Колесніченко Вадим Васильович

Ексдепутат Верховної Ради V-VII скликань від Партії регіонів.

У 2022 році суд призначив спеціальне провадження Колесніченку, оскільки він не з'являвся на судових засіданнях за обвинуваченням у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та розпалювання національної ворожнечі.

У 2021 році за указом Президента України на Вадима Колесніченка накладено санкції.

У 2017 році Колесніченко балотувався на так званих "виборах губернатора" анексованого Севастополя. Так звана “виборча комісія” не допустила його до реєстрації  “кандидатом в губернатори міста Севастополя”. 

У 2016 році призначений так званим радником зі спорту в анексованому Севастополі. 

У 2015 році суд дозволив ГПУ заочно засудити Колесніченка, який  підозрювався за ч. 2 ст. 110 і ч. 3 ст. 161 ККУ (умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України, розпалювання національної ворожнечі). Того ж року Колесніченка оголосили в розшук. 

У 2014 році написав заяву про складання депутатських повноважень. Того ж року Верховна Рада України позбавила Колесніченка депутатського мандата.

Після окупації Криму Росією призупинив членство в Партії регіонів та відмовився від депутатського мандата у Верховній Раді. Визнав Крим російським, зазначив, що отримав російське громадянство. 

16 січня 2014 року голосував за “диктаторські закони”, які передбачали кваліфікацію дій учасників акції протесту як екстремізм. Цього ж року колишній в.о. президента України, голова Верховної Ради України Олександр Турчинов намагався позбавити громадянства Колесніченка.

У 2014 році був одним з опонентів Євромайдану, учасників якого називав "гейропейцями", звинувачував країни ЄС та США в організаційній участі.

У 2013 році Колесніченко без дозволу та з пропагандистською метою розмістив у своїй брошурі статтю історика Пера Андерса Рудлінга “Війна чи воєнна злочинність?” Стаття є рецензією на книгу кандидата історичних наук Володимира В'ятровича "Друга польсько-українська війна". Також Колесніченко раніше без дозволу передруковував статті західних істориків: Пера Рудлінга, Тимоті Снайдера і Ґжеґожа Россолінського-Лібе та інших.

Колесніченко виступав із заявами щодо "жертв ОУН-УПА", вимагав ввести в українську мову слово "руський". Захищав "єдино правильну" версію Другої світової війни та організовував поїздки з червоним прапором на День Перемоги.

У 2013 році зареєстрував законопроєкт, який передбачав скасування євроінтеграційного курсу України. Того ж року створив міжфракційне депутатське об'єднання "Міжнародний антифашистський фронт". 

У 2012 році разом із фігурантом реєстру держзрадників Сергієм Ківаловим були співавторами закону “Про засади державної мовної політики”. Закон передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%, а саме це стосувалося російської мови у східних та південних областях України. У 2018 році  цей закон визнано неконституційним. 

У 2012 році обрано депутатом до 225 одномандатного виборчого округу міста Севастополя від Партії регіонів. На той час був головою підкомітету з питань звільнення суддів і реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

У 2011 році разом депутатом від Партії регіонів Олександром Єфремовим готували законопроєкт про заборону українським громадським організаціям одержувати  фінансову допомогу від іноземців. 

У 2010 році будучи народним депутатом паралельно балотувався до Севастопольської міської ради від Партії регіонів, обрано, але не отримав мандат, що є імітацією балотування. Використання технології паралельного балотування дозволяє провести своїх людей на місця. Того ж року Віктор Янукович надав Колесніченку звання “Заслуженого юриста України”. 

У 2007 році обрано народним депутатом до Верховної Ради 6 скликання від Партії регіонів. 

У 2006 році обрано народним депутатом до Верховної Ради 5 скликання від Партії регіонів. На той час був заступником голови Севастопольського міського відділення Партії регіонів з ідеології.

Був помічником народного депутата 4 скликання Заічка Віктора (Блок "За єдину Україну!") на громадських засадах.

Засновник громадської організації "Центр адміністративного та судового переслідування нацистських злочинців".

З 1992 по 1999 роки  працював юристом у державних та приватних підприємствах.

У 1995 році отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

У 1992 році завершив Харківську юридичну академію за спеціальністю правознавство.

З 1989 по 1991 роки був головою контрольної комісії Ялтинського міськкому Комуністичної партії України.

З 1985 по 1989 роки працював в органах МВС УРСР.

У 1982 році був першим секретарем Володимир-Волинського міськкому ЛКСМУ.

У 1981 році завершив Уманський сільськогосподарський інститут за спеціальністю вчений-агроном.

 Фігурант бази Миротворець

Народився  21 березня 1983 року в м. Умані, Черкаської області.