“Батьківщина”: з яким багажем партія Тимошенко готується до виборів

Фото: “Батьківщина”: з яким багажем партія Тимошенко готується до виборів

Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” – партія з тривалою історією діяльності без численних перейменувань і ребрендингів, з розгалуженою мережею місцевих осередків та присутністю в усіх скликаннях Верховної Ради за час свого існування.

Політичний розквіт “Батьківщини” припав на 2006-2012 роки. Зараз же її рейтинг трохи вищий за показник 2002 року, коли партія вперше взяла участь у парламентських виборах. Звісно, рівнем народної підтримки політсила завдячує насамперед своїй незмінній лідерці – двічі прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко. Результат Тимошенко на минулорічних виборах виявився кращим за результат партії – 13,4% проти 8,2%.

Стабільну підтримку “Батьківщині” забезпечує “ядерний електорат” – люди віком від 50 років із сільської місцевості. Протягом останніх років партія орієнтована на втримання своєї цільової аудиторії, тож у регіонах найміцніші позиції політсила Тимошенко має в невеликих містах і селах.

Попри формальну мовчанку щодо місцевих виборів, осередки “Батьківщини” активно працюють, використовуючи давні перевірені способи гречкосійства. Зараз на “підмогу” рейтингу “батьківщинівців”, як й інших опозиційних партій, прийшли коронавірусна пандемія та економічна криза.

Рух ЧЕСНО дослідив, як рухалася партія “Батьківщина” від моменту заснування крізь різні скликання Верховної Ради, наскільки дієвою є її розгалуженість на місцях і чи впливає на результати виборів найбільша мережа партійних осередків, як нардепи-“батьківщинівці” голосують у Раді-9 та чи відрізняється їхня поведінка від Ради-8 (2014-2019).

Історія партії

1997 року гендиректорка газової корпорації “Єдині енергетичні системи України” Юлія Тимошенко вперше стала народною депутаткою: її обрали в Бобринецькому окрузі №229 на Кіровоградщині; попередній нардеп від цього округу Василь Дурдинець склав мандат, бо пішов працювати в уряд.

За два роки до того, а саме 1995-го, у Дніпрі ректор Дніпропетровського національного університету Володимир Прісняков заснував громадську організацію “Союз миролюбних сил “Батьківщина”. Якоїсь активної діяльності ця ГО не вела, але стала в пригоді Тимошенко та її соратникам (зокрема Олександрові Турчинову) 1999 року, коли вони залишили партію ВО “Громада” через конфлікт з експрем’єр-міністром України, а на той час нардепом Павлом Лазаренком. У липні того року ГО переформатували на партію “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”, а у грудні 1999-го Тимошенко обрали її головою – відтоді вона є незмінною лідеркою цієї політсили.

Дещо раніше, у березні 1999 року, у тодішній Верховній Раді 3-го скликання створили фракцію “Батьківщина”, до якої протягом часу її існування входили до 48 депутатів – представників ВО “Громада” (наприклад, Турчинов) та інших політсил, включно з Комуністичною партією України.

Упродовж 2001-2012 років ВО “Батьківщина” була ядром одного з найвідоміших політичних союзів сучасної України – “Блоку Юлії Тимошенко” (БЮТ). На парламентських виборах 2012-го (за президентства Віктора Януковича та під час перебування Тимошенко у в’язниці за обвинуваченням у заподіянні державі збитків унаслідок підписання “газових угод” з Росією 2009 року) партія виконала роль “парасольки” для восьми інших опозиційних політсил, котрі делегували своїх кандидатів до виборчого списку “Батьківщини” (так звана об’єднана опозиція).

Улітку 2014 року, після Революції Гідності та звільнення Тимошенко з ув’язнення, лави “Батьківщини” істотно порідшали – частина партійців долучилася до “Народного фронту” тодішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, зокрема Олександр Турчинов, чинний “тимчасовий” міністр внутрішніх справ Арсен Аваков тощо.

