Історія УДАРу: від об’єднання з БПП до самостійної участі у виборах

Партія УДАР уперше взяла участь у місцевих виборах 2010 року. 2012-го вона показала непоганий результат на парламентських виборах і виборола 43 мандати (з них 7 – у мажоритарних округах). На позачергових виборах 2014 року УДАР створив монобільшість у Київраді: тоді від партії було обрано 77 депутатів зі 120, що становило 64%. 

2015-го УДАР об’єднався з БПП, а Віталій Кличко очолював партію “Солідарність” до 2019 року, тому партія УДАР не функціонувала. Після поразки Петра Порошенка на президентських виборах Кличка звільнили з посади голови БПП, і він очолив УДАР. Щоправда, доказів того, що під час нинішнього карантину партії вдалося провести з’їзд, Руху ЧЕСНО так і не надали. 

Парламентські вибори 2019 року для УДАРу не були успішними. Партія висунула лише 14 кандидатів, які конкурували в округах із представниками “Європейської солідарності” (БПП). Списком політична сила навіть не спробувала балотуватися до Верховної Ради.

Щодо місцевих виборів 2020 року УДАР заявив, що йтиме незалежно від будь-яких політсил. Ба більше, Петро Порошенко підтримав кандидатуру Кличка на посаду мера Києва, але той відмовився представляти “Європейську солідарність”.

Політична партія “Український демократичний альянс за реформи Віталія Кличка” (УДАР) утворилась у квітні 2010 року. Тоді на з’їзді делегати перейменували маловідому партію “Нова країна”, засновану 2005-го, й обрали головою Віталія Кличка. Офіційні зміни Мін’юст вніс лише за кілька місяців до місцевих виборів, у серпні 2010 року.

Найближчим з-поміж усіх політичних напрямів для УДАРу є правоцентризм. 2013 року УДАР набув статусу спостерігача в об’єднанні європейських правоцентристських партій “Європейська народна партія”.

У програмі УДАРу є тези про створення соціально-ринкової економіки, розширення повноважень місцевих громад і вивільнення малого та середнього бізнесу з-під податкового пресу. Також партія виступає за зменшення надмірної державної опіки й ролі чиновника в житті громадянина.

Політичний старт майбутнього лідера УДАРу Віталія Кличка

Для лідера партії УДАР не був політичним стартом. 2002 року він разом із братом агітував за партію “Єдність”, яку очолював тогочасний мер Києва Олександр Омельченко

У березні 2006 року Кличко балотувався від блоку “Пора-ПРП” одночасно до парламенту та Київради, а також змагався за посаду міського голови Києва. Переможними для команди блоку “Пора-ПРП” стали вибори до Київради. Щодо виборів мера, то Кличко посів друге місце, поступившись Леоніду Черновецькому.

На парламентських виборах 2006 року блок “Пора-ПРП” не подолав 3% бар’єр.

У міськраді Кличко публічно сперечався з командою Черновецького, звинувачував її в дерибані землі. Через сварку із секретарем Київради Олесем Довгим, який наразі є народним депутатом, засідання ради якось затрималося на півтори години.

“Ви такий маленький, але такий наглий! Ви собі не можете уявити”, – сказав тоді Кличко Довгому.

І хоча центральна влада вирішила влаштувати перевибори в столиці, де команда Черновецького провернула не одну схему розподілу землі, навіть Олександр Турчинов 2008 року не зміг вибороти перемогу в Леоніда Черновецького. Кличко як кандидат у мери посів третє місце.

Читайте також: Еволюція Київради з 2010 до 2020: від Черновецького до Кличка.

Тоді команда Кличка вперше пройшла до міськради під стягами партії УДАР і так само опинилася на 3-му місці, поступившись лише блокам Черновецького та Юлії Тимошенко.

Перші місцеві вибори 2010 року для новоствореної партії УДАР

Уже за пів року після ухвалення рішення про перейменування та остаточну трансформацію в УДАР під керівництвом Віталія Кличка в жовтні 2010 року партія взяла участь у місцевих виборах і виставила кандидатів, зокрема, у партійних виборчих списках в інших регіонах України.

