2025 рік в українській політиці можна описати як “великі зміни без великих сподівань”.
З одного боку, ми отримали новий Кабмін, нового генпрокурора, а “всесильного голову ОП” зрештою відправили у відставку. З іншого — вперше з початку повномасштабної війни Україна побачила масштабні протести, які відбулися через наступ на незалежність Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури влітку, що супроводжувався одним із найганебніших голосувань у Раді.
Згодом країна дізналася про масштаби корупції в енергетиці, яку очолювали наближені до президента особи. Вкупі з поверненням графіків відключення світла та важкими й виснажливими переговорами про завершення війни політична ситуація нагадує гойдалки: хто завгодно може втратити свою посаду, а ризиковані вибори під час воєнного стану почали сприймати як чи не єдине вирішення всіх проблем.
Рух ЧЕСНО проаналізував статистику переглядів профілів на ПолітХабі — однієї з найбільших в Україні бази даних про політиків, — щоб з'ясувати, ким українці найбільше цікавились у 2025 році.

№ 1 Андрій Парубій
Найбільш популярною стала біографія колишнього спікера Верховної Ради та нардепа кількох скликань Андрія Парубія, який загинув внаслідок замаху у Львові наприкінці серпня. Упродовж своєї політичної кар'єри Парубій здобув повагу як серед союзників, так і серед політичних опонентів, що для української політики є рідкістю. Вже в жовтні президент Володимир Зеленський посмертно присвоїв йому звання Героя України.
Сам Парубій був прикладом політика із проукраїнськими переконаннями, який упродовж своєї кар’єри лишався постійним опонентом проросійських сил в Україні. Як у стінах парламенту, коли регіонали та комуністи проштовхували “харківські угоди”, так і під час велелюдних протестів, коли Парубій був комендантом Самооборони Євромайдану.
№ 2 Анна Скороход
Шлейф скандалів тягнеться за нардепкою Анною Скороход фактично з моменту обрання народною депутаткою. Однак 2025 рік став для неї своєрідною “кульмінацією” перебування у Верховній Раді, тож не дивно, що вона опинилась у цьому списку.
Наприкінці року НАБУ та САП повідомили депутатці про підозру у вимаганні хабаря в розмірі 250 тисяч доларів. Згодом також опублікували відео, де Скороход у грубій формі погрожувала бізнесменам у стилі 90-х та видала вже крилату фразу: “Я вам тут что бл*ядь, баночка джина или кто?”.
На додачу Скороход фігурувала і на сумнозвісних “плівках Міндіча”, опублікованих у ході розслідування НАБУ та САП про корупцію в енергетиці (операція “Мідас”), де нардепку згадували фігуранти справи як людину, від якої можна подати запити.
У жовтні ця народна обраниця також увійшла до списку нардепів, які висували американського президента Дональда Трампа на Нобелівську премію миру, щоб показати "свою лояльність та прихильність".
Окрім цього, Скороход регулярно з’являлась у ЗМІ з критикою Збройних сил та мобілізації в Україні, звинувачувала 30-ий корпус морської піхоти в призначенні на посади командирів бригад родичів високопоставлених генералів, які призводить до великих втрат у своїх підрозділах. Через це військові навіть погрожували судитись зі Скороход.
№ 3 Валерій Токар
Історія Валерія Токаря є унікальним кейсом в українській політиці. Маловідомий бізнесмен, якого в ЗМІ пов’язували з одіозним міністром енергетики та екології часів Януковича Едуардом Ставицьким, прославився під час повномасштабної війни завдяки ТікТоку. Там він позиціонував себе як голова партії “Гарант” і “майбутній президент України”.
У 2025 році Токарем зацікавились правоохоронці. Як з’ясувалося, він торгував "прохідними позиціями" у списку його партії. Токаря спіймали на отриманні хабаря в розмірі 160 тисяч доларів за мандат нардепа. Хто і навіщо хотів придбати місце в фактично неіснуючій партії з нульовими шансами пройти до парламенту — невідомо, однак правоохоронці розцінили такі дії Токаря як шахрайство і вручили йому відповідну підозру.
На додачу в СБУ також заявили, що контент Токаря в соцмережах, завдяки якому і здобув “відомість”, фейки про ЗСУ та політичну ситуацію в Україні, а також поширював кремлівські наративи.
№ 4 Руслан Кравченко
Карколомна кар’єра Руслана Кравченка в останні роки у когось може викликати подив, але насправді наймолодший генпрокурор в історії України став відомим ще задовго до свого призначення на посаду. Він вів одні з найбільш резонансних справ після Євромайдану і початку війни на Донбасі, зокрема справу спецроти МВС "Торнадо" та президента-втікача Віктора Януковича.