Читайте також: “Подзвін по другому “Фронту”: як загнувся другий проект Яценюка


Юлія Тимошенко на сцені Майдану після виходу з в’язниці, 22 лютого 2014  року

За час свого існування “Батьківщина” входила до чотирьох урядових коаліцій. А от у 2008-2009 роках парламентську фракцію БЮТ, котра тоді формально перебувала в коаліції з “Нашою Україною” та “Блоком Литвина” (Тимошенко була прем’єр-міністром), ловили на синхронних голосуваннях з Партією регіонів. Ба більше, “Українська правда” стверджує, що в той період Тимошенко та и будували плани з поділу влади в Україні до 2029 року.

Читайте також: “Хрещена мачуха українських політиків: феномен партії "Батьківщина"

На парламентських виборах 2014 року “Батьківщина” здобула трохи більш ніж 5% голосів та провела до ВРУ 8-го скликання за списком 17 нардепів. Іще двоє представників політсили – Владислав Бухарєв і Сергій Євтушок – отримали мандати в мажоритарних округах на Сумщині та Рівненщині відповідно. Першим номером виборчого списку партії Тимошенко була ув’язнена в Росії учасниця АТО Надія Савченко – на промоції її звільнення “Батьківщина”, зокрема, і будувала свою парламентську кампанію.

У листопаді 2014-го “Батьківщина” разом з БПП, “Нарфронтом”, “Самопоміччю” та Радикальною партією Олега Ляшка утворила коаліцію “Європейська Україна”, з якої вийшла в лютому 2016 року.

За результатами довиборів у семи округах у липні 2016-го фракція “Батьківщина” поповнилася двома нардепами-мажоритарниками – Русланом Богданом (Полтавщина) та Юрієм Одарченком (Херсонщина). Натомість у грудні того самого року з фракції виключили Надію Савченко. А в червні 2019-го до “Батьківщини” долучився київський мажоритарник Євген Рибчинський, котрий до того “мігрував” з БПП до групи “Воля народу”.

На позачергових парламентських виборах 2019 року “Батьківщина” здобула 8,18% голосів (1 мільйон 196 тисяч 303 виборці – це приблизно як усе населення Черкаської області або половина мешканців Києва). За списком і в округах партія висунула 348 кандидатів. Напередодні виборів Рух ЧЕСНО проаналізував першу та другу десятки списку. У ньому, окрім давніх соратників Тимошенко, опинилися також її союзники, котрі до того очолювали власні політсили, – Сергій Тарута (“Основа”) та Валентин Наливайченко (Рух “Справедливість”).

Зараз фракція “Батьківщина” у ВРУ 9-го скликання налічує 24 народні депутати (деякі з них є безпартійними), з-поміж них лише один мажоритарник – Олег Мейдич із Вінницької області. А от висуванець “Батьківщини” Євген Яковенко, котрого обрали нардепом у прифронтовому окрузі на Донеччині, до фракції чомусь так і не вступив. У Раді-9 представники “Батьківщини” отримали посади віцеспікерки (Олена Кондратюк) та голови парламентського комітету з питань молоді й спорту (Андрій Кожем’якін). Загалом близько 67% членів фракції “Батьківщина” обіймають керівні посади в комітетах ВРУ (голова комітету, перший заступник голови, секретар комітету, голова підкомітету).

Порівняно з Радою-8, склад фракції “Батьківщина” в Раді-9 оновився на 54% (13 новачків з 24-х), а в Раді-8 – на 50% порівняно із 7-м скликанням (10 з 21-го депутата були новачками), але ядро фракції залишається сталим: Юлія Тимошенко, Олександр Абдуллін, Сергій Власенко, Сергій Соболєв та деякі інші.

