Луцький Максим Георгійович

Ректор Національного авіаційного університету України (НАУ), який балотувався від ОПЗЖ, а раніше представляв у парламенті БЮТ та “Партію регіонів” (5-те і 6-те скликання). Голосував за пролонгування чф рф у Криму (Харківські угоди). Кум та соратник міністра-втікача, держзрадника Дмитра Табачника.

У 2023-му ректор НАУ Луцький погрожував голові ОСББ, який не підписував погодження на приватизацію житла одному з освітян. При цьому освітянин не проживав у цьому ЖК протягом належних 5 років. Записи погроз оприлюднили журналісти BihusInfo. Також розслідувачі знайшли свідка, яка звинуватила родину Луцького у знесенні будинку його сусідки в Конча-Заспі поки та була за кордоном. За словами свідка, Луцький раніше намагався купити цю ділянку. Сам ректор свою причетність до цього заперечує.

У січні 2021 року Луцький повернувся в НАУ – тепер вже на посаду ректора. Опоненти Луцького називали вибори ректора, на яких той переміг, неконкурентними й незаконними: участь у них взяли всього три людини – Луцький та його соратники, і в цей час оскаржувалось звільнення його попередника Володимира Ісаєнка. Луцький став ректором НАУ попри те, що підпадав під закон про люстрацію. Повернувся до університету він якраз після приходу на посаду міністра освіти Сергія Шкарлета – прибічника Табачника, ймовірно, близького і до Луцького. 

Цього ж року став “переможцем” антипремії “Академічна негідність року” від спільноти українських науковців у номінації “Токсичний ректор” — за загрозу відчуження земель під забудову та звільнення провідних кадрів. З Луцьким пов’язують також історію з відрахуванням голови студради НАУ Володимира Падєріна, який виступав проти забудови територій вишу.

Луцького  звинувачували в організації корупційних схем на забудовах. Про це повідомляло Слідство.Інфо. При чому організацію цієї схеми він розпочав ще коли був заступником міністра освіти у 2007 році. Тоді НАУ підписав інвестиційну угоду на будівництво житлових будинків на університетських землях. Згодом там виріс ЖК на понад 1000 квартир. Забудовник обіцяв передати університету 10% від загальної площі квартир і своїм коштом розробити проєктну документацію на будівництво. Натомість НАУ витратив майже 9 млн грн на розробку документів, і погодився отримати лише 4% квартир. Забудовником виступила компанія ТОВ “ФК Толока”, де працювала ексдружина Луцького — Олена Савицька. 

Зрештою у цих новобудовах у Луцького з’явилось 18 квартир, які він згодом передав ексдружині нібито за неповернуті борги. Луцький будь-який зв’язок із забудовником і корупційні звинувачення заперечує.

У 2019 році Луцький невдало балотувався до Верховної Ради (9-го скликання) від ОПЗЖ (округ №222 – Солом’янський район Києва).

У 2018 році перейшов до Національної Академії керівних кадрів культури й мистецтв, де обіймав посади завідувача кафедри гуманітарних дисциплін та проректора з науково-педагогічної роботи та питань соціально-економічного розвитку і з наукової роботи та міжнародних зв’язків. 

У 2016 журналісти “Наші Гроші” встановили, що з 2009 року у НАУ нав’язували студентам форму, яку вони мали купувати у пов’язаної з Луцьким компанії по 250 доларів за комплект. 

У 2015-му невдало балотувався до Київміськради від ОПЗЖ (округ №104).

У жовтні 2014-го на виборах у Раду Луцький проводив серед студентів НАУ агітацію за кандидата Дмитра Андрієвського ("Блок Петра Порошенка"). Андрієвський це заперечував.

У 2014 році Луцький став проректором НАУ.

У 2013 році президент-держзрадник Віктор Янукович призначив Луцького на посаду голови Солом'янської РДА Києва. Через рік, у березні 2014-го в.о. президента Олександр Турчинов звільнив Луцького з посади. Він же запевняв, що сам у лютому подав заяву про відставку на тлі подій на Майдані.  

У 2013 році отримав вчене звання професора кафедри безпеки інформаційних технологій НАУ.

Восени 2012 року балотувався до Верховної Ради (7-го скликання) від “Партії регіонів” у Солом’янському районі Києва (округ №222). Виборча кампанія Луцького супроводжувалась гречкосійством та незаконною агітацією: він роздавав киянам шампанське і безплатні ліки зі своїм портретом та продпайки. Також змушував студентів та співробітників НАУ брати за своїм місцем проживання відкріпні талони й потім голосувати за нього на 222 окрузі, погрожуючи виселенням з гуртожитків і відрахуванням. Та попри це програв вибори кандидату Дмитру Андрієвському (БЮТ).

Цього ж року здобув ступінь доктора технічних наук, призначений радником прем'єра Миколи Азарова з питань освіти, наукової діяльності та інновацій (на громадських засадах).

У 2010-2012 вдруге був народним депутатом Верховної Ради (6-го скликання). Голосував за Харківські угоди. Був першим заступником, а згодом головою Комітету з питань науки й освіти. 

2010 став заступником по фінансових питаннях голови молодіжного крила “Партії регіонів” - “Молодих регіонів”. Був членом партії. Згодом в інтерв’ю Луцький виправдовувався, що «всі тоді там були».

У 2009 Луцький заявив про два замахи на себе: нібито обстріляли його службовий автомобіль, але в обох випадках салон авто залишився непошкодженим і жодна з куль не зачепили ані водія, ні Луцького. За однією з версії обидва замахи було інсценовано. Луцький же пов’язував замахи з конкуренцією на посаду першого проректора і звинуватив у цьому брата ексректора НАУ Віталія Бабака Сергія Оніщенка та Юрія Симоненка. Симоненко провів сім років у СІЗО, його вина так і не була доведена. У 2014-му прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження проти Луцького та слідчого щодо фальсифікації матеріалів справи. 

У 2008-2010 був першим проректором НАУ з міжнародних зв'язків.

У 2008 році Табачник хрестив молодшого сина Луцького – Дмитра.

У 2007 невдало балотувався до Верховної Ради (6-го скликання) від «Партії Регіонів» (№182 у списку).

З листопада 2007 по січень 2008 року заступник Міністра освіти й науки України Івана Вакарчука.

У 2007 році отримав звання доцента.

У 2006 році Луцького обрано нардепом до Верховної Ради 5-го скликання від "Блоку Юлії Тимошенко" (№48 у списку), однак того ж року перейшов в "антикризову коаліцію", ядром якої була “Партія регіонів”. Був головою підкомітету з питань фахової освіти, головою Спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації.

У 2004-2006 був проректором з корпоративного управління НАУ. 

У 2004-му здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.

У 2002-2004 був директором окремого структурного підрозділу НАУ “Сервісний центр”.

У 2001-2002 працював першим заступником голови управління ЗАТ СК "Українські резерви".

Має вищу освіту. У 1998 році закінчив Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” за спеціальністю “Комп’ютерні та інтелектуальні системи та мережі”. У 2001 там же закінчив аспірантуру. У 1990-х Луцького нібито було засуджено за ч.3 ст.213 КК УРСР (збут або зберігання з метою збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом) нібито за крадіжку комп’ютерів з КПІ. Сам Луцький ці звинувачення відкидає.

Народився 4 червня 1976 року в Києві, в родині науковців. Батько Георгій Михайлович — професор КПІ, мати Неллі Митрофанівна — науковий співробітник Інституту кібернетики НАН України.