300 млн грн “на виборців”: як депутати облрад роздають бюджетні кошти і не звітують

Сотні мільйонів на виборчу благодійність

Торік обласні ради країни загалом виділили на свої депутатські фонди понад 300 млн грн. Приблизно така ж сума була і в 2024-му році. Втім, Одеська, Херсонська та Сумська облради повідомили, що бюджетні повноваження на час війни здійснює військова адміністрація, тож вони не володіють інформацією щодо фінансування своїх депутатських фондів у 2025-ому році. А Полтавська облрада розглядає запит як звернення, бо не має готової інформації про фонди. Проте й через два місяці після надсилання запитів інформації ми не отримали.

Тож реально депутатські фонди зросли майже в усіх областях, інформацію щодо яких ми маємо. Найбільший ривок здійснила Житомирська обласна рада, де ця стаття витрат підскочила втричі (з 90 тис. грн на одного депутата в 2024-му до 246 тис. грн — у 2025-му), Івано-Франківська — у 2,5 рази (з 60 тис. грн до 150 тис. грн), на 51% зміцніли фонди Тернопільських обранців, а Дніпропетровських — на 37%. Це дозволило останнім посісти перше місце по країні, обігнавши багаторічну лідерку — Київщину.

Лише дві ради, Дніпропетровська й Чернігівська, дозволяли виділяти кошти на широкий перелік напрямків. Решта — суто на матеріальну допомогу жителям. 

Рівненська та Харківська обласні ради депфондів не мали, а в Миколаївській області хоча можливість виділяти гроші й була, однак нею не скористалися.

“У 2025 році, в умовах воєнного стану та необхідності спрямування бюджетних коштів в першу чергу на захищені статті видатків та заходи з оборони і підтримки Збройних сил України, кошти обласного бюджету на вищезазначені заходи не виділялись”, — повідомила Миколаївська рада на запит ЧЕСНО. 

Максимальна щедрість 

Лідеркою за депутатськими фондами серед облрад стала Дніпропетровська — із загальною сумою в понад 119 млн грн. Фінансування депутатських повноважень щодо виконання доручень виборців передбачене програмою розвитку місцевого самоврядування на 2012–2026 роки. Річний обсяг коштів на неї тут затвердили під час ухвалення бюджету-2025. Напрямки використання коштів різні: від матеріальної допомоги й підтримки Сил оборони до ремонтів і закупівлі обладнання. На це кожен представник ради, зокрема й керівний склад, мав більше як по 1 млн грн. 

У відповіді на наш запит облрада повідомила, що депутати закріплені за територіальними громадами, яким і спрямовують субвенції. Переважно кошти все ж ішли на грошову допомогу людям. Наприклад, Ігор Маковцев — заступник мера Дніпра, а з минулого року депутат Дніпропетровської обласної ради від “Пропозиції” — усі кошти віддав на матеріальну допомогу 130 людям. 

Позафракційний Валерій Чорний (екс-ОПЗЖ) теж усі кошти витратив на матеріальну допомогу: розділив депутатський мільйон на 360 осіб (в середньому по 2,9 тис. грн). 

Детально розписаний розподіл субвенції в Олени Чиркової (екс-ОПЗЖ). Неоднозначне формулювання “мною була надана матеріальна допомога” схоже на ототожнення бюджетних коштів із власними досягненнями. Втім, після нещодавнього скандалу, коли ця депутатка назвала дітей з генетичними захворюваннями “дебілами” питання про добирання висловів відпадають. На своїй Facebook-сторінці жінка перепросила за сказане, проте коментарі свідчать, що їй не надто повірили. 

Звіт Наталії Лисенко (“Слуга народу”) містить деталізовану інформацію про розподіл субвенції. Кошти переважно спрямовувала на матеріальну допомогу для лікування та реабілітації, закупівлю медикаментів та на забезпечення медзакладів, а також на підтримку закладів культури. А ще — на видання книги “Козацькі пісні Дніпропетровщини — дослідження Дмитра Яворницького”, про що повідомила не лише у звіті, а й на своїй Facebook-сторінці. 

Андрій Шипко (Блок Вілкула “Українська перспектива”) теж не полінувався бодай зазначити, яким громадам скерував субвенцію з обласного бюджету. Його однофракцієць Юрій Сімонов до звіту додав інфографіку. А от голова обласної ради Микола Лукашук у подробиці не вдавався. 