Але найбільший кар’єрний зліт Кравченка стався вже за часів президента Володимира Зеленського та “Слуги народу”. Кравченка спочатку призначили головою Київської обласної ОДА. Менше ніж за рік він перейшов на посаду в Державній податковій службі. А вже за пів року став генеральним прокурором — ця посада була вакантною понад рік до його призначення.
Однак попри, на перший погляд, солідний послужний список, кандидатура Кравченка була далека від бездоганності. До призначення він подавався почергово на голів САП і НАБУ, двічі не пройшовши співбесіду на доброчесність.
Попри застереження громадянського суспільства, Кравченко став генпрокурором, і майже одразу в Україні розпочалась ціла кампанія з дискредитації антикорупційних органів, яка супроводжувалась обшуками, арештами детективів за натягнутими підставами та ганебним законом у Верховній Раді. За даними Центру протидії корупції, саме Кравченко відігравав ключову роль серед посадових осіб, які "виконували політичні замовлення зі знищення НАБУ і САП".
Після скандалу з НАБУ та повідомлень про можливу відставку Кравченко виступив з публічною заявою, погрожуючи “прийти за кожним, хто працює проти мене”. Цей його крок викликав обурення не тільки в Україні, але й у ЄС, де попри традиційну обережність в оцінці персоналій закликали змінити підхід до обрання кандидатур на посаду генпрокурора.
№ 5 Юлія Свириденко
Нова прем’єр-міністерка Юлія Свириденко є вже “старожилом” українського уряду. Ще до початку повномасштабного вторгнення, вона очолювала Міністерство економіки, паралельно бувши і першою віцепрем'єркою. Свою кар’єру на державній службі Свириденко розпочала в Чернігівській ОДА, де була заступницею та в.о. голови.
Однак злет Свириденко нерозривно пов’язаний із перебуванням на посаді заступниці голови Офісу президента Андрія Єрмака з економічних питань, що відкрило їй дорогу на посаду міністерки. Втім, через загалом низьку суб’єктність Кабміну, сама Свириденко для широкого загалу була маловідомою до свого призначення.
Хоча оновлений Кабмін намагалися подати як перезавантаження уряду, в українському суспільстві такі “рокіровки” сприйняли без особливого ентузіазму. Адже більшість міністрів попереднього уряду зберегли свої посади або просто перейшли на інші та мали той чи інший зв’язок із Єрмаком.
Не додає впевненості в новому уряді й відсутність чіткого публічного плану уряду. А також скандал із “плівками Міндіча”, де фігурували двоє міністрів: Світлана Гринчук та Герман Галущенко.
Після звільнення Єрмака уряд Свириденко перебуває в підвішеному стані. З одного боку, це можливість відновити втрачену суб’єктність, з іншого — кадровий голод, пусті міністерські посади та наростаючі проблеми в економіці роблять Кабмін нестійким.
№ 6 Ірма Крат
Ірма Крат це живе свідчення підходу “будь-який розголос — це все одно розголос”. Скандальна блогерка, відома своїми епатажними та сумнівними вчинками, журналістка за освітою, Крат перейшла з медіа до навколополітичного ще в 2012 році, коли балотувалась до Верховної Ради як мажоритарниця-самовисуванка в Полтавській області.
Далі діяльність Крат окрім як словом “неоднозначна” важко назвати: вона виливала помиї на мера Ніжина, була учасницею Революції гідності, перебувала у полоні бойовиків “ЛДНР”, де, за даними ЗМІ, робила заяви, вигідні російській пропаганді.
Після звільнення з полону вона з коктейлями молотова вимагала звільнення Надії Савченко з РФ, звинувачувала Петра Порошенка та СБУ в тому, що вони підіслали їй “агента, який її звабив”. А в 2021 році напала на нардепа від "Слуги народу" Микиту Потураєва “на знак протесту проти відкриття ринку землі”.
Після арешту олігарха Ігоря Коломойського Крат до сьогодні виступає на його підтримку і регулярно ходить у суд, де виступає із закликами звільнити олігарха зі словами: "Якщо суддя хоче, щоб Путін заплакав, то Коломойського треба відпустити".
№ 7 Денис Комарницький
Прізвище Дениса Комарницького останні п'ять років було фактично співзвучним із забудівельною корупцією в Києві. У ЗМІ його називали не інакше як “смотрящим за Києвом” від Офісу президента, на цій “неофіційній посаді” в Києві він замінив Вадима Столара, який був “смотрящим” за попередньої влади.
Комарницький тривалий час вибудовував зв’язки і бізнес-мережу — ще з часів мера Леоніда Черновецького, ба навіть двічі ставав депутатом Київради від його партії. Реалізувати “потенціал” Комарницькому вдалось вже після приходу до влади Володимира Зеленського та призначення Андрія Єрмака головою Офісу президента.
