Мільярди на “доручення виборців”: як Київрада встановила рекорд депутатських фондів

Депутатський фонд як бюджет Броварів

Депутатські фонди столичних обранців дають фору усім іншим містам країни. Торік на одного представника Київради припадало по 15 млн грн. Ці рекордні обсяги виникли не одразу. Почалося все в далекому 2020-му з якихось “нещасних” 228 млн грн на всіх — саме цю суму планували витратити на виконання доручень виборців у 2025-му, коли ухвалювали Програму вирішення депутатами Київської міськради соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм та доручень виборців на 2021–2025 роки. Тобто тоді передбачали по 1 млн на обранця і ще 108 млн на забезпечення діяльності громадських приймалень депутатів. 

Де-факто, ухвалюючи торішній столичний бюджет (Додаток 7), сума на програму зросла вп’ятеро: по 5 млн обранцеві на виборців і ще 169 млн на приймальні. Цього виявилося замало, тож у жовтні 2025-го Київрада значно підвищила ці витрати — до 1 млрд 800 млн грн, тобто до 15 млн на кожного депутата. А роботу приймалень обрахували вже в 187 млн. Разом — майже річний бюджет Броварів, або майже всі гроші, які депутати Київради заклали в бюджет-2026 на підтримку ЗСУ.

78 обранців підтримали збільшення депутатських фондів. Лише троє не голосували за це рішення (усі — представники “Європейської солідарності”): Сергій Артеменко, Олександр Супрун і Вікторія Пташник. У коментарі Руху ЧЕСНО депутатка повідомила:

“Я принципово не голосую за збільшення розміру так званих депутатських фондів, бо не вірю, що всі депутати ефективно розпоряджаються цими коштами. Розмір коштів, які можна роздавати як матеріальну допомогу, постійно зростає, і це ще називають красиво “виконання доручень виборців”. Насправді в переважній більшості випадків це просто неефективне витрачання бюджетних коштів. Хоч зараз і не виборчий період, але багато депутатів вважають, що виділяючи матеріальну допомогу, вони забезпечують собі майбутні голоси на виборах.Прикро, що це відбувається за рахунок коштів, які їм не належать, бо це кошти київського бюджету, і ними можна було б розпоряджатися набагато ефективніше. Особливо під час війни”.

І справді ситуація з депутатськими фондами столиці виглядає як приклад класичного “гречкосійства” — використання адмінресурсу для досягнення своїх політичних цілей. Єдине — дата виборів ще не оголошена, але електоральний ґрунт вже добряче всипаний бюджетними добривами. Очевидно, що такі мільйонні бюджети в руках чинних обранців значно підвищують їхні шанси на обрання в наступному скликанні. Бо ж як інакше виборцю подякувати депутату за допомогу, якщо не голосом “за” в бюлетені? 

Отож, із 78 обранців 38 використали 100% коштів фонду на виділення матеріальної допомоги, тому й не дивно, що саме вони виступили прибічниками розширення програми. Працювали в поті чола, бо ж від часу голосування до кінця бюджетного року залишилося трохи більше як 2 місяці. І встигли, бо загальний рівень освоєння коштів становив 94,35%. 

Інформація про стан виконання Програми вирішення депутатами Київської міської ради соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм та доручень виборців на 2021–2025 роки за 2025 рік

Згідно з цією інформацією, 126 млн грн залишилися невикористаними. Найнижчі відсотки — у представників фракції “Голос”: Олександра Лінчевського (24,8%) та Максима Нефьодова (20,6%), позафракційного Костянтина Богатова (16,4%) та представниці ЄС Вікторії Пташник (21,8%). У коментарі ЧЕСНО депутатка пояснила, що й справді усіх передбачених коштів не використовує:

“Я не вважаю чесним штучно збільшувати витрати зі свого депутатського фонду, як і не підтримую надання матеріальної допомоги за рахунок бюджетних коштів всім підряд. Стараюсь виділяти кошти або на фінансування медичних чи освітніх закладів, або виділяю кошти у вигляді матеріальної допомоги  учасникам бойових дій та родинам загиблих Героїв. Бо хто ще як не військові мають бути в пріоритеті? Ми за законодавством не можемо перерахувати кошти з депутатського фонду безпосередньо військовій частині чи батальйону, тому доводиться виділяти кошти у вигляді допомоги на кожного учасника бойових дій. Військові потім, як правило, між собою скидаються цими коштами і закуповують щось необхідне разом. На руки, після вирахування податків, кожен УБД може отримати максимально біля 70 тис грн.”. 

Широке охоплення електорату

Четверо депутатів: Богдана Тимощук (ВО “Батьківщина”), Олексій Окопний (ЄС), Михайло Наконечний і Юлія Уласик (позафракційні, колишні ОПЗЖ) всі до копійки 15 млн розподілили між виборцями. У соцмережах вони не надто активні і звітів про діяльність у 2025-му році станом на час створення матеріалу не оприлюднили. Тож дізнатися, скільком людям допомогли ці депутати, на жаль, не вдалося. А було б цікаво подивитися, яка кількість киян звернулася до них за “виконанням доручень виборців”, адже виходить, що всі виборці округу наказали чи попросили (залежно від того, які в них стосунки) віддати півтора десятка мільйона частині електорату. І зовсім не доручали розв’язувати комунальні, дорожні чи освітні проблеми. Навряд чи таких немає на окрузі. 

Та не всі такі “скромні”. Більшість депутатів і гроші роздають, і активно розповідають про це в соцмережах. Приміром, у депутатському фонді Володимира Слончака від “Батьківщини”, який також є фігурантом “плівок Комарницького”, залишилося лише 2800 грн. Решту коштів чоловік спрямував на матеріальну допомогу. Як засвідчує його сторінка в Facebook, Слончак роздає гривні під час прийому громадян. Тих, кому “матеріалку” погодили, просить приходити “у призначений час, щоб уникнути черг і натовпу”. 

Крім того, він і сам іде до людей. Наприкінці жовтня роздавав пакунки в брендованих пакетах зі знайомим логотипом для ВПО та родин ветеранів. Ніби й Київ вибирає, а ніби й “сердешну” партію. 

Ідентичні пакети засвітилися на фото Ігоря Галайчука — ще одного представника ВО “Батьківщина”. Пакунками обдаровували на Різдво внутрішньо-переміщених осіб. Цей депутат, щоправда, витратив на матеріальну допомогу 11 млн грн.

 Олеся Самолудченко від “Єдності Олександра Омельченка” теж розподілила майже всі гроші фонду на “матеріалку”. Середній чек допомоги — 1970 грн, але охоплення широке. У звіті за 2025-ий зазначила коротко:

“Надано матеріальну допомогу незахищеним верствам населення — 7584 громадянам, на загальну суму 14 946 072,60 грн”. 

У фонді Олександра Бродського — голови комісії з питань житлово-комунального господарства залишилися невикористаними 26 тис. грн, а решту з 15 млн він скерував на матеріальну допомогу. Схоже, саме вона в купі конвертів на столі депутата під час прийому. 

Фотоколаж із Facebook-сторінки депутата Київради Олександра Бродського

У коментарях люди дякують за допомогу, інші ж цікавляться, коли вона буде, а до приймальні вишиковується черга. 

Черги були й під приймальнею Анатолія Шаповала від ВО “Батьківщина”, що закономірно, адже він роздав майже 11 млн грн за рік. 

Такий самий натовп був і під приймальнею вже згаданого Ігоря Галайчука, де він разом із “друзями та колегами, народним депутатом України Іваном Крульком та чарівною заступницею голови київської “Батьківщини” Наталією Ромашовою, привітали малозабезпечених мешканців Голосіївського району з наступаючими Великодніми Святами”. 