Тоді від новоствореної партії до рад різних рівнів потрапили 427 депутатів, що становило лише 0,19% від загальної кількості та 0,32% від кількості депутатів, обраних від партій.

Як бачимо, найсильніші позиції УДАР мав у західних областях України. Наразі, 2020 року, на Франківщині з’явилися отакі білборди.

Фото: Віталій Світлик, регіональний аналітик Руху ЧЕСНО в м. Івано-Франківську, липень 2020 року

Примітно те, що, коли партійці, яких обрали до рад 2010 року, діяли не в інтересах громади, а підтримували дерибанників та не дотримувалися програми партії, і такі справи набували розголосу, УДАР виключав їх зі своїх лав.

УДАР збільшував оберти в партбудівництві, було створено партосередки в усіх областях України, в АР Крим, містах Києві й Севастополі та близько 600 партійних організацій. До лав партії, за інформацією на її офіційному сайті, вступили понад 10 тисяч охочих.

Парламентські вибори 2012 року

2012 року перед черговими парламентськими виборами Рух ЧЕСНО надіслав персональні звернення до керівників партій України, у яких закликав політичні сили керуватися “критеріями доброчесності депутатів” під час формування списків і висування кандидатів на прийдешніх виборах до ВРУ. 

УДАР став одним з перших, хто підписав угоду, а Віталій Кличко публічно заявив про підтримку критеріїв Руху ЧЕСНО, зобов’язався враховувати критерії громадськості під час визначення кандидатів у народні депутати та надав попередній список потенційних кандидатів у нардепи.

За результатами моніторингу, Рух ЧЕСНО надав свої висновки та рекомендації, які були частково враховані під час формування остаточних списків кандидатів до парламенту. Рішення ухвалював з’їзд партії.

За списком балотувалися 202 кандидати, у мажоритарних округах – 183.

Тоді партія виборола перемогу, посіла третє місце в п’ятірці переможців і здобула майже 14% електоральної підтримки.

До парламенту потрапили 43 представники політсили, зокрема й 7 мажоритарників.

Тоді під брендом УДАРу до парламенту обрали Руслана Сольвара, який під час тієї кампанії відзначився спробою гречкосійства через фонд “Разом у майбутнє”, а надалі став фігурантом восьми журналістських антикорупційних розслідувань, прогульником та був помічений у підкупі виборців під час наступної виборчої кампанії.

УДАР майже місяць блокував роботу ВРУ з вимогою припинити порушення Конституції України – не кнопкодавити. Коли ж згодом Кличко стане мером столиці, у Київраді запровадять сенсорну кнопку, а Рух ЧЕСНО протестує її для нардепів.

За період роботи Верховної Ради 7-го скликання відбулося 3 684 голосування. Участь у них фракції УДАР сягала майже 63%. За 15% рішень “ударівці” не голосували, а під час 22% голосувань були відсутні. 

Щодо голосувань у другому читанні за проєкти законів, які набрали чинності, то УДАР у середньому голосував на рівні 62% – майже на такому самому рівні законопроєкти підтримувала “Батьківщина”. 

Найбільше проєктів законів подав Валерій Карпунцов (54), проте тільки 7 з них стали чинними актами. Автором найбільшої кількості законопроєктів, котрі набрали чинності, з-поміж нардепів від УДАРу був Віктор Чумак (8). 

У відсотковому співвідношенні між поданими проєктами законів та ухваленими Радою найкраща ситуація була в Павла Рябікіна, але він запропонував лише три законопроєкти, з яких один став чинним (33%). На 2-му місці з найвищим відсотком ухвалених законодавчих актів перебував Едуард Гурвіц: чотири подав, один ухвалили, тобто 25%. На 3-му місці – Ольга Бєлькова: 22 подані проєкти законів, 5 ухвалено, тобто 22%. 

Четверо “ударівців” не мали чинних актів – це Анатолій Ревенко, Віталій Крутій, Єгор Фірсов, Віталій Іляшенко. Ревенко подав 5 законопроєктів, решта депутатів – три та два. Утім, зауважимо, що Іляшенко встиг побути нардепом лише кілька місяців – від червня до листопада 2014 року, Крутій та Фірсов – від квітня до листопада 2014-го, Ревенко – від березня до листопада 2014-го.