Приблизно така ж інформація міститься у звіті Олександра Шефера (“Слуга народу”). Ще менш інформативний фотозвіт Тетяни Юревич (“Пропозиція”). Крім кількох світлин жодної конкретики щодо депутатської роботи немає. 

До слова, не всі тутешні депутати спустошили фонди. Наприклад, у своєму звіті представник “Європейської солідарності” Сергій Амелін зазначив значно меншу суму.

Частина депутатів обрала інші пріоритети. Наприклад, Олег Кужман “Пропозиція” скерував 775 тис. грн на укриття в селі Кудашівка, а 252 тис. грн — на облаштування безбар’єрного ґанку в Божедарівському будинку культури. Аріна Пустова (СН) фактично розділила субвенцію на дві частини: 0,5 млн грн пішли на гематологічний аналізатор, а решта коштів — на обладнання для роботи з дітьми, що мають порушення інтелектуального розвитку. Її однофракцієць Максим Резниченко, згідно з його звітом, кошти скерував на медицину та укриття, проте, мабуть, загубив кілька нулів у цифрах.

 Частина депутатів виділяла кошти на підтримку Сил оборони. Наприклад, Дар’я Біла від ЄС 170 тис. грн спрямувала військовим підрозділам, Максим Курячий — 200 тис. грн, Антоніна Ульяхіна (ВО “Батьківщина”) — 150 тис. грн, її однофракційці Олександр Сірий — 50 тис. грн і Олена Плахотнік — 250 тис. грн. Представники Блоку Вілкула Микола Веропотвелян, Євген Удод, Андрій Гальченко — по 250 тис. грн. “Слуги” Владлен Тимошенко та Валерія Світла — по 250 і 155 тис. грн відповідно. Олександра Сотула та Михайло Охендовський повідомили про підтримку ЗСУ, однак сум не вказали.

Old money

Друге місце за розміром депфондів із незначним відривом усього в 28 тис. грн посідає депутатський корпус Київської обласної ради. 2025-го тамтешні обранці самостійно могли розподіляти 76 млн грн у рамках програми “Турбота”, тобто по 1 млн грн. Ця сума стабільна тут ще з 2023-го. Керівництво ради бонусів не мало. Напрямки фінансування обмежені адресною грошовою допомогою людям, що опинилися в складних життєвих обставинах. 

Згідно з оприлюдненими звітами депутатів, переважно кошти спрямовували на меддопомогу та лікування, зокрема онкологічних захворювань, проведення складних операцій і реабілітацію, допомогу сім'ям загиблих героїв та матеріальну підтримку захисників і внутрішньо переміщених осіб (ВПО), відбудову та ремонт житла, пошкодженого російськими атаками. 

Дисципліна депутатів Київської облради достатньо висока, принаймні щодо звітування перед виборцями. Згідно з положенням, обранець повинен надати письмовий звіт за 10 календарних днів до зустрічі з виборцями виконавчому апарату ради для його розміщення на офіційному сайті ради, а саме звітування провести не пізніше ніж 31 грудня. Відтак лише четверо депутатів не подали звіти за 2025: Геннадій Слепцов (СН), Олександр Громадецький (ВО “Батьківщина”) позафракційні Андрій Фещенко та Юрій Чередніченко. 

Одним із обов’язкових пунктів звітів є відомості про виконання доручень виборців, однак обранці самостійно вирішують, наскільки деталізувати цю інформацію. Частина депутатів взагалі не повідомила про використання депутатського мільйона: Галина Єрко, Володимир Горковенко (ЄС), Юрій Савчук та Станіслав Поліщук (“За майбутнє”), Олена Шуст і Лідія Лазарева (СН) та Олександр Сімановський (ВО “Батьківщина”) й інші. Частина — побіжно згадує депутатський фонд, але кількості отримувачів допомоги не вказує. Такі звіти, наприклад, у члена “Європейської солідарності” Леоніда Глиняного, де вказано що “сім’ям надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на лікування в сумі 1 000 000 грн”, Євгенії Полікарпової (“За майбутнє”): “...Протягом 2025 року було надано 1 млн грн матеріальної допомоги жителям Київщини”, й у “слуги” Вадима Пасічнюка.