Як бачимо, для частини депутатів виконання доручень виборців фактично звели до надання матеріальної допомоги. Це не означає, що кияни інакше ніж завдяки депутатові не могли її отримати. Зовсім навпаки. В місті діє програма “Турбота. Назустріч киянам”. Віталій Кличко повідомив, що торік обсяг виплат перевищив 3 млрд грн, у межах міських програм соціальної підтримки в 2025 році виплатили понад 1 млрд грн киянам-захисникам і захисницям — на лікування, матеріальну допомогу та підтримку родин військових. 

Депутатське будівництво

Київські обранці не тільки паралельно виконували функції департаменту соцзахисту, але й освіти та житлово-комунального господарства. Саме на ці напрямки могли скеровувати фонди 2025-го. Пріоритети обирали самостійно, формували плани та погоджували їх із головним розпорядником коштів. Звітувати мають щокварталу й несуть відповідальність за використання грошей. 

Так частину коштів депутатських фондів спрямовують на різноманітні ремонти й оновлення. Наприклад, представники “Європейської солідарності” Людмила Ковалевська та Володимир Прокопів “допомогли комунальникам Голосіївського району придбати нову техніку для роботи — прочищувальну машину високого тиску, мотокоси та бензопили”. А ще — кущоріз.

Не залишила без уваги Ковалевська й освітню сферу: передала ноутбуки та принтери для дитячих садочків. А Прокопів опублікував відео про ремонт спортзали та санвузлів у 643-му садочку, зазначивши, що посприяли у встановленні накопичувача електроенергії, а також передали ноутбуки, принтери та морозильну камеру. 

До слова, значну частину року Прокопіву могло бути не до проблем виборців через власні — з правоохоронцями. Торік 17 квітня СБУ й Нацполіція вручили йому підозру в організації схеми з незаконного переправлення військовозобов'язаних до Європи. Він далеко не єдиний представник столичної ради, в якого виникли проблеми із законом, тож на цьому детально не зупинятимемося. 

Марина Порошенко відкривала новий дитячий майданчик у Київському міському центрі сім’ї “Родинний дім”:

“…коли на початку року керівництво Центру звернулося до мене з ідеєю створення цього майданчика, я не вагаючись підтримала її та виділила зі свого депутатського фонду майже 3 мільйони гривень на його реалізацію”, — написала політикиня на своїй сторінці у Facebook.

Лілія Пашинна зі “Слуги народу” відзвітувала і про матеріалку для 1768 людей, і про виділені кошти на ремонти. 

А Віктор Домагальський з “УДАРу” “перевірив роботу унікальної для Києва спецтехніки — автопідйомника зі стрілою 35 метрів”. 

Його однофракційниця Ганна Старостенко відзвітувала про роботу на окрузі за 2025 рік. Переважно йдеться про використання коштів депутатського фонду, проте депутатка джерела фінансування не надто розділяє. Майже всі гроші спрямувала на матеріальну допомогу: 8,2 млн грн — 2367 цивільним особам, ще 6,6 млн грн — військовослужбовцям. З 15-ти млн залишилося 200 тис.. Утім, у переліку досягнень за рік депутатка зазначила довгий список: облаштування 32 пандусів у житлових будинках, безбар’єрний маршрут до ЦНАПу, розширення укриття у школі 264, встановлення вентиляційної системи в укритті 270-ої школи, світлофор на небезпечному переході (вул. Рейгана, 40 / вул. Пожарського), капітальний ремонт вул. Лаврухіна, модернізація бювету, а ще 700 тис. грн 120 мешканцям будинків, пошкоджених внаслідок обстрілів РФ. 

Складається враження, що депутати від мерської політсили весь позитив у той чи інший спосіб можуть приписати собі. На сторінці УДАРу є чимало дописів про відремонтовані багатоквартирні будинки, міжбудинкові проїзди, замінені ліфти чи встановлені пандуси за кошт міського бюджету. Наприклад, пост із цитатою Ганни Старостенко: 

“Мешканці будинку за адресою вул. Бальзака, 4-а звернулися до моєї депутатської приймальні із проханням облаштувати укриття в їхньому будинку. Ми включили цей об’єкт до Програми соціально-економічного розвитку на 2025 рік та виділили фінансування з міського бюджету”. 

