ним підприємств. Завдяки цим внескам Вілкул зміг, поміж іншим, активно купувати рекламу на каналі "Україна".

Оскільки до "Медіа Група Україна" входить найрейтинговіший телеканал "ТРК "Україна", не дивно, що послуги цього медіахолдингу були популярними й серед інших кандидатів. Зокрема, Петро Порошенко замовив там реклами на 97,4 мільйона, Сергій Тарута – на 65,1 мільйона, Юлія Тимошенко – на 62,9 мільйона, Олег Ляшко – на 41,8 мільйона. "Радикал" також регулярно з'являвся в новинних сюжетах і брав участь у ток-шоу на каналі "Україна".

А от рекламу Юрія Бойка не транслювали ані телеканал "Україна", ані інші медіа з холдингу Ахметова. Натомість кандидат волів співпрацювати з каналом "Інтер", який входить до медіаконгломерату "Inter Media Group", що належить українському олігарху Дмитрові Фірташу. Окрім рекламних блоків, Бойко часто з'являвся у випусках новин. І ці його появи переважно містили ознаки замовності, тобто піарили кандидата – про це повідомляли журналісти "Детектор медіа". Нагадаємо, що раніше в партії "Опозиційний блок" стався розкол між двома групами, пов'язаними із Сергієм Льовочкіним і Дмитром Фірташем (так звані "газовики") та Рінатом Ахметовим ("промисловці"). Як наслідок групи підтримали різних кандидатів у Президенти: "газовики" – Юрія Бойка, "промисловці" – Олександра Вілкула.

На користь телеканалів з "Inter Media Group" транзакції на чималі суми здійснювали також Петро Порошенко – 47,2 мільйона, Юлія Тимошенко – 31,9 мільйона, Юрій Бойко – 19,9 мільйона, Володимир Зеленський – 13,7 мільйона, Олег Ляшко – 13,6 мільйона гривень.

Під час першого туру ЗМІ, що входять до холдингу "1+1 Media", власником якого є Ігор Коломойський, найбільше коштів з виборчого фонду перерахували кандидати Володимир Зеленський – 17,1 мільйона, Юлія Тимошенко – 16,6 мільйона, Олександр Шевченко – 15,3 мільйона гривень. Згідно з проміжним звітом Зеленського, у другому турі (від 7 до 13 квітня 2019 року) він витратив на телерекламу на "1+1" ще 5,4 мільйона.

Петро Порошенко в першому турі сплатив телеканалам "Прямий", "ZIK", "Еспресо", “5 канал” приблизно 7% коштів з виборчого фонду (41,5 мільйона гривень). Нагадаємо, що в березні 2019 року Нацрада з питань телебачення й радіомовлення зафіксувала непропорційно високу частку появ Порошенка в ефірах цих мовників. До того ж зазначені матеріали виключно позитивно оцінювали діяльність Президента. Відповідно до проміжного звіту кандидата за другий тур, від 7 до 13 квітня 2019 року Порошенко витратив на рекламу на цих телеканалах ще 6,2 мільйона.

Деякі кандидати більшу частину коштів з виборчого фонду переказували певним компаніям. Наприклад, Дмитро Добродомов, який зняв свою кандидатуру напередодні першого туру виборів, більш як 50% фонду (близько 3 мільйонів гривень) витратив на розміщення реклами на телеканалі "112" та ще 29% (1,7 мільйона) – на каналі "NewsOne".

Важливо розуміти, що реальні витрати на телерекламу насправді більші за наведені у проміжних фінансових звітах. Згідно із законом "Про вибори Президента України", кандидати можуть почати агітацію тільки наступного дня після реєстрації в ЦВК для участі у виборах. Попри це, учасники президентських перегонів активно замовляли телерекламу протягом 2018 року, до офіційного старту виборчої кампанії, та вже цьогоріч до моменту реєстрації кандидатом. Про це свідчать результати аналізу обсягів і вартості реклами на ТБ у 2018 та 2019 роках. Реклама, замовлена до офіційного початку кампанії, юридично не вважається передвиборчою агітацією, а тому кандидати можуть уникнути необхідності звітувати про ці видатки.

Проте витрати деяких кандидатів на дочасну агітацію відображено в деклараціях (якщо кандидат – держслужбовець або народний депутат) чи у фінансовій звітності партії, котру вони представляють. Наприклад, ВО "Батьківщина" прозвітувало про 126 мільйонів, витрачених на телерекламу за участю Тимошенко, яку транслювали ще з літа 2018 року.

Як і у випадку з Тимошенко, про минулорічні видатки Сергія Тарути на телерекламу звітувала партія. Однак звіт "Основи" містить інформацію лише про частину витрат. Згідно з підрахунками Руху ЧЕСНО, рекламні ролики Тарути 2018 року мали б коштувати близько 64 мільйонів, тоді як у партійному звіті йдеться тільки про 39 мільйонів.

Петро Порошенко також лишень частково прозвітував про витрати на дочасну телеагітацію. Відповідно до його декларації, видатки на телерекламу торік становили 122 мільйони, а за підрахунками Руху ЧЕСНО, сума мала б бути щонайменше 175 мільйонів гривень.