Віталій Кличко склав депутатські повноваження достроково через обрання його мером столиці. Але за час роботи в парламенті він встиг подати 23 законопроєкти, 6 з яких було ухвалено.

Об’єднання з “Блоком Петра Порошенка” та участь у позачергових виборах-2014

Після Євромайдану Кличко підтримав на президентських виборах Петра Порошенка. Тоді відбувся так званий Віденський альянс. Як твердили ЗМІ, Порошенко, олігарх Фірташ та Кличко зустрілись у Відні, де домовилися про зняття кандидатури останнього. Згодом УДАР і БПП спільно пішли на парламентські та місцеві вибори, зокрема й до Київради.

Після злиття УДАРу з БПП на позачергових виборах до ВРУ партія Порошенка набрала майже 30% голосів і посіла друге місце після “Народного фронту”.

Читайте також: БПП – історія однієї мутації

З огляду на те, що парламент досить довго не призначав виборів депутатів Київради, зокрема їх не було 2010 року, одразу після Революції Гідності законотворці вирішили перезавантажити раду столиці.

Кличка 2014 року обрали мером Києва – він одержав 56,7% голосів. На тих виборах вирішили підстрахуватися іншою виборчою системою – змішати партійні списки з мажоритаркою. Мажоритарку взяв УДАР – 47 із 60 мандатів, або понад 78%. Причому сама партія набрала лише 40% голосів. Загалом до Київради тоді потрапили 77 “ударівців” зі 120 можливих депутатів. Тобто, якби виборча система була цілком пропорційною й не запровадили мажоритарного компонента, УДАР мав би значно менше своїх представників у раді, а отже, створити коаліцію після виборів було б складніше. 

Примітно й те, що одіозний екскерівник “Укрбуду” Максим Микитась тоді вперше був обраний депутатом за списком УДАРу як безпартійний. У раді він обіймав посаду заступника голови комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування. 

2015 року, коли відбулися чергові вибори до Київради, 18 членів партії УДАР разом з її лідером увійшли до “Блоку Петра Порошенка “Солідарність”. Політсилу тоді очолив сам Кличко.

Кандидат від БПП Віталій Кличко повторно виграв вибори міського голови Києва, здобувши у другому турі 65,5% голосів. Разом з рештою місцевих рад 2015 року столиця обирала новий депутатський корпус. Цього разу правила гри були однаковими для всієї країни – мажоритарку знищили. 

Таке входження однієї політсили до іншої було на руку БПП, оскільки він не мав після Майдану достатньо розвиненої партійної структури. Утім, УДАР усе ж зберіг суб’єктність усередині “Солідарності”. Партія висувала своїх кандидатів через внутрішньопартійні квоти. Було багато закидів, що БПП поглинув УДАР і не дотримався домовленостей щодо розподілу квот у виборчих списках.

Що стосується фігуранта антикорупційних розслідувань Максима Микитася, президента будівельної корпорації “Укрбуд”, то він не зник з політичної арени, а заручився підтримкою БПП. На довиборах до Верховної Ради влітку 2016 року самовисуванцеві Микитасю БПП віддав на відкуп 206-й округ (Чернігівщина), кандидувавши явно слабкого й непрохідного Сергія Гаруса. Тоді Микитась випередив кандидатів від “Батьківщини” та РПЛ. БПП, імовірно, підігравало самовисуванцю.

Найбільше вихідців з УДАРу було представлено в Київраді – з попереднього скликання, де партія становила монобільшість, уже під стягами БПП до ради пройшли 17 “ударівців”. 

За період керування Кличка та його команди у столиці відбулося чимало змін. Знаковим стало ухвалення рішення про збереження на Поштовій площі пам’ятки часів Київської Русі та створення музею, а не ТРЦ. Ще 2013 року ТОВ “Хенсфорд-Україна” набуло права будувати там торговельний центр. Цю компанію пов’язують з Андрієм Кравцем, очільником Держуправління справами.