Керівництво партії та ситуація на місцях

Згідно зі статутом “Батьківщини”, центральними керівними органами партії є з’їзд, політрада та її президія, центральна контрольно-ревізійна комісія. Керівниками партії є голова, його перший заступник і заступники, голова виконавчого секретаріату.

З’їзд партії – один із двох вищих керівних органів “Батьківщини”. З’їзд відбувається не рідше ніж раз на 5 років. На ньому, зокрема, обирають голову й політраду. У період між з’їздами вищим керівним органом партії є політрада, котра збирається не рідше як раз на три місяці. Станом на травень 2020 року політрада “Батьківщини” налічує 53 члени.

Часто, пояснюючи “успіх” політсили Юлії Тимошенко, апелюють до розгалуженої мережі осередків та партійної роботи в областях. Справді, “Батьківщина” має в Україні загалом 658 осередків (найімовірніше, це рекорд серед усіх партій). Найбільше їх на Дніпропетровщині – 54, проте на виборах-2019 “Батьківщина” отримала в цій області низький відсоток підтримки свого списку – лише 4,7% (59 318 виборців проголосували), посівши третє місце.

Проте, як свідчать дані, наявність осередків не завжди обумовлює високу підтримку виборців. Найбільше голосів на осередок припало в Києві (7 246 виборців на один осередок), найменше – на Миколаївщині (659).

“Батьківщина” на минулорічних парламентських виборах не перемогла в жодній з областей: у кращому разі партія була на другому місці, у гіршому – на шостому (Донецька, Луганська та Харківська області).

У попередні роки “Батьківщина” завзято брала участь у місцевих виборах, зокрема в ОТГ. Наразі формального оголошення про підготовку партії до виборів ще немає, але фактично кампанія вже розпочалася – про це свідчать повідомлення про різні види гречкосійства на регіональних сайтах “Батьківщини”. Така практика й раніше була притаманна політсилі, однак актуалізувалась у зв’язку з пандемією COVID-19.

Інформаційно на руку партії “Батьківщина” міг зіграти її член – мер Черкас Анатолій Бондаренко, котрий нещодавно став відомим на всю країну завдяки опору міської влади карантинним обмеженням та відеозверненню до президента Володимира Зеленського. Цікаво, що в Черкаській міськраді лише 14% (6 депутатів) “батьківщинівців”. Часом це призводить до того, що депутати більшості можуть блокувати роботу міського голови.

4 травня на сайті “Батьківщини” з’явилася новина про те, що Юлія Тимошенко обіцяє захищати мерів від “свавілля влади”. Це може стати родзинкою партії під час місцевої виборчої кампанії 2020 року, адже нинішній рейтинг “Слуги народу” ставить під сумнів шанси президентської партії перемогти на цьогорічних виборах з таким самим результатом, як на парламентських. До того ж у цьому випадку важливою є робота “в полі” впродовж тривалого часу. “Батьківщина”, яка має осередки, місцевих депутатів та мерів, може це собі дозволити.

У результаті виборів 2015 року представники “Батьківщини” очолили 325 населених пунктів. Щоправда, здебільшого йдеться про сільську місцевість, тоді як міст було лише 32. До речі, це пояснює географічну зосередженість виборців партії. Ще одним очільником міста обласного значення від партії, окрім Бондаренка, є міський голова Сум Олександр Лисенко.

Сумнівів щодо активної мерської кампанії партії Тимошенко в цих містах немає. У Києві ж “Батьківщина”, судячи з усього, бачить кандидатом на крісло мера голову столичного партосередку Віталія Нестора, котрий також очолює ГО "Центр захисту киян". На виборах до ВРУ 2019 року партія висувала його кандидатом у київському окрузі №212. Нагадаємо, 2015-го на посаду мера столиці від “Батьківщини” балотувався Володимир Бондаренко, нинішній голова фракції партії в Київраді.

На місцевих виборах 2015 року “Батьківщина” здобула 10 141 мандат у радах різних рівнів, тобто лише 7,71%, але це другий результат після самовисуванців. Понад половина – це депутати селищних і сільських рад. 2010 року партія мала 13 527 депутатів (6%).

