Кива Ілля Володимирович

Опис політика

У 2019 році балотувався на посаду Президента України від "Соціалістичної партії України" як її член. У тому ж році увійшов до виборчого списку "Опозиційної платформи "За Життя!".

Полковник МВС. Співзасновник “Всеукраїнського союзу ветеранів АТО”. Від 8 липня 2017 року - голова Соціалістичної партії України. Його призначення оскаржує в судовому порядку Сергій Каплін, що вважає себе легітимним головою партії.

У 2016 році балотувався у народні депутати на довиборах до ВРУ по 183 округу (частина м. Херсон та Білозерський район) як самовисуванець.

У грудні 2014 року наказом міністра Авакова призначений заступником начальника УМВС України в Донецькій області, потім був переведений на аналогічну посаду у Херсонську область. У 2015 році очолив Департамент протидії наркозлочинності. У 2016 році звільнений з цієї посади.

У 2014 році був одним з керівників “Правого Сектору” та довіреною особою Дмитра Яроша на виборах президента-2014.

У 2013 році балотувався до ВР України 7-го скликання по 223 округу (Шевченківський район м.Києва) як самовисуванець.

Працював директором та головним бухгалтером ТОВ “Укрсвязьмонтаж”, очолював “Міжнародний благодійний фонд Визволення”, працював заступником начальника управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області, заступником начальника відділу у Службі автомобільних доріг Київської області. Деякий час працював на Донецькій залізниці.

У 6-му скликанні ВРУ працював помічником на громадських засадах депутата-регіонала Равіля Сафіулліна.

Закінчив НЮУ ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю “правознавство” та НАВС України за спеціальністю “право”. Також навчався у ПНПУ ім.Короленка (педагог-психолог) та Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі (кваліфікація “технік-механік”).

Під час роботи заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області був звинувачений у хабарництві.

У грудні 2013 року Октябрський суд Полтави визнав Киву винним у хабарництві. Наступного року суд переглянув вирок та застосував закон України про амністію. В якості начальника ДПН МВС України публічно допустив можливість позасудового покарання злочинців. Дозволяв собі дискримінаційні висловлювання на адресу ЛГБТ, людей, що вживають наркотики, жителів окупованих територій, а також щодо розголошення персональних даних. Допускав порушення принципів презумпції невинності. Носив табельну зброю без кобури, що порушує правила її використання. Є фігурантом журналістського антикорупційного розслідування щодо створення напівзаконного формування в рамках Національної Поліції.

Офіційна передвиборча програма кандидата.