У коментарях журналістам мер Києва Віталій Кличко заявив, що для розірвання інвестиційного договору від 2013 року між КМДА та ТОВ “Хенсфорд-Україна”, яке споруджує об’єкт на Поштовій площі, немає юридичних підстав, але він не відмовляється від заснування там музею.

Ухвалення проєкту рішення коштувало надзусиль. Значна частина депутатів від БПП-УДАРу проігнорувала сесійне засідання. Зазначимо, що пропозиції провладної фракції, до якої увійшли вихідці з УДАРу, зокрема Вікторія Муха, Валентин Мондриївський та Ганна Старостенко, на думку експертів і громадськості, мали досить високі ризики втрати історичної спадщини й були на руку забудовнику, залишаючи шпарину для зведення ТРЦ. 

Наразі, понад два роки по тому, музей на Поштовій активісти підтримують самотужки, а департаменти, підпорядковані Київському міському голові, який намагається відродити партію УДАР, виступають у судах на підтримку вимог забудовника.

Примітно й те, що представники УДАРу підтримують також деякі рішення, у яких може бути корупційна складова. Наприклад, на необхідну реконструкцію Шулявського шляхопроводу від початку було забюджетовано 600 млн грн. 

Тендер на виконання цих робіт виграла компанія, пов’язана з уже згаданим вище “ексударівцем”, фігурантом численних журналістських антикорупційних розслідувань через порушення тендерних процедур, діяльність за наявності конфлікту інтересів, нецільове використання земель Максимом Микитасем, якого судять за будівельні афери. Останнім часом вартість реконструкції кілька разів значно збільшувалась, і депутати з команди Кличка радо підтримували такі неодноразові мільйонні доплати без зауважень та навіть виправдовували їх, вважаючи за необхідність для завершення будівництва. Станом на серпень 2020 року витрати на ремонт Шулявського шляхопроводу сягають 2 мільярдів гривень.

Також Київрада схвалила, а мер підписав щонайменше 42 детальні плани території (ДПТ). Згідно зі ст. 19 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ДПТ має лише уточнювати положення генерального плану. Однак у низці затверджених міськрадою ДПТ житлова забудова замінює промислову або постає на зелених зонах, що не є уточненням, а прямо суперечить генплану.

Читайте також: Що не так із проєктом Генплану Києва?

Крім того, лідера УДАРу Віталія Кличка звинувачують у корупційних схемах, пов’язаних з будівництвом пішохідного моста від Володимирської гірки до арки Дружби народів, Подільсько-Воскресенського шляхопроводу, у бездіяльності в боротьбі з незаконними забудовами часів попередників. Також мера критикують через проєкт нового генплану столиці.

Відродження УДАРу та участь у позачергових виборах-2019

На з’їзді 31 травня 2019 року Петра Порошенка обрали головою партії “Європейська солідарність” (раніше – БПП “Солідарність”). Під час виступу на партійному з’їзді ЄС тогочасний заступник голови фракції БПП у ВРУ, нардеп Сергій Березенко зазначив, що Кличко з обов’язками очільника партії не впорався. Коментуючи рішення Кличка продовжити політичну кар'єру самостійно, Порошенко сказав, що поважає його право обирати власну долю

Перед достроковими парламентськими виборами 2019 року Кличко заявив, що вестиме на вибори свою партію УДАР

Він запропонував партнерам приєднатися. Очолити партійний список мав брат мера Володимир Кличко. Планувалася яскрава кампанія в стилі “брат за брата” або “подвійний удар”. Однак Кличко-молодший не встигав завершити свої справи до 21 липня 2019 року, щоб цілковито перейти в політику. Через це Віталій Кличко вів перемовини про об’єднання із Саакашвілі, проте ці розмови теж були безрезультатними

Очільник столиці також пообіцяв підтримку президентові Володимиру Зеленському, якщо його дії збігатимуться з прагненнями УДАРу.

Тоді Кличко запевнив, що сам до парламенту не піде, а залишиться мером Києва. Щоправда, УДАР висунув лише 14 кандидатів у мажоритарних округах

А списком партія до Верховної Ради не балотувалася.