Водночас деякі кандидати або частково, або повністю приховали витрати на дочасну агітацію на ТБ. Аналіз обсягів політичної телереклами показав, що дочасна агітація 2018 року мала б коштувати Олександрові Шевченку приблизно 86 мільйонів, а Дмитрові Добродомову – 17 мільйонів. Однак інформація про походження коштів на ці видатки відсутня й у деклараціях кандидатів, й у фінансовій звітності партій, від яких вони балотувалися ("УКРОП" та "Народний контроль" відповідно). Шевченко задекларував лише 3,2 мільйона гривень витрат на рекламу минулого року. А партія "Народний контроль" Добродомова прозвітувала тільки про 51,6 тисячі гривень, витрачених торік на свою діяльність.

Ще один приклад дочасної агітації – кампанія Юлії Литвиненко. Ролики за участю кандидатки транслювали вже 2019 року, але лише до 7 лютого – дати реєстрації Литвиненко в ЦВК. За підрахунками Руху ЧЕСНО, ця реклама мала б коштувати їй щонайменше 2,6 мільйона, що в понад 10 разів перевищує обсяг її виборчого фонду – 282 тисячі гривень. Оскільки Литвиненко не перебуває на державній посаді та не є народною депутаткою, вона не зобов'язана подавати декларацію й зазначати там ці витрати. Тому, найпевніше, питання, з яких джерел оплачувалась дочасна агітація на ТБ, залишиться без відповіді.

Скільки витрачали на білборди та поліграфію?

Ще одна важлива стаття видатків кандидатів – розміщення зовнішньої реклами. Найбільшу частину власного виборчого фонду на рекламу на зовнішніх носіях спрямували Олександр Соловйов – 87%, Андрій Садовий – 55%, Геннадій Балашов – 53% та Ігор Шевченко – 49%.

Важливо додати, що білборди, сітілайти та інші форми зовнішньої реклами з агітацією за кандидатів, як і реклама на ТБ, з'являлися задовго до офіційного початку виборчої кампанії. Наприклад, ще влітку й восени 2017-го на вулицях можна було помітити білборди Наливайченка й Тарути. Улітку наступного року стартували масштабні кампанії Петра Порошенка та Юлії Тимошенко з використанням зовнішньої реклами. Знов-таки, оскільки ці видатки на агітацію були до старту виборчої кампанії, їх не відображено у виборчих фінзвітах.

Зовнішня реклама Петра Порошенка 2018 року

Зовнішня реклама Юлії Тимошенко 2018 року

Деякі кандидати зробили ставку на друковані агітматеріали: листівки, брошури тощо. Приміром, Юрій Тимошенко весь свій виборчий фонд (69 тисяч гривень) витратив на друк агітаційних листівок. Аркадій Корнацький 82% власного фонду (понад 1,2 мільйона) спрямував на виготовлення друкованих матеріалів, і більшу частину цієї суми (877 тисяч гривень) було витрачено на друк брошури з текстом патріотичної пісні, написаної самим кандидатом.

 

Друкована продукція була основною статтею видатків і для Ігоря Смешка, який витратив на неї 29% коштів з виборчого фонду, або 685 тисяч гривень.

Кому платили кандидати?

Найбільше на виборчій кампанії заробили національні телеканали, надаючи ефірний час для реклами кандидатів. Загалом вони одержали близько 1,1 мільярда гривень, що становить 64% усіх витрат на агітацію в першому турі.

Лідером став телеканал "Україна", секунда ефіру на якому коштувала найдорожче. Лише в період офіційної виборчої кампанії кандидати замовили на ньому реклами на 362 мільйони гривень. Це одна п'ята загальної суми витрат усіх кандидатів на телерекламу.

Транслювання реклами на ТРК "Україна" було найвагомішою статтею видатків для восьми кандидатів, зокрема й Сергія Тарути, Юлії Тимошенко, Петра Порошенка, Олександра Вілкула та Олега Ляшка. Транзакції на користь телеканалу сягали 51 мільйона гривень у Порошенка, 17 мільйонів – у Тимошенко, 4,6 мільйона – у Вілкула.

Друга за обсягом стаття витрат – послуги з розміщення зовнішньої реклами. По агітацію на вулицях кандидати зверталися насамперед до компаній "РТМ-Україна" – 31,2 мільйона, "РА "Мегаполіс" – 27,2 мільйона, "Концепт Медіа" – 22,5 мільйона, "Глобал Медіа Груп" – 18,8 мільйона гривень. Так само успішним період виборчої кампанії був для фірм, котрі виготовляють друковану продукцію: "Інтерконтиненталь-Україна" – 44,5 мільйона, "ГК "Статус Інвест Інжиніринг" – 31,8 мільйона, "Історія друку" – 19,7 мільйона, "Мега-поліграф" – 11,6 мільйона.

Нагадаємо, що, згідно із законом "Про вибори Президента України", кандидати зобов'язані фінансувати передвиборчу кампанію виключно з рахунку виборчого фонду або з державних коштів. Інші джерела оплати агітації є незаконними. На практиці ж учасники виборчих перегонів порушували цю вимогу, залишаючи чималу частку витрат у тіні. На жаль, достеменно визначити суми витрат, які оминули виборчі фонди, неможливо. Проте про масштабність і системність цього явища свідчить уже той факт, що в більшості офіційних звітів ви не знайдете таких важливих видатків на ведення кампанії, як оплата праці співробітників штабу, розміщення Інтернет-реклами, послуг різних консультантів і політтехнологів тощо. Виборцям залишається тільки здогадуватися, чиїм коштом кандидати відшкодовували ці витрати.