Фірми, пов’язані з Комарницьким, несподівано почали вигравати мільярдні тендери на будівництво від влади Києва. На додачу він був тісно пов’язаний бізнес-інтересами з наближеним до Офісу Миколою Тищенком, якого журналісти навіть зафіксували за розвантаженням невідомих коробок з автівки Комарницького, які нардеп заносив до ОПУ.
У 2025 році НАБУ та САП викрили Комарницького на масштабній схемі з незаконного привласнення столичної землі – так звані “туалетні схеми”. Формально бізнесмен поза політикою, Комарницький на плівках НАБУ впевнено давав вказівки депутатам та узгоджував порядок денний Київради. Втім, у типовій українській манері, Комарницький зумів виїхати з країни і насолоджується життям у Європі.
№ 8 Олександр Бевз
Юрист за освітою та професією, Олександр Бевз у 2025 році за своєю діяльністю радше нагадує дипломата, аніж правника, його прізвище регулярно фігурує в складі українських делегацій до Стамбулу чи Вашингтону щодо мирного врегулювання російсько-української війни. На додачу саме Бевз донедавна був основним коментатором для ЗМІ ходу переговорів про завершення війни. І все це на “скромній” посаді позаштатного радника голови Офісу президента Андрія Єрмака.
Після звільнення останнього статус Бевза залишається під питанням, адже формально з відставкою голови ОП свої повноваження складають і радники. Однак за даними ЗМІ, окремі люди на цих посадах, як і сам Бевз, досі працюють в Офісі та отримали нові посади.
Сам Бевз потрапив до Офісу президента завдяки зв’язкам, він навчався та закінчив факультет права КНУ ім. Тараса Шевченка разом із двома іншими майбутніми радниками глави ОП: Дарією Зарівною та Владиславом Власюком. На додачу до цього Бевз у 2016 році був експертом в Офісі ефективного регулювання BRDO, головою якого на той момент значився майбутній прем’єр Олексій Гончарук.
№ 9 Петро Порошенко
П’ятий президент Петро Порошенко вже традиційно потрапляє до річного топу “ПолітХабу” Руху ЧЕСНО за кількістю переглядів, що є зовсім не дивним, адже він досі залишається найбільш виразним опонентом Володимира Зеленського і найбільшою опозиційною фігурою до влади. В цьому році протистояння влади та Порошенка вийшло на новий рівень, а сам він перейшов від стриманого опонування до відкритої критики та боротьби в судах.
На початку року Зеленський затвердив персональні санкції проти Порошенка, які також були направлені проти низки олігархів і бізнесменів. Санкції фактично позбавляли нагород і накладали заборону на користування активами, через що Порошенко подав до суду та навіть, за даними ЗМІ, організував бізнесове розлучення зі своєю дружиною Мариною Порошенко, щоб обійти санкції через поділ майна. Наразі справа про санкції перебуває на розгляді Верховного суду.
Крім цього, навесні правоохоронці оголосили про повернення до розгляду “вугільної справи” проти Порошенка, за якою п’ятому президенту інкримінують державну зраду. За даними “Української правди”, курував цю справу Андрій Портнов. У жовтні суд почав розглядати цю справу.
Однак у судових боях Порошенка не обійшлось і без невеликих перемог. У листопаді після тривалого розгляду в апеляційному адміністративному суді він виграв справу про заборону виїзду депутатів за кордон. Таким чином суд визнав незаконною постанову Кабміну, яка не дозволяла народним депутатам залишати країну без дозволу керівництва.
№ 10 Світлана Гринчук
Останньою в нашому списку є Світлана Гринчук, донедавна міністерка енергетики України, одного з найважливіших відомств в умовах війни та хиткої ситуації в енергетиці через російські обстріли.
У 2025 році Гринчук перейшла до Міненерго з Мінекології, але вже за кілька місяців була звільнена через фігурування в розслідуванні НАБУ (операція "Мідас") щодо корупції в енергетиці.
За даними слідства, Гринчук тісно пов’язана з уже колишнім міністром юстиції Германом Галущенком, який був у близькому оточенні Тимура Міндіча, а також мав зв’язки з одіозним Андрієм Деркачем. Гринчук, за даними прокуратури, щонайменше тричі ночувала у Галущенка вдома. Вона також була заступницею Галущенка в той час, коли він сам очолював Міністерство енергетики.
Разом із тим на державній службі Гринчук перебувала вже давно. Ще в 2016 році вона очолювала департамент з питань зміни клімату та збереження озонового шару у Мінекології, згодом стала радницею прем’єра Гончарука та після невеликої паузи повернулась до Мінекології, де була заступницею міністра Руслана Стрільця.
Нагадаємо, минулого року топ-10 ПолітХабу увійшли переважно військові експерти та політки, пов’язані з повномасштабною війною.
Поділитись