Конфлікт Кличка з Банковою

Конфлікт з Офісом Президента розпочався у Кличка після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року та монобільшості “Слуги народу” – на парламентських. Тривали навіть обговорення щодо дострокових виборів мера столиці та Київради.

Новий Кабмін погодив відставку Кличка як голови КМДА, а депутат від “Слуги народу” Олександр Ткаченко подав декларацію як кандидат на цю посаду. Під час своєї першої пресконференції Зеленський наголосив, що не бачить поки що іншої людини на цій посаді, окрім Ткаченка. Кличко згодом публічно заявив, що команда Володимира Зеленського намагається підпорядкувати його двом людям – Олександрові Ткаченку та забудовнику Андрію Вавришу. Та, зрештою, минув майже рік, а Кличко досі залишається головою КМДА.

Проте після призначення новим очільником Офісу Президента Андрія Єрмака ситуація змінилася. Єрмак почав позитивно відгукуватися про Кличка. Мер столиці згодом зізнався, що призначив директора Департаменту міського благоустрою КМДА Олексія Кулебу саме за рекомендацією Банкової.

Як партія готується до місцевих виборів 2020 року

16 квітня 2020 року Віталій Кличко знову очолив партію УДАР. Про це свідчать дані держреєстру. Підписантом став радник міського голови Володимир Бондаренко, який є фігурантом журналістського антикорупційного розслідування через обіймання посади заступника мера з підробленим дипломом про вищу освіту.

Про те, що відбудеться з’їзд, Кличко заявив у ЗМІ 11 березня, тобто за день до початку карантину. Згідно зі статутом УДАРу, голова партії обирається на з’їзді, у якому повинні взяти участь делегати з обласних осередків, котрих у політсили 24. 

З’їзд нібито провели 15 березня в закритому режимі, дотримуючись карантинних заходів, без ЗМІ та за участю 31 делегата.

На дату проведення з’їзду Кабмін уже заборонив масові заходи, що налічують понад 200 учасників, а постійна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА дозволила заходи за участю не більш ніж 60 осіб. Підписант від партії Володимир Бондаренко обіцяв Руху ЧЕСНО надіслати фото зі з’їзду як підтвердження того, що його справді провели, а не формально підписали документи постфактум. Редакція кілька разів зверталася з нагадуваннями, але фото так і не отримала.

У червні 2020 року лідер УДАРу розповів, що не приєднався до партії мерів, тому що на місцевих виборах балотуватиметься від УДАРу.

У свою чергу “Європейська солідарність” запропонувала Кличкові на наступних виборах міського голови представляти їхню політичну силу. У ЄС заявили, що важливо об’єднатися в “умовах, коли влада здійснює спроби наступу на місцеве самоврядування та децентралізацію”.

Кличко відмовився від пропозиції ЄС, заявивши, що висуватиметься від політичної партії, яку очолює. Він додав, що задля захисту інтересів місцевого самоврядування та громадян його політсила готова співпрацювати з усіма демократичними силами, котрі діятимуть за правилами й порядно.

Дані соцопитувань демонструють досить високий рейтинг партії УДАР. Якби вибори до Київради відбулися наприкінці червня, то завдяки тим, хто планує голосувати та визначився зі своїм вибором, УДАР опинився б на 3-му місці. Наразі за партію голоси віддали б 11,5% виборців. Перше місце посідає “Європейська солідарність”, з якою УДАР виборов перемогу на минулих виборах та утворює більшість у Київраді. Про це свідчать результати опитування Центру Разумкова.

Також партія увійшла до трійки лідерів рейтингу політичних сил у липні 2020 року. За УДАР у столиці мають намір проголосувати 17,1% респондентів.

Сайт УДАРу містить контактну інформацію обласних осередків партії. Однак майже всі зазначені мобільні телефонні номери не обслуговуються, а стаціонарні – не відповідають. Можна припустити, що обласні організації активностей не мають і сайт давно не оновлювали. 

Зараз сайт здебільшого наповнений новинами про діяльність Кличка як мера столиці та дублює його дописи із соцмереж. Останні кілька місяців майже всі матеріали так чи інакше стосуються коронавірусу.