Втім, більшість обранців вказують хоча б кількість отримувачів коштів, з чого можна зробити висновок, що середній чек депутатської допомоги становив понад 23 тисячі гривень. Однак депутати застосовували різні підходи до розподілу коштів. Одні — розділили мільйон на невелику кількість отримувачів. Наприклад, Сергій Потрясаєв (СН) — між 16 людьми (в середньому по 62,5 тис. грн), Маріанна Овдієнко (ВО “Батьківщина”) — між 12 особами ( в середньому по 83,3 тис. грн), Віктор Світовенко та Галина Бойко (ВО “Батьківщина”) — між 10-ма (в середньому по 100 тис. грн). Інші ж намагалися брати кількістю. Так Олег Балагура (ЄС) охопив більш як 150 людей (6,7 тис. грн), Марина Сапожко (ВО “Батьківщина”) — 250 родин (4 тис. грн), а Олександр Поляруш (СН) — аж 620 (1,6 тис. грн). 

Непрозора допомога

Обранці Житомирської облради розташувалися на третьому місці. Протягом минулого року кожен із депутатів міг розподілити 246,7 тис. грн на матеріальну допомогу, а голова і його перший заступник — 896,2 тис. грн. Чи кошти розподіляли порівну, чи за якимись іншими пропорціями — у відповіді на запит облрада не уточнила. Загалом знайти інформацію про те, що депутати робили з грішми, виявилося неможливим. 

А зі звітуванням депутатів на сайті ради тут давня проблема. Раніше ЧЕСНО писав, що за 2024-ий рік на сайті Житомирської облради відзвітував лише один депутат. Не надто змінилася ситуація й 2025-го. Станом на кінець березня таких було чотири: троє “слуг” — Олександр Дмитрук, Людмила Кицак й Олександр Ющенко, а також представниця ЄС Тетяна Парфентієва.

Дмитрук у звіті зазначив, що “розглянув на особистому прийомі запити біля 100 громадян та надав їм відповідну допомогу”. Про яку форму йдеться: матеріальну, моральну чи, скажімо, правничу — не уточнив. У свою чергу Кицак пише:

“Було надано матеріальної допомоги людям на загальну суму понад 200 тисяч гривень на лікування важких захворювань та підтримку родин, які постраждали внаслідок ворожих атак”. 

Найдеталізованіше видатки зазначені у звіті Ющенка, він надав одноразову грошову допомогу 45 громадянам на суму 246 700 грн. Проте жоден із обранців не вказує, що ці гроші — частина програми забезпечення депутатської діяльності. 

Обранці Тернопільської обласної ради торік могли надавати по 192,8 тис. грн допомоги: 126 тис. грн — для пов’язаних зі службою в Силах оборони людей, а решту — важкохворим дітям і дорослим, а також жителям у складних життєвих обставинах. Голова Богдан Бутковський мав майже вдесятеро більше — 1,88 млн грн. Однак, як він розподілив гроші, невідомо: ані звіту на сайті ради, ані інформації на його сторінці в Facebook немає. 

На Львівщині одноразову адресну допомогу жителям надають у межах комплексної програми соціальної підтримки окремих категорій громадян. Загальна сума, яку торік могли розподіляти депутати та керівництво ради, становить 16, 82 млн грн. Найбільшу частку 13,5% (2, 27 млн грн) міг виділяти Юрій Холод. Він виконує обов’язки голови ради. Першому заступнику голови ради Євгенові Гірнику передбачили 310 тис. грн, а кожному депутату — по 180 тис. грн. 

Згідно з інформацією з відповіді на запит, лише один депутат, Євген Буба (ЄС), мав залишок у 260 гривень, а решта розподілила всі суми до копійки. Депутатських звітів на сайті ради немає. 

Тим часом вінницькі обласні обранці мали трохи менше коштів — по 152 тис. грн. Тут цікава відмінність — бонуси мали навіть голови комісій. 

“Для надання головою обласної Ради грошової допомоги громадянам — в сумі 435 600 гривень, першим заступником голови обласної Ради — 246 840 гривень, заступниками голови обласної Ради по 232 320 гривень, головами постійних комісій обласної Ради по 210 540 гривень, керівниками фракцій обласної Ради та головою лічильної комісії обласної Ради по 203 280 гривень, депутатами обласної Ради — 152 460 гривень”, — повідомила рада у відповіді на запит.