А це повідомлення про ремонт електрощитової у будинку: 

“Ці роботи заплановано по зверненню голови правління ЖБК, який спрямував до нас відповідне звернення. Пообіцяли і виконали по Програмі економічного та соціального розвитку на 2025 рік”, — цитують Михайла Іщенка на сторінці його політсили. 

Таких прикладів на сторінці чимало, що засвідчує: і без депутатських фондів ремонти в житлово-комунальному господарстві та в освіті тривають, адже є Програма економічного і соціального розвитку м. Києва на 2024–2026 роки. Депутати можуть розв’язувати ці проблеми, вносячи свої пропозиції. А так змушені вдаватися до різних вивертів. 

Наприклад, Ярослав Федоренко від “Єдності Олександра Омельченка” ліз на дах школи, щоб продемонструвати результати своєї роботи. 

У соцмережі депутата переважно пости про волонтерську допомогу ЗСУ, а от у річному звіті інформації значно більше. Тут і заміна вікон, дверей і ліфтів у житлових будинках, і капітальні ремонти укриттів, покрівель й асфальтового покриття, і передання обладнання (бензопил, газонокосарок, ноутбуків) житлово-експлуатаційним дільницям. 

Крім того, депутат повідомив про 13,5 млн матеріальної допомоги для 5405 людей (середня виплата — майже 2,5 тис. грн), ще 1,92 млн за програмою “Турбота”. 

Ганна Свириденко від ВО “Батьківщина” завітала до міської дитячої клінічної лікарні № 1, щоб “побачити на власні очі”, як функціонують ліжка, закуплені на частину депутатського фонду. Влітку показувала ремонти в школах, а також заміну вікон і дверей і ремонти покрівлі в багатоквартирних будинках, однак джерел походження коштів не зазначила. Її однофракцієць Юрій Зубко вітав пенсіонерів Деснянського району з нагоди Міжнародного дня людей похилого віку. 

“Пенсіонери подякували за встановлені за кошти із депутатського фонду пандуси, зручні лавочки біля під’їздів, допомогу у отриманні від держави безкоштовних ліків”, — пишуть на сайті Київської міської організації “Батьківщини”.

А ще один представник біло-червоних Віталій Нестор “переобладнав свою громадську приймальню з метою підтримки мешканців Подільського району, надання їм простору, де можна зігрітися”. Мабуть, варто нагадати, що робота цієї приймальні фінансується з міського бюджету, тобто за гроші тих, кого він запрошує погрітися в “своїй” приймальні. 

На низькому старті

На прикладі Київради видно, що політсили,  які представлені в раді, активно використовують депутатські фонди. Про те, наскільки цей процес активізувався, свідчить загальний бюджет програми доручень виборців, який 2025-го зріс на третину відносно 2024-го й удесятеро з 2022-го. 

Рекордні 2 млрд грн адміністративного ресурсу вже нині активно “набивають” електоральну базу майбутнім кандидатам у депутати. Саме тому особливо привабливим видається акцент на матеріальній допомозі конкретним людям, які незабаром перетворяться на виборців. Це призводить до переважання політичної вигоди над системним розв’язанням проблем міста. 

Середній “чек” у приблизно 2 тис. грн дозволив політикам охопити десятки тисяч виборців і сформувати персоналізовану лояльність до конкретної особистості.

І, схоже, відмовлятися від депутатських фондів столичні обранці не збираються, адже далеко не кожен кандидат зможе дозволити собі витратити на передвиборчу агітацію 15 млн грн. Тим паче, коли йдеться про бюджетні гроші, які за допомогою клавіатури та кількох правильних акцентів можуть перетворитися на достойну піар-кампанію.