Що стосується рад міст обласного значення, то “Батьківщині” вдалося закріпитись у Сумах (18 депутатів, або 43%), Києві (17 зі 120), Житомирі (10, або 24%), Вінниці (9, або 17%), Рівному (8, або 19%), Чернігові (7, або 17%), Чернівцях (7, або 17%), Кропивницькому (6, або 14%), Хмельницькому (6, або 14%), Черкасах (6, або 14%), Запоріжжі (6, або 9%), Херсоні (6, або 11%), Луцьку (4, або 9%), Мукачеві (4, або 11%), Тернополі (4, або 9%) та Івано-Франківську (4, або 9%).

Щодо обласних рад ситуація ось така:

Найвищий відсоток присутності партії в обласних радах за підсумками виборів 2015 року був на Рівненщині: 25% складу облради були “батьківщинівцями”. До речі, на сайті рівненської “Батьківщини” активно інформують про “благочинність” партійців, зокрема й нардепа-списочника Олександра Абдулліна (2002-го його обрали до ВРУ від мажоритарного округу саме на Рівненщині). Можна припустити, що й на виборах 2020 року “Батьківщина” у своїй кампанії зосередиться на тих областях, де має зараз найбільше депутатів.


Скриншот сторінки “Батьківщина. Рівненський осередок”

 

Сумський осередок, який є №2 за впливом “Батьківщини” на обласну раду, також не пасе задніх у гречкосійстві.

“Батьківщина” в Раді-9: від мрії про прем’єрство до опозиції

Ще під час президентської кампанії Тимошенко та Зеленський обмінювалися реверансами. Зокрема, кандидат-шоумен пропонував лідерці “Батьківщини” модерувати його дебати з Петром Порошенком, а у ЗМІ циркулювали чутки про ймовірне призначення Тимошенко прем’єркою після перемоги Зеленського.

Однак у Раді-9 після вичікування й оцінювання дій “Слуги народу” “Батьківщина” досить швидко перейшла в опозицію. Про це Тимошенко заявила в середині листопада 2019 року. Останньою краплею стало голосування в першому читанні за законопроєкт про ринок землі сільськогосподарського призначення. Це, напевно, найшвидше оголошення про опозиційність в історії партії.


Юлія Тимошенко оголошує про те, що фракція “Батьківщина” переходить в опозицію (листопад 2019-го). Джерело – сайт “Батьківщини”

Водночас опозиційність фракції не заважає деяким народним депутатам від “Батьківщини” голосувати навіть деколи краще за нардепів монобільшості (про це читайте далі). Найбільше у фракції голосує “за” Михайло Цимбалюк – він підтримує 65% рішень у другому читанні. 

Юлія Тимошенко в голосуваннях за нині вже чинні закони перебуває посередині – її рівень підтримки становив 37% станом на середину квітня.

Рада-9 – не перша каденція, коли участь фракції “Батьківщина” в голосуваннях є доволі низькою: у квітні було близько 60% (четвертий показник з-поміж фракцій та депутатських груп).

Якщо проаналізувати всі голосування Ради-9, то побачимо, що “Батьківщина” голосує “за” найкраще (утім, це завдяки голосуванню за організаційні питання та поправки, які часто провалюються).

Краще відображають суть голосування за законопроєкти в цілому. Тут бачимо, що “Батьківщина” підтримувала підписані на сьогодні акти на рівні 40% – це друге місце з кінця після ОПЗЖ.

Уже згаданий Михайло Цимбалюк подав найбільшу кількість законопроєктів з-поміж колег із фракції. Проте законодавчі ініціативи “батьківщинівців” парламент майже не підтримує (наразі найбільше ухвалених проєктів законів – у Валерія Дубіля, а саме п’ять).

