55 нардепів вийшли із фракції “Слуга народу” за сім років — ЧЕСНО

33 депутати “Слуги народу” вийшли з фракції, бо склали мандати. Зокрема деякі, щоб стати міністрами чи отримати інші посади.  

Водночас 22 “слуг” вийшли з монобільшості самостійно через внутрішньопартійні незгоди чи були вигнані через різноманітні скандали, утім залишились працювати у Раду. Більшість із них — саме мажоритарники. Те що мажоритарники частіше за списочників залишають провладні фракції доволі логічно — адже списочник ризикує мандатом, коли у разі виходу з фракції щодо нього можуть застосувати процедуру відкликання. 

У Раді-9 мажоритарників-“слуг”, яких виключили з фракції після корупційних й інших скандалів, прийняли до себе депутатські групи, які згідно з аналізом ЧЕСНО часто голосують за синхронно із монобільшістю. 

Семеро “слуг” у такий спосіб врешті опинились у проросійській групі “Відновлення України”, фактично рятуючи її від розпаду (адже для існування депутатської групи потрібно хоча б 17 членів). Ще троє — у групі “За майбутнє”, що складається з депутатів-мажоритарників. 

Виходить замкнене коло. Депутат, від якого публічно відмовилася партія влади, насправді залишається в тому ж самому таборі, лише під іншою вивіскою. Публічний скандал коштує йому місця у фракції, але не впливу, тож влада не втрачає його голос.

Водночас решта екс-”слуг” обрала шлях позафракційних. Серед них зокрема депутати “групи Разумкова” — Людмила Буймістер, Роман Соха, Дмитро Микиша, а також сам ексспікер Ради й перший номер у списку “Слуги народу” на виборах 2019 року Дмитро Разумков. 

Як показує аналіз голосувань, для “слуг”-вигнанців вихід із фракції не завжди означає зміну політичної позиції. Так, деякі нардепи, залишивши лави “Слуги народу”, стали підтримувати рішення в Раді навіть частіше. Наприклад, така тенденція помітна в голосуваннях Олега Воронька, який перейшов у “Відновлення України” (72% голосів за вже після виходу з монобільшості проти 43% під час членства у фракції), Богдана Торохтія, який опинився в “За майбутнє” після виключення зі “Слуги” через відпочинок за кордоном під час війни, Олександра Юрченка, якого виключили через корупційну підозру (став голосувати за навіть на 10% частіше). 

Читайте також: “Слугу народу” покинули 4 з 13 мажоритарників, обраних від Києва

Стала частіше підтримувати рішення” і Марʼяна Безугла, яка сама вирішила написати заяву про вихід зі “Слуги народу” у 2024 році через конфлікт з колегами в оборонному комітеті. Через два роки вона повернулась у фракцію. Будучи позафракційною, Безугла тисла кнопку “за” в 70% випадків, тоді як під час членства у “Слузі народу” цей показник в неї був на рівні 53%. 

Вихідці зі "Слуги народу" так само часто голосують синхронно за із монобільшістю під час ключових для влади голосувань. Та ж Марʼяна Безугла будучи позафракційною проголосувала і за бюджет, і за ліквідацію НАБУ і САП і за зміну уряду. Підтримали ці рішення і колишні “слуги” Роман Іванісов, Олександр Юрченко та Богдан Торохтій. А Микола Тищенко віддав свій голос на підтримку ідеї перезавантаження уряду, а під час інших проаналізованих ключових голосувань був відсутній.   

Водночас не підтримують такі ключові для влади рішення ті із колишніх “слуг”, хто свого часу увійшов до групи Разумкова. Зокрема за бюджет на 2026 рік вони навіть голосували проти. 

Рідше стали голосувати за після вигнання також ті, хто почав прогулювати чи втік з України. Бо тоді парламентар узагалі став менше голосувати й зʼявлятися в Раді, як-от нардеп-утікач Артем Дмитрук чи нардепи під вартою Олександр Дубінський і Євгеній Шевченко. Рідше став голосувати зеленою кнопкою після виключення зі “Слуги народу” й Микола Тищенко, який провів кілька місяців під домашнім арештом у справі про незаконне затримання військового.