Загалом понад 13 млн грн розділили на 3925 людей. 80% депутатського фонду пішли на лікування. Відзвітувати перед виборцями, зокрема і про ці кошти, обранці мали протягом депутатського тижня наприкінці січня, однак станом на кінець березня з 84 обранців лише 36 оприлюднили звіти на сайті ради. Наприклад, Дмитро Чаленко з “Української стратегії Гройсмана” розділив гроші на 184 людини (в середньому по 820 грн), а його однофракційниця і голова фінкомісії Галина Якубович у середньому видавала по 5 тисяч.

У звіті голови Вінницької облради Вячеслава Соколового йдеться, що найбільший розмір допомоги для однієї людини становив 50 тис. грн. А в середньому депутати виділяли по 4 тис. грн на особу. 

Обранці Черкащини мали змогу розподіляти 10 млн грн. З них мільйон — голова ради, ще один — його двоє заступників. Отже, сума коштів на одного депутата склала приблизно 130 тис. грн. Тут можна помітити традиційну проблему зі звітуванням, тож зрозуміти напрямки виділення коштів не вдалося. Так на сайті ради є звіт одного депутата — “слуги” Євгена Тарана, в якому він зазначив, що підготував документи й надав матеріальну допомогу на лікування виборцям і членам їхніх сімей з фонду депутата в сумі 109 595 грн. 

По 100 тис. грн мали депутати Чернівецької та Кіровоградської обласних рад. Виділяти гроші могли лише на матеріальну допомогу. А такий спосіб на Буковині депутатську допомогу отримала 331 людина, а Кіровоградська рада такої інформації не надала. Ба більше, тут заявили, що звітування депутатів про суми виділених коштів не передбачено.

Так само по сотні тисяч мали й Чернігівські обранці, однак могли скеровувати гроші на різні напрямки. Згідно з інформацією облради, трохи більше за третину від загальної суми тут віддали на адресну допомогу — 2,2 млн грн. На ремонт і закупівлю обладнання для закладів освіти — 1,4 млн грн, а для охорони здоров’я — ще понад 1 млн грн. 

Хмельницькі обласні депутати мали найменше коштів — приблизно по 50 тис. грн. Чіткої суми у відповіді на наш запит не надали, бо загальний фонд у 5 млн грн розподіляли в такий спосіб: 30% — голові облради Віолетті Лабазюк, 10% — заступникам Володимиру Гончаруку й Валентину Соколюку, а решту розділив депкорпус (61 депутат). Тут, до речі, найвищий розрив у спроможностях між рядовим обранцем та керівництвом — 30 разів. Майже такий самий дисбаланс, але зі втричі вищими сумами, має Івано-Франківська обласна рада. Кожен із обранців Прикрапаття міг видати матеріалки на 150 тис. грн, а голова ради — на 4,32 млн грн. Сумарно — 16 млн 850 тис. грн, які розділили між 2298 людьми. 

На Закарпатті обранці облради чітких квот не мали, проте визначені категорії людей могли попросити грошей, зокрема, й у депутатів. Згідно з відповіддю ОВА, в області видали 15,4 млн грн матеріальної допомоги за зверненнями 2308 осіб.

Мільйони в таємниці

Крім типових проблем із піаром на депутатських фондах і та розпорошенням грошей громади, що є чи не в усіх місцевих радах, які мають такі бюджетні видатки, обласні ради мають спільну проблему — перевірити, куди насправді витрачалися кошти, дуже важко. Частина рад у відповідях на наші запити прямо зазначила, що звітування депутатів про використання цих коштів узагалі не передбачене. Ба більше, існує парадоксальна ситуація: не депутати звітують про витрати, а навпаки — виконавчі органи влади мають інформувати про залишки коштів і їхнє використання.

Водночас окремі ради повідомили, що звітування обранців про депфонди все ж передбачене, як частина їхніх щорічних звітів перед виборцями. Важливо, що такі звіти за минулий рік вже мали бути оприлюднені на сайтах рад, якщо була зустріч-звіт із виборцями. А вона щонайменше раз на рік мусить відбутися. Передувати їй має публікація письмового звіту на вебресурсі ради. Реальність виявилася іншою — лише частина рад дотримується вимог і оприлюднює їх вчасно, тоді як інші не публікують звітів узагалі.

Це значна проблема, адже фактично депутати розпоряджаються мільйонними коштами, але можливість перевірити, як саме вони були використані, для громадськості залишається вкрай обмеженою.