Щодо врахування комітетами поправок від нардепів з “Батьківщини”, то найкраща ситуація тут в Ольги Бєлькової: з-поміж 325 поданих депутаткою пропозицій 157 було схвалено.

У ВРУ 8-го скликання (2014-2019) “батьківщинівці” також часто не приходили на голосування: підсумкова участь фракції в голосуваннях становила близько 35%, а участь у голосуваннях за законопроєкти в цілому – приблизно 55%.


 

 

Фінанси “Батьківщини”

Ось уже четвертий рік поспіль “Батьківщина” отримує кошти з держбюджету як партія, представлена в парламенті. Так, протягом 2020 року держава профінансує політсилу Юлії Тимошенко на майже 27 мільйонів гривень.

Як і всі законослухняні політичні партії, “Батьківщина” справно подає фінансові звіти до НАЗК, але цей факт не знімає питань щодо прозорості недержавного фінансування політсили. Зокрема, Рух ЧЕСНО неодноразово виявляв, що партія Тимошенко буцімто отримувала гроші від безробітних, пенсіонерів, медиків чи освітян. Хоча насправді ці люди навіть не знали про те, що фінансують “Батьківщину”.

А журналісти-розслідувачі “Bihus.info” з’ясували, що серед найбільших донорів “Батьківщини” 2018 року були касирка супермаркету в передмісті Києва, безробітний мешканець Сум, його землячка, яка працює на автомийці, та фіктивне підприємство, записане на методистку дитсадка на Черкащині. За фактами ймовірних махінацій з фінансуванням партії Нацполіція відкрила низку кримінальних проваджень.

Минулорічні виборчі перегони істотно відобразилися на фінансуванні “Батьківщини”. Так, лише в березні 2019-го (останній місяць президентської кампанії) на центральний рахунок партії надійшло 116 мільйонів гривень. Розмір виборчого фонду кандидатки у президенти Юлії Тимошенко становив близько 230 мільйонів гривень, а на парламентську кампанію “Батьківщина” офіційно зібрала 87,2 мільйона (усі гроші до виборчого фонду переказала сама партія).

 У 2018-2019 роках політсилу Тимошенко профінансували 3115 фізичних осіб, завдяки чому вона потрапила до ТОП-3 партій за кількістю донорів. А от у IV кварталі 2019-го жодна фізособа не дала “Батьківщині” грошей, натомість партія отримала 3 мільйони гривень від двох фірм з ознаками фіктивності. Варто зазначити, що після парламентських виборів обсяги фінансування “Батьківщини” скоротилися в десятки разів.

Останні два скликання Верховної Ради “Батьківщина” перебуває в статусі опозиції. Але партія Юлії Тимошенко не планує поступатися сильними позиціями на місцях, а, скориставшись епідеміологічною ситуацією та економічною кризою, може стати ще дієвішою та впливовішою на обласному рівні. Судячи із заяв Тимошенко, можна припустити, що на прийдешніх виборах “Батьківщина” прагнутиме втримати наявні в неї мерські посади у великих містах та здобути нові.

Рух ЧЕСНО публікує огляди політичних сил – шпаргалки для виборців з нагадуванням історії та сьогодення їхніх політичних фаворитів. Матеріал підготовлено для онлайн-платформи Polithub.org – онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які хоч раз балотувалися до Верховної Ради та місцевих рад України.

Нагадаємо, такі огляди вже вийшли про інші політичні партії, як-от: “Слуга народу”, “Голос”, “Опозиційна платформа – За життя”, “Європейська солідарність”, “Свобода”, “Народний контроль”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Народний фронт”, “Наш край”, “Демократичний альянс”, Аграрна партія України, “Національний корпус”, “Опозиційний блок”, “Громадянська позиція”, “Основа”.

 

Цей матеріал підготовлено за підтримки Фонду з прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні.


[[ action.title ]]

[[ action.description ]]

[[